Салун, шериф, пошта … і свіжа газета. Без неї жодне містечко на Дикому Заході не вважалося справжнім. Друкарський верстат часто з’являвся у місті раніше за суд чи школу, а головний редактор нерідко ризикував життям не менше за шерифа.
Перша газета в світі
Першою періодикою в історії людства вважають давньоримські «Acta Diurna» («Денні справи»). Вони з'явилися приблизно у 59 році до н. е. за наказом Юлія Цезаря. Це були дощечки — металеві, дерев'яні або згладжені вапном, — які вивішували на форумі. На них повідомляли про укази, важливі події та судові процеси.
Якщо ж говорити про сучасну періодику, то Всесвітня асоціація газет (WAN) визнає найпершою справжньою друкованою газетою німецькомовне видання «Relation aller Fürnemmen und gedenckwürdigen Historien» («Повідомлення про всі визначні та пам'ятні історії»). Газета виходила у Страсбурзі, який тоді належав до Священної Римської імперії, з 1605 року. Видавав її Йоганн Каролюс (Johann Carolus).
До цього Каролюс переписував новини від руки для заможних клієнтів. Згодом він купив друкарню і почав випускати їх регулярним тиражем. Запам'ятаймо цю деталь: через два з половиною століття історія повториться на іншому кінці світу.
Перша газета в США
Газети в Північній Америці не з'явилися одночасно з європейськими — вони запізнилися майже на століття і спочатку повністю залежали від європейського досвіду. Перші американські колонії були британськими, тому місцева преса виникла як пряме перенесення британських і європейських традицій.
Найперша газета на території майбутніх США проіснувала… всього один день!
У 1690 році в Бостоні Бенджамін Гарріс випустив перший номер газети «Publick Occurrences Both Forreign and Domestick». Влада Бостона негайно закрила її та вилучила тираж, оскільки видавець не мав королівської ліцензії.
Першою регулярною газетою у 1704 році стала «The Boston News-Letter», яку видавав поштмейстер Джон Кемпбелл. Вона виходила «з дозволу влади», тобто під жорсткою цензурою. Вітрильники перетинали Атлантику тижнями, а то й місяцями, тож американські газети першої половини XVIII століття передруковували європейські новини з величезним запізненням. Щоб залишатися актуальними, газети зосередилися на місцевих подіях, торгівлі та оголошеннях.
В Європі преса тривалий час залишалася під суворим контролем монархів. У США ж у 1735 році відбувся знаменитий судовий процес над видавцем Джоном Пітером Зенгером, якого звинувачували у критиці губернатора. Його виправдання створило прецедент: якщо критика є правдою, це не наклеп. Так було закладено фундамент майбутньої Першої поправки до Конституції США.
У 1760–1770-х роках американські газети стали головним двигуном Американської революції. З простих бюлетенів вони перетворилися на потужні інструменти політичної агітації та дискусій. А після здобуття незалежності преса рушила туди ж, куди й переселенці, — на Захід.
Перші газети Дикого Заходу
«Дикий Захід» — поняття розмите. Одні проводять його межу по Міссісіпі, інші — по Міссурі чи Скелястих горах. Тому титул «першої газети Заходу» законно носять одразу кілька видань. Пройдімося ними в хронологічному порядку.
«Missouri Gazette» (Сент-Луїс, 1808): перша на захід від Міссісіпі
Її заснував ірландець Джозеф Чарлесс. Батьківщину він покинув через участь у революційному русі 1795 року, а в Америці, у Філадельфії, набирав перше американське видання Біблії. До Сент-Луїса він привіз перший друкарський верстат на захід від Міссісіпі. Перший номер, розміром лише 8×12 дюймів, датують 12 липня 1808 року.
Спочатку газету робили буквально в зрубі. Передплатників було всього 174 людини, а частину тексту друкували французькою: французи становили близько 80% населення міста.
Оплатити підписку на газету можна було натурою — м'ясом, овочами чи борошном.
Новини запізнювалися неймовірно: звістка з Вашингтона йшла до берегів Міссісіпі сорок днів. У третьому номері читачі спершу отримали дві сторінки тримісячних новин з Лондона й Парижа, а вже потім — місцеве: суд над двома індіанцями, вибори міських опікунів і війну з плем'ям осейджів на кордоні. Газета часто змінювала назву, але проіснувала понад століття!
«El Crepúsculo de la Libertad» (Нью-Мексико, 1834–1835): іспаномовний світанок
Як ви вже зрозуміли, перші газети Заходу були не лише англомовними. Нью-Мексико тоді належав Мексиці, а перший верстат привіз туди Санта-Фейською стежкою торговець Джосая Ґреґґ у липні 1834 року.
На ньому надрукували газету «Світанок свободи». Вийшло лише чотири номери, і жоден не зберігся. Імовірно, юрист Антоніо Барейро видавав її як агітаційні матеріали під час виборчої кампанії до мексиканського Конгресу і покинув цю ідею одразу після обрання.
Потім той верстат купив падре Антоніо Хосе Мартінес і перевіз до Таоса. Сучасна газета Taos News досі належить компанії, названій на честь того «Світанку». А сам верстат пізніше потрапив до редакції Cimarron News, яку під час «війни округу Колфакс» розгромив відомий стрілець Клей Еллісон.
«Shawnee Sun» (Канзас, 1835): газета мовою індіанців
Баптистський місіонер Джотем Мікер створив власну писемність для мови шауні і почав видавати газету «Сонце шауні». Це перша газета, повністю надрукована індіанською мовою, і перша на території майбутнього штату Канзас.
Виходила вона нерегулярно з 1835 до 1844 року, накладом 100–150 примірників, і поширювалася серед індіанців поблизу місії. До наших днів зберігся лише один номер — за листопад 1841 року.
«Oregon Spectator» (Орегон-Сіті, 1846): перша на Тихоокеанському узбережжі
5 лютого 1846 року в Орегон-Сіті вийшла перша американська газета на захід від Скелястих гір. Її заснував не журналіст-одинак, а група поважних піонерів: їм потрібен був офіційний друкований орган, щоб публікувати закони нової території. Редактором призначили юриста Вільяма Т'Волта.
Чотири сторінки газети виходили раз на два тижні й містили здебільшого закони, офіційні повідомлення та рекламу. Проте ще до неї в Орегоні існувала рукописна «Flumgudgeon Gazette»: її автор Едвард Пікетт переписував кожен примірник від руки. Знайома історія — точнісінько як у Йоганна Каролюса за два з половиною століття до того.
Всі випуски газет можна прочитати онлайн.
«The Californian» і «California Star» (1846–1848): газети золотої лихоманки
Перша газета Каліфорнії вийшла в Монтереї 15 серпня 1846 року, лише за кілька тижнів після того, як над містом підняли американський прапор. Видавали її військово-морський капелан Волтер Колтон і фронтирник із Кентуккі Роберт Семпл. Друкували на старому мексиканському верстаті й, за переказами, на цигарковому папері. Газета писала про Мексикансько-американську війну, прибуття кораблів, а також уперше розповіла про трагедію загону Доннера.
У січні 1847 року в Сан-Франциско з'явилася конкурентка — «California Star». Її видавав мормон Сем Браннан, який привіз верстат на зафрахтованому кораблі «Brooklyn».
Між двома виданнями спалахнула перша газетна війна Заходу: «Star» без церемоній назвала редакторів конкурента брехливими підлабузниками і переростками-лизоблюдами.
У 1848 році знайшли золото. Спершу обидві газети згадали про нього мимохідь, а справжньою сенсацією став спецвипуск «Star» від 1 квітня. Браннан розіслав його на Схід, щоб переманити переселенців з Орегонської стежки до Каліфорнії, — і заразом прорекламувати свою крамницю.
За легендою, він бігав вулицями Сан-Франциско з пляшечкою золотого піску й кричав: «Золото!».
Фінал вийшов іронічним: обидві газети закрилися, бо вся їхня редакція поїхала шукати золото. Згодом вони злилися в одне видання — «Alta California».
«Rocky Mountain News» (Денвер, 1859): перемога з відривом у 20 хвилин
Денвер у 1859 році мав 150 будинків, готель, крамниці, пекарню й два салуни. Бракувало тільки газети — ознаки поважного міста.
За цю честь змагалися двоє. Першим прибув Джон Меррік зі своїм обладнанням. Вільям Баєрс приїхав пізніше, бо його верстат, куплений у збанкрутілої газети з Небраски, тягли воли. Проте 23 квітня 1859 року Баєрс, працюючи на горищі салуну, надрукував свій перший номер «Rocky Mountain News» на 20 хвилин раніше ніж «Cherry Creek Pioneer» Мерріка. Останній так і залишився з одним-єдиним номером — свій верстат він продав і подався шукати золото.
Втім, пригоди «Rocky Mountain News» на цьому не скінчилися. Завсідники салуну «Criterion» якось увірвалися до редакції й під дулом пістолета викрали Баєрса. Ватажок банди несподівано дав йому зброю й відпустив через чорний хід. А в 1864 році повінь змила редакцію разом із верстатом. Не дивлячись на всі пригоди, газета виходила аж до 2009 року!
«Weekly Arizonian» (Тубак, 1859): газета, яка довела до дуелі
Першу газету Аризони заснувала гірнича компанія, щоб рекламувати свої копальні. Вживаний ручний верстат везли з Клівленда річками Огайо та Міссісіпі, потім Мексиканською затокою, а далі суходолом через Техас. Перший номер вийшов 3 березня 1859 року.
Редактор Едвард Кросс посварився з місцевим діячем Сильвестром Моурі, і 8 липня 1859 року вони стрілялися на єдиній вулиці Тубака. Сильний боковий вітер урятував обох — вони схибили. Менш ніж за два тижні Моурі з партнером просто викупили газету за 2500 доларів і перенесли її до Тусона.
Під час Громадянської війни війська Півночі розграбували редакцію та урочисто пронесли верстат «Arizonian» вулицями Тусона як воєнний трофей.
«Territorial Enterprise» (Невада, 1858): тут народився Марк Твен
Перша газета Невади з'явилася у 1858 році в містечку Дженоа, а згодом переїхала до срібного бумтауну Вірджинія-Сіті. Саме тут працював репортером молодий Семюел Клеменс.
3 лютого 1863 року в газеті вперше з'явився його підпис «Марк Твен».
Сам письменник казав, що запозичив псевдонім у капітана річкового пароплава. Але місцева легенда має іншу версію: Клеменс заходив у салун і гукав «Mark Twain!» — мовляв, наливай дві порції віскі й запиши дві риски крейдою на мій рахунок. З Невади майбутній класик утік від можливого арешту: він порушив закон про дуелі, викликавши свого конкурента — редактора сусідньої газети.
«Frontier Index» (1866–1868): газета на колесах
Легх Фрімен і його брат придумали газету, яка кочувала разом із будівництвом залізниці Union Pacific. Друкарня переїжджала від табору до табору — Норт-Платт, Джулсберг, Ларамі, Ґрін-Рівер. Її так і прозвали — «преса на колесах».
Фрімен відкрито підтримував лінчувальників. У листопаді 1868 року в містечку Бір-Рівер-Сіті, після того як вігіланти повісили кількох підозрюваних, розлючений натовп залізничників розгромив редакцію, знищив обладнання й підпалив будівлю. Фрімен ледве врятувався, редакція згоріла…
«The Tombstone Epitaph» (Аризона, 1880): газета з чорним гумором
Місто називалося Тумстоун, тобто «Надгробок», тож назва газети напрошувалася сама — «Епітафія». У першій редакційній статті її засновник Джон Клам пояснив: жоден надгробок не повний без епітафії. Друзі вважали, що така назва вб'є газету, але Клам пишався своїм похмурим вибором.
Клам був колишнім агентом у справах індіанців, а згодом став першим мером Тумстоуна. Він дружив із братами Ерп, і газета відкрито виступала проти угруповання «ковбоїв». Тому саме «Epitaph» стала одним із головних джерел про легендарну перестрілку біля корралю О-Кей.
На сьогодні газета досі виходить.
Як розповсюджувалися газети фронтиру?
Безкоштовний обмін газетами. Поштовий акт 1792 року дозволив кожному видавцеві безплатно надсилати свою газету будь-якому іншому видавцеві в США. Редактори вирізали з чужих газет новини й передруковували їх у себе. Авторське право тоді на періодику не поширювалося, тож більша частина будь-якої газети складалася із запозичених матеріалів.
Фактично це був прадід сучасних репостів.
Перші фейки. Обмін мав і темний бік. Земельні спекулянти випускали крихітні газетки, щоб розхвалювати свої ділянки посеред пустелі. Редактори в інших штатах передруковували ці тексти як правду — і обдурені покупці їхали за тисячі кілометрів, щоб “поцілувати пісок”.
Газета як реклама. Майже кожне видання фронтиру виступало рекламою площадкою свого міста чи регіону. «Weekly Arizonian» фінансувала гірнича компанія, Сем Браннан рекламував свою крамницю, а Вільям Баєрс закликав розвивати в Колорадо сільське господарство.
Залежність від пошти. Пошта була головним джерелом новин із зовнішнього світу, і працювала вона нерегулярно. Ще одним клопотом редактора були боржники.
З передплатників і рекламодавців гроші доводилося буквально вибивати силою.
Найдорожче — верстат. Вживаний коштував кілька сотень доларів, новий — кілька тисяч. Тому верстати мандрували з міста в місто й переходили з рук у руки. Нерідко вони переживали самі газети: верстат «Weekly Arizonian» досі працює в музеї в Тубаку!
Небезпечна професія. Дуелі, викрадення, підпали й розгроми редакцій — звичайні будні редактора фронтиру. Він був не лише журналістом, а й політичною фігурою, яку одні обожнювали, а інші мріяли пристрелити.
Замість висновку
Від римських дощечок на форумі до верстата, який тягли воли через прерії, газета пройшла довгий шлях. Але суть лишалася та сама: люди хотіли знати, що відбувається довкола, а хтось брав на себе сміливість їм про це розповісти, а заодно і прорекламувати свої інтереси.
На Дикому Заході ця сміливість мала цілком буквальний зміст. Редактори стрілялися на дуелях, тікали від натовпів і рятували верстати від повеней. Та саме завдяки їм ми сьогодні знаємо про золоту лихоманку, перестрілку біля корралю О-Кей і перші кроки Марка Твена.
Деякі з цих газет — «Tombstone Epitaph» і нащадок «Світанку свободи» в Таосі — виходять і досі.
Мені, як аспіранту з журналістики, ця тема здається досить цікавою. Можливо, вона навіть заслуговує стати темою курсової чи дипломної роботи якогось студента.
У наступних статтях поговоримо по те, як росповсюджувалися газети в США, куди зникли газетні бокси та чи пережили найвідоміші видання Америки сучасні реалії.
