Стімпанк, який не зміг.
Альтернативна історія відкриває безмежний простір для польоту уяви. Будь-які твої "а що, якби" оживають у цьому жанрі, надаючи цікавих подробиць життя вигаданих паралельних світів. Фундамент в тебе вже є - це історія нашого світу, тільки тепер ти вершиш її плинність.
Концепція Олександра мені сподобалася. Стімпанківський Лондон, "жива зброя", дивовижні винаходи, такі як всюдиходи чи веспи. Автор поєднав світ технологій та магії, вміло поєднавши дві здавалось протилежні речі.
Що я точно можу підмітити - автор докладно описує винаходи старого та нового світу, не залишаючи пробілів у розповіді. На початку автор проводить цілі лекції по екскурсу історії. І як на будь-якій лекції: місцями слухати цікаво, а місцями клонить на сон. Здається, що ти відкрив енциклопедію, в якій коротко чи не дуже описується історія всього світу. Інколи автор перегинає. Особливо, коли відволікається від основної історії і починає на кілька абзаців історію світу. І претензій би не було, адже світ дійсно цікавий, але через надмірність цієї інформації тебе починає брати нудьга. Ситуація схожа, як з славнозвісним параграфом по історії, який задавала вчителька на домашнє завдання і який насильно тобі впихають до прочитання. Підхід Олександра до розповіді лору у мене відгуку в серці не знайшов, хоча потенціал був. Не знаю чому автор вирішив у перших главах вивалювати тону тексту, який можна було б рівномірно подати в діалогах з персонажами, тим самим приділити і їм більше часу, і подати історію для розуміння всесвіту. І на диво, у наступних частинах Олександр починає це робити, але початкове відторгнення наступаючої інформації вже нікуди не діти.
Перейдемо до самого сюжету.
На жаль, як і з подачею лором, він зірок у небі не хапає. Зав’язка цікава. А от шлях, як до неї прийшли герої, це просто халтура.
Візьмемо одного з героїв Гіл - авантюрист та мрійник. Фундамент чудовий. Потенціал розвитку не вичерпний. Що робить автор? Біднякові, який лед-ледь зводить кінці-з-кінцями, дає дорогий меч силою сюжету, який він збув антиквару. І що ви гадаєте, антиквар його обдурить і забере за безцінь цінний артефакт? Звісно, ні, скаже реальну ціну і купить за 80% собівартості. На цьому моменті я вже дійсно чекав, що чоловік обдурить гг, цим самим додавши своєму твору гостроти та інтриги, але ні. Замість цього через свою помилку у перечисленні коштів, він ще й дав Гілу медальйон. На цьому моменті я відчув себе безглуздо. Здалося, що я читаю діалоги своїх однокласників на уроці з англійської мови, де діалог взагалі не має жодного сенсу, головне, щоб він був.
І знову. Діалог між персонажами був цікавим, принаймні до того моменту, коли старець вирішив стати гедоністом та філантропом, а Гілу якимось чином впало на голову гігантське багатство.
Автор рояльним чином дає йому гроші. Чому? Як так? СЮЖЕТ.
Інший випадок. Гіл дізнається про набір на небезпечну експедицію, вдягає дорогий костюм, який купив за виручені гроші, щоб здаватися соліднішим, знову - ідея крута, а реалізація?
Бувалий вояка хоче поглянути на його здібності, аби переконатися, що він годиться у небезпечний похід. Гіл робить пару замахів шаблею по повітрю і його допускають у команду. Пару замахів Карл! Такої халтури я не очікував.
Гілу все падає з неба і це дуже сильно дратує. Так, важке дитинство, так не проста доля, а що? Та годі вам, у книзі він абсолютний везунчик. За цих пару сторінок він напевно використав удачу за все своє життя, і життя своїх нащадків.
Інша справа Діана, вона справді мені сподобалася. Історія у неї трагічна та цікава. Мотивація зрозуміліша і з неба їй нічого не падає. Вона постає навіть деякою протилежністю Гіла, такою собі антигеройкою. Саме у її команду потрапив Гіл. Вона моторошна, як і її минуле, має амбіції та цілі, які за будь-яку ціну хоче добитися. Нарешті цікава особистість. Але ж силою сюжету, вона зливає цілий дирижабль, через, що гине пів її команди. Чому? Бо вона вирішила. Увага. Пролетіти над лінією фронту воюючих країн. На що очікувала Діана залишається загадкою, але за кілька миттєвостей, вона разом з підлеглими вже летіла на парашуті на землю.
Питання, де тут логіка? Чому? Автор хотів таким чином показати, що вона готова на все? Таким безглуздим способом? І дурню зрозуміло, що будь-який об’єкт в небі над лінією фронту буде знищено, особливо, коли ця армада летить на тебе. Простий злив заради сюжету. От просто сприймайте за факт і все.
І тут я зрозумів, що від сюжету теж перлів очікувати не варто.
Завершаючи огляд, хочу зробити висновок, що концепція світу хороша, а реалізація храмає на обидві ноги.
Цього разу на жаль позитивного огляду не вийшло. Дуже багато питань до подачі та сюжету, дуже-дуже багато питань. Я не хочу у своїх оглядах лукавити чи обманювати читача. Я завжди щиро висвітлюю і сильні, і слабкі сторони творів, що читаю. Кіт не намагається комусь сподобатися і Кіт точно не вважає, що його думка є вищою за інші. Це мої враження від прочитаного. Проте не слід забувати, що без конструктивної критики - розвитку не буде.
Переконатися у правоті моїх слів чи спростувати їх ви можете самі, ознайомившись з твором автора.
