Час віднайти загубленого бога, що потрапив у пастку! А допоможе в цьому - Югин Кобилянський!
Як завжди Кіт, як завжди огляд!
Природні та погодні аномалії заполонили континент. Усі вони вже давно були передбаченими і висновки тих віщувань зовсім не радували.
Аномалії, аномалії і ще раз аномалії. Нечувано - негадано, по цілому континенті розпочинаються ланцюжки дивних збоїв реальності, що вносять корективи у життя простих людей.
Безкрайній пісок у густому лісі? - немає питань. Ковдра снігу у розпеченій пустелі? - запросто!
Дивна канонада подій котиться то тут, то там, не даючи логічної відповіді, що відбувається.
Масова галюцинація? Груповий психоз? Чи прості чутки базік, що травлять байки вже не один десяток років? А може все-таки суха закономірність…?
Цей дивний клубок без початку та кінця має розкрити Альфред - головний королівський шпигун держави. До чого призведе його розслідування належить дізнатися у книзі.
….належить зрозуміти, як подолати призначення та запобігти знищенню всього живого. На допомогу собі Альфред набирає зграйку різноманітних «професіоналів», смерть або зникнення яких ніхто не помітить. Саме їм належить знайти загубленого бога та з його допомогою відвернути кінець світу. Але чи справді компанія відверне неминучу долю, чи вони лише маріонетки в її руках?
На жаль, у форматі першого погляду мені не вдалося дійти до стадії формування “команди самогубців”, що атмосферно повернуло мене до книги Лі Бардуґо “Шістка воронів”. Хоча, можливо, ця асоціація немає нічого спільного з цією книгою.
З самого порогу автор закидає читача лорними подробицями свого всесвіту. Тут тобі і передісторія створення світу і географія континенту, ну і звісно, хто кому брат і сват.
Таким чином, автор хотів, щоб читач мав уявлення про його світ. В принципі, інформація не перевантажена зайвою водою. Все лаконічно і зрозуміло.
Повертаємося до Альфреда, адже саме цей здоровань виступає головним героєм книги. І хай вас не вводить в оману його опис, цей хитрун має гострий розум і лукаву винахідливість, що переважно не притаманне його архітипу персонажів, які в інших творах грають роль рядових дуболомів. Доволі свіжий підхід, принаймні, я такого не зустрічав.
Стосовно цього персонажу в мене ще будуть кілька запитань, але до цього трішки пізніше.
Сама книга виконана якісно. Текст лагідний і не ріже очі, багато описів навколишнього середовища, вдалі саркастичні вставки автора, які не спонукають на нудоту.
Взагалі, читаючи текст, не рідко ловив себе на думці: “Дідько, я б описав цю ситуацію так само”. На деяких моментах здавалося, що цю книгу писала споріднена зі мною людина, яка має схоже мислення.
Але це я трохи відбився від теми.
Євген дуже класно обіграє емоції власних персонажів, детально прописує кожну їхню реакцію на сказане та на побачене. Колись почув “ альтернативну думку “ однієї людини, яка стверджувала, що це вибиває з атмосфери книги (це ще я підібрав слова та згладив кути сказаного). Проте я не згоден з цим твердженням, адже саме автор знає, як повинен реагувати його персонаж на ті чи інші обставини.
Загалом, робота з персонажами пророблена хороша та й діалоги містять якусь “перчинку“, яка не дасть засумувати. Як я вже казав, автор багато жартує у своїй книзі, через, що діалоги читати цікаво.
Куди б не вів автор, він обов’язково розповість цікаві факти цього місця та його історію. Євген класно описує навколишні місця, одразу в уяві вимальовуються декорації місць, де перебувають персонажі. Таким чином, ти більше споріднюєшся з персонажем та з подіями, які відбуваються навколо.
При своїх оглядах, я завжди намагаюся більше вивчити самого автора: зрозуміти чим він живе і які думки має. При вивченні сторінки автора, я побачив, що Євген дуже різностороння особистість, що по-1 дуже сильно любить всесвіт, який створив і по-2 розвивається у різних сферах творчості суміжних з його книгою.
Автор самотужки озвучив свою книгу, тим самим проробивши титанічну роботу над книгою двічі! Хороша робота. Коли я захворів та бракувало сил, я включав саме аудіо версію.
Ну але ж, який Кіт без крихти критики. Нагадую, це думка лише одного рядового читача, що не претендує на єдину істину. Не потрібно це сприймати надто різко, адже Кіт робить ці огляди далеко не для хейту та токсику, а щоб підтримати українських авторів.
Отож, після того, як я згладив кути, можна продовжити.
Перше, що кидається на очі, коли натикаєшся на книгу - це обкладинка.
На моїм внутрішнім почуттям, вона зовсім не відповідає атмосфері в самій книзі. На мою думку, вона схожа більше на комедійну афішу. Одразу втрачається серйозність "виклику", який постає у книзі. Трохи проясню свої думки. Обкладинка надає тон і настрій книзі, і коли ти бачив кумедний арт з назвою “Лисяче братство“, здається, ніби ти випадково натрапив на казку.
Другий мінус, який я для себе підкреслив, сформувався вже протягом всього ознайомлення з книгою. Так, як я справді залип над книгою (а це вважаю найкращий комплімент автору), я почав звертати увагу на деякі не логічності, на які б можливо, не зважав би, якщо прочитав тільки початок книги.
На мою суб’єктивну думку, автор трохи переграє з темою шпигунства. В один момент, я вже не бачив логіки у його діях. І навіть, коли автор у наступному реченні пояснює для чого був зроблений цей вчинок, думка про те, що Альфред просто ускладнює своє життя мене не відпускає.
Ну, ніби, автор хоче нагнати супершпигунські штуки, але іноді просто натягує сову на глобус. І якщо сприймати книгу, як простий атракціон на безтурботний вечір, можливо ти не будеш звертати на це увагу, але коли ти читач, який шукає логіки в історії, що бачиш перед очима, виникають проблеми. Знову ж таки, це тільки мої відчуття, після прочитання і деякого “осмислення“ прочитаного.
Час-від-часу доганяє думка: “А навіщо?” Особливо, коли у наступній сцені він все рівно робить дії, які теоретично його “палять” або протирічать його попереднім вчинкам. Логіка у книзі деколи храмає.
Загалом, Альфред для мене видався диваком і параноїком, хоча можливо це і є його основна роль у творі. Інколи не віриш у раціональність його дій.
Гаразд, якби це були б просто дії персонажа, але автор неодноразово вказує саме на “гострий розум“, “секретність“ і тд. Ніби хоче показати інтелект персонажа, але деколи це грає у протилежну сторону.
Підсумовуючи, хочу признати, що мені дійсно було цікаво читати книгу. Автор ладнає зі словом і вдало його використовує.
Особливо було приємно наткнутися на аудіо версію, яка полегшила мені опрацювання книги.
Якщо вам подобається безшовні світи, які мають глибокий лор та історію, вам точно до пана Євгена. Адже у автора є ще кілька книг, які детальніше відкривають світ, у якому перебувають головні герої. Ти читач, який не може насититися однією книгою? Ласкаво просимо!
Якщо вас зацікавила книга, можете з нею ознайомитися на Аркуші!
Підтримайте автора, а при змозі, передайте вітання від кота!
