Роман написаний чинним військовослужбовцем, що захищає нашу країну на Сході. Не проста історія екіпажу, що став заручником обставин.
Коли хтось, неспроможний забути старі і надумані образи, порушує давнє табу - це неминуче призводить до важких потрясінь, хаосу та війн. І хоча боги в усіх дев'яти світах уже давно не втручаються у життя людей, а люди майже забули богів - іноді речі, що стаються, не можна пояснити інакше, аніж впливом вищих сил.
Події розгортаються в альтернативному світі початку ХХ століття, де колоніальні держави гризуться між собою за клаптики територій на архіпелазі. Історія розпочинається з знайомством з екіпажем броненосця “Лемпард”, який став на бойове чергування у зв’язку з можливою новою війною з Закландією.
На борту броненосця відчувається гнітюча атмосфера затишшя перед бурею, яка не відпускає весь період початку книги. У ролі головного героя виступає Карі Зільбер - ветеран минулої війни, що за дивним збігом обставин потрапив на борт корабля в якості командира корабельного стрілецького взводу. Заядлий вояка розуміє до чого котиться справи і намагається підготувати власний особий склад до майбутньої війни.
Хотів би одразу виділити атмосферу книги. Вона віє саспенсом в усій своїй красі. Невизначенність, страх та тривога маскується хиткою впевненістю, що нічого не відбувається. І поки рядовий склад перешіптується про насуваючу війну, командний склад до неї готується…
При читанні твору одразу помічається автентичність написаного. Автор детально описує броненосець, його функції та завдання кожного члену екіпажу. Для мене, людини, яка ніколи не цікавилася флотом все описане виглядало логічним та зрозумілим. Видно, що автор дійсно має розуміння про те, що пише, а не скочується у загальні відомості, що находяться десь на фоні.
Броненосець виступає великим окремим організном, який підтримує екіпаж, що складає більше тисячі осіб.
Ще одною перевагою книги вважаю армійський колорит. Доволі правдоподібно та натурально автор описує матросів та капітанів. Їхні діалоги не виглядають награнними та не справжніми. Автор не з чужих уст знає “армійську кухню” та атмосферу, що вирує там. Спостерігається субординація нищих по званню, дурна воєнщина та " архаїчність” старих служивих капітанів.
Ще один ключовий момент, який хотів передати автор це проблема ПТСР та адаптації колишніх військовослужбовців у цивільному житті. Ось що про це каже сам автор у своїй післямові до першої частини:
…. проблему ПТСР. Тисячі покалічених душевно воїнів повернуться додому, де вони зіткнуться із непорозумінням суспільства і у багатьох випадках залишаться наодинці із своїми проблемами.
Через Карі він передає всі жахи ПТСР. В персонажа виникають внутрішні конфлікти, боротьба з самим собою та галюцинації, що не дають йому спокою. Ветеран для оточуючих стає божевільним, небезпечним для екіпажу, диваком якого ніхто не розуміє.
З часом виявляється, що кожен з персонажів, що знаходяться на броненосці має власні скелети у шафі, а які саме, вам доведеться дізнатися самотужки.
Повертаючись до сюжету без спойлерів: особисто для мене він став для мене не таким, яким я собі його представляв при перших рядках. Проте не вважаю, що це є мінусом. Автор зуміє вас здивувати. Очікування були трішки іншими, але можливо це через вміле позиціонування та вдалі прийоми автора, який ввів мене в оману. Насамперед сюжет має бути непередбачуваним і тут автор вміло розіграв карти. ( Тільки сподіваюся автор зуміє це все потім вдало обіграти, щоб все не скотилося у “рояль у кущах”) Але для цього потрібно очікувати фіналу, який обов’язково має вийти!
Що я для себе хотів би виокремити. На мою думку, сюжет дуже довго розкручується. І вже під кінець першої частини стає зрозуміло, що саме автор закладає у своїй історії. Надто довгий початок. Спершу нічого не зрозуміло. Персонажі ,як не дивно теж нічого не розуміють і не можуть пояснити. Спадає темп, дуже довгий час у книзі не відбуваються значних подій. Сподіваюся, у майбутніх частинах автор трішки прибавить темп, щоб читач не сумував при стрибках по історії.
Ще надто великі глави, які розтягуються у хронометражі. Для мене це трішки не звично, не зручно робити перерву, кожного разу перемотуючи до моменту на якому ти зупинився.
Більших мінусів при першому знайомству з книгою я не помітив. Та й за критичні помилки я їх не вважаю, радше побажання одного з читачів.
Детальніше можна буде говорити тільки при більшому ознайомленні з книгою.
Підсумовуючи, хочу зазначити, що мені сподобалося, але почало зацікавлювати тільки під кінець першої частини, що я й говорив вище - надто повільний темп історії.
Отже, хочу побажати автору наснаги та мотивації продовжувати. Історія цікава, персонажі не прісні, події наганяють інтриги!
Якщо вас зацікавила книга, можете з нею ознайомитися на Аркуші!
Підтримайте автора, а при змозі, передайте вітання від кота!
