Перший серйозний проект Sandy Zack на Аркуші. Темне фентезі у всій його красі.
ВОНИ принесли її разом із собою та згинули, залишивши після незліченні жертви жахливих експериментів. Та у вільних лишилась нездолана надія, яку неможливо викорінити.
І знову фентезі, але цього разу темне. І темне не номінально. Автор починає хороший тон своїй оповіді у світі, де нежить та демони володіють світом, принаймні тим, що від нього залишилося.
Як я вже згадував, починається історія моторошно та інтригуючи. Автор зумів нагнати максимальної атмосфери у загниваючому світі чуми. Перший, хто нам попадається на очі в мертвому світі - це Танатос, що хоче попасти в академію Лаарес. Він відганяє від решток обгризеного тіла місцевих стерв’ятників та забирає здобич собі. Для чого? Аби заробити на місцевому ринку кілька монет.
На ринку місцевий демон неохоче купляє у пройдисвіта сумнівної якості товар та повертається до свого звичного ремесла, поки головний герой, чи правильніше сказати - антигерой, відправляється по своїм справам.
Загалом, коли я читав книгу, мене переслідувала думка, що я знаходжуся в чорному дзеркалі: нежить ходить по зруйнованому мертвому місті, демони виставляють на продаж людей, а ельф бродить по каналу, щоб отримати свій квиток у дивну академію чар.
…слизьке, мерзенне темне фентезі, з неприємними головними героями, що йдуть шляхом власного падіння. Незлор не знає жалю, не знає моралі, є тільки задоволення і всепоглинаюча заразна Чума.
Хотілось би відмітити чудову роботу з декораціями. Автор детально описує пустощі, де знаходиться некромант Танатос. Також, у автора гарно виходить описувати всякого роду знущання на ще живими та вже мертвими мешканцями цього місця. Жорстокість так і віє від оповідача. Тіла розриваються у найменших деталях, гарно показано анатомічні подробиці розчленування бідолах.
Легке божевілля переслідує автора і це помітно при прочитанню твору. Звісно, у хорошому сенсі!
Щоб не вдаватися в подробиці сюжету та не спойлерити потенційним читачам, буду обережно розповідати подальші події.
В один момент книга починає перетворюватися на Гаррі Поттера, якби він перебував у темному фентезі. І признатися чесно, ця частина розповіді чомусь мені найбільше сподобалася. Особливо юний аристократ Ауреалін. Він мій фаворит!
У центрі уваги магічна академія нежиті, мешканці якої займаються вивченням не особливо етичних, за мірками людей, магічних експериментів, а тому присутні пов'язані з цим жорстокі та огидні моменти.
Діалоги написані дуже класно. Люблю стиль діалогів, де персонажі виглядають, як персонажі, а не воскові фігури. Парочка аристократа та його охоронниці, це окрема насолода. Автор не боїться в’їдливо позиціонувати своїх персонажів, не намагаючись робити з них соєвих героїв.
Персонажі описані цікаво та детально, є різні раси та дивакуваті чудиська, фантазії автору не позичати!
Дуже сподобалося, що автор доносить історію з сторони нежиті, розповідаючи про людей, як ворогів, а тих хто їх перемагає героїв ( якщо так можна сказати)
Також хронометраж розділів ідеально підійшли для читання.
Ти не встигаєш стомитися, не змушений робити коротких перерв та кілька підходів, щоб “добити” главу. Від мене окремий респект.
Тепер хотілось би звернути увагу на слабкіші сторони твору ( на мою думку )
Як це часто буває, оповідь втрачає темп, а з нею і нитку історії, яка губиться. Автор кидає читача надто різко від одного персонажу до другого, не даючи переварити інформацію ( що спостерігається у 2-3 главі). Розумію задумку автора - кілька сюжетних ліній, багато ключових персонажів, але він надто швидко їх вносить, не встигаєш запам’ятати одного, як з’являються ще двоє.
Про це згадує й сам автор:
Книга спрямована на оповідання від імені різних персонажів, щоб більше торкнутися лорних аспектів світу.
Також, третя частина взагалі ніяк не стосується подій перших двох, а це не дуже сильно обіграється. Потрібно детальніше розповідати про переходи, адже для читача взагалі ще нічого не зрозуміло. На мою думку, потрібно було сфокусуватися на чомусь одному, а не розтягувати події тоненьким шаром.
Бої у книзі також просідають. Не вистачає видовищності. Хоча самі деталі пошкоджень , як я казав у автора на високому рівні. Додай трохи більше епіку, друже!
Ще раз нагадую, що це думка лише одного з рядових читачів, тому не потрібно її сприймати надто серйозно на свій рахунок. Я можу помилятися, це тільки мої перші враження.
Підсумовуючи, початок дуже крутий. Далі я щось не дуже зрозумів. Спостерігається якась зав’язка, якісь натяки, але поки що чути, де дзвін та не знати, де він.
Окремо автору хочу сказати, що в нього дійсно вийшло передати атмосферу темного фентезі. Хороша робота!
Молодець, що публікуєш книгу українською мовою, знаю, що тобі це важко дається, адже мова оригіналу російська. Пишаюся тобою!
Головне не здаватися та продовжувати!
Випускай частини частіше!
Якщо вас зацікавила книга, можете з нею ознайомитися на Аркуші!
Підтримайте автора, а при змозі, передайте вітання від кота!
