У вашій голові купа ідей для історії, але ви навіть не знаєте, з чого почати? Знаєте безліч сюжетних поворотів, які хотіли би втілити в життя, але уявляення не маєте, як витягнути їх з фантазій і покласти на листок? Ми знаємо, що це таке ;(
Страх чистого аркуша (або, як його ще називають “страх початку” та “фобія першої сторінки”) трапляється як і з новачками, так і з досвідченими авторами. На жаль, далеко не завжди достатньо одного лише натхнення, аби його перебороти. Наша команда зібрала для вас декілька порад та лайфхаків, як перемогти цей неприємний феномен!
Інколи достатньо лише книги
Крістофер Едж у посібнику з письменницької майстерності “Як #писати і не лажати” пропонує шукати іскру в книгах, які вам подобаються або які вас цікавлять. Цілком ймовірно, що деякі чужі ідеї ви видозміните та перетворите на свої - це нормальний процес і його не варто боятися. Навпаки, це чудово, коли сюжетні/описові рішення іншого автора припадають вам до душі. Головне —надихатися, а не плагіатити. Про це ми плануємо написати окрему статтю, тож слідкуйте за нашою Друкарнею, щоб не пропустити ;)
Наприклад, за основу книги Мелорі Блекмен “У погоні за зірками” взято п’єсу Шекспіра “Отелло”, але в історії Мелорі “Отелло” — дівчина, і все відбувається у космічному сетингу. В основі діснеївського мультфільму “Король Лев” — теж Шекспірівська п’єса, його всесвітньовідомий “Гамлет”. Френк Коттрел Бойс узяв ідею книги “Мільйони” — про двох братів, які знайшли мішок грошей — з “Розповіді продавця індульгенцій” Чосера, про купку друзів, що знайшли скарб. Ноел Ковард взяв за основу своєї ранньої комедії “Молода думка” твір Бернарда Шоу “Поживемо — побачимо”, і в цілому досить часто звертався до нього.
Навіть видатні письменники запозичують ідеї, перетворюючи їх на власні історії.
Мішель Робертс, авторка поезії та прози, каже:
“Я ставила собі запитання, відповіді на які не знала, тож писання нової історії чи роману перетворювалося на подорож у невідоме”.
Перетворіть письменництво на звичку
Ми знаємо, це звучить складно і важко (для авторки цього довгочиту це теж важко, тож завжди пам’ятайте, ви не сам-на-сам із цією проблемою!). Ідея твору — це просто зернятко, а для того, аби воно проросло і стало повноцінним кущем чи деревом, потрібні вода та час. Вода — це сторінки, які допоможуть вам виростити вашу ідею у пишну історію.
Якщо ви писатимете по одній сторінці на день, то за кілька місяців виявиться, що сторінок уже вистачає на цілу книгу. Знайдіть місце, яке б було вам зручним для творчості: від кухні до бібліотеки. Наприклад, Ролінг писала “Гаррі Поттера” в кав’ярні, а інші відомі письменники могли писати у потягах, літаках, автобусах і кінних повозках. Не думайте про те що ви повинні обов’язково завжди писати в одному і тому ж самому місці (хоча, якщо вам зручно, то звичайно). Але це не правило. Пишіть там, де зручно вам.
“Я пишу це, сидячи у мийці на кухні. Тобто, у мийці лише мої ноги, а решта - на мокрому столі, на який я поклала собачу підстилку і рукавичку для заварника. Не скажу, що мені тут аж так вельми зручно, до того ж, відчувається гнітючий запах карболового мила, але це єдиний клаптик кухні, де ще лишилося денне світло. А ще я зрозуміла, що мене надихає сидіння там, де я ще ніколи не сиділа. Наприклад, свого найкращого вірша я написала на даху курника”
- “Я захоплюю вежу”, Доді Сміт.
Змінюйте ідею, наводьте мости, скупайте золото!
Також страх чистого аркуша може з’явитися тоді, коли у вас є купа ідей, але немає вмінь викласти їх у правильній послідовності. Спробуйте виписати основні думки на окремий аркуш паперу, а потім пройтись по кожній з них: чи хотіли би ви написати окремі історії чи якось об’єднати їх в одну? Як саме? Які герої могли б опинитися у прописаних вами ситуаціях?
Спробуйте робити таку вправу кожного разу, коли ідеї захоплюють вашу голову — і через деякий час ви побачите, наскільки багато всього написали!
Не бійтеся наводити мости і змінювати початкову ідею, коли історія починає викристалізовуватися. Якщо ви зберігаєте в нотатках кожну крихту натхнення, записи допоможуть вам знайти зв’язки, про які ви спершу і подумати не могли. Із цього випливає інша порада:
Колекціонуйте ідеї
Станьте “ідеєзматом”. Як нумізматом, тільки із ідеями. Речі, що трапляються з нами щодня, можуть стати початком великої історії. Від зібганої записки в класі до шматка деревини, який викинуло хвилями на берег. Перетворюйте все це на артефакти, на основі яких ви будуватимете ідеї, а на ідеях — історії. Запитайте себе, наприклад: “Як я можу використати ось цей гарний рожевий стаканчик з-під кави?”, “Як він потрапив у мою історію?”, “А як міг би потрапити?”, “Можливо, хтось його шукає?”, “Хто?”.
Подумайте про жанри, які вам подобаються, наприклад, про романи-горрори, романтичні повісті, концептуальні вірші. Поміркуйте, яку роль певний предмет може зіграти у тій чи іншій історії. Приміром, валентинка може стати початком романтичної історії або відкривати заплутаний історію вбивства.
Натхнення може навідатися до вас будь-якої миті. В потязі, в автобусі, на уроці, на парі, в кав’ярні, в туалеті, у ванній, під час прогулянки у парку, — будь-коли і будь-де. Переконайтеся, що ви маєте під рукою все необхідне, щоб занотувати ідею. Це може бути записник або додаток в телефоні, можете записувати на диктофон або фотографувати те, що вас надихнуло. Не чекайте, а записуйте ідею відразу, — ви можете її забути, коли дійдете додому.
Ніл Гейман каже:
“Ідеї виникають, коли замислюєшся і фантазуєш. Ідеї виникають, коли тобі нудно. Ідеї постійно виникають. Єдина різниця між письменниками і рештою людей полягає в тому, що письменники помічають, коли це стається”.
Авторка: Софія Гудовсек
