Покрокова інструкція, як повернути віру в себе, свій текст та людство.
КРОК 1. ЩО САМЕ ВАС ЗАСМУТИЛО?
Спробуйте в моменті зрозуміти, який саме аспект цієї відмови вас засмутив найбільше. Ми розуміємо, що це звучить по-мазохістськи: "Вас штрикнули, то поколупайтеся пальцями в цій рані ще трішечки", але це колупання дозволить вам знайти відповідь на одне дуже важливе запитання:
Як я ставлюся до своїх текстів?
Письменники бувають різні. Хтось бачить у своїх книжках проєкти. Як архітектор здає макет торгівельного центру, як художник малює портрет на замовлення, так і письменник може не вкладати в текст сентиментальне ототожнення. Тоді він сумуватиме через відмову, але це не буде екзистенційний сум, всепоглинаючий, тому що він розумітиме, що від цієї відмови він не став гіршою людиною. Книга може і справді не із найкращих, але скільки тих проєктів в нього в житті ще буде?
Але якщо ви розумієте, що ця відмова відчувається як удар пером в серце, то це означає, що ви відноситесь до людей, для яких текст — це трішечки більше, ніж просто текст. І коли вам відмовляють — здається, ніби відкинули не файл у вкладенні листа на пошті, а вас цілком. І це також абсолютно нормальна реакція.
Коли ви знайдете відповідь на вищепоставлене питання, настане час для другого кроку:
КРОК 2. ДАЙТЕ СОБІ ЧАС
Не намагайтеся одразу переключитись, якщо не відчуваєте внутрішнього ресурсу. Деяким це справді вдається, але не завжди і не всім. Не слухайте тих, хто каже, що ваш сум надуманий чи перебільшений. Ви людина. І ви маєте право на емоції.
Сумувати абсолютно нормально. Хочете — поплачте, хочете — прочитайте біографії інших письменників, які отримали кілька десятків відмов перш ніж видатися, щоб надихнутися. Хочете — напишіть гнівний email видавцеві, який ви ніколи не відправите. Відмова — це завжди неприємно, незалежно від того, наскільки особисто ви її сприймаєте. Потурбуйтеся про свій емоційний стан.
Це емоційна гігієна — якщо не обробити рану, вона почне гноїтися.
КРОК 3. ЗМІНІТЬ ОПТИКУ
Коли вам трішки полегшає, спробуйте подумати про те, що "ні" від видавництва — це не "ні" від усіх видавництв на планеті. Це просто відмова конкретної людини чи команди в конкретний момент. Причин може бути безліч, і далеко не завжди вони стосуються якості тексту.
Стратегія, бачення, смак — вони суб'єктивні. Це не доказ того, що ви не здатні писати або ваш текст низької якості. Просто зараз, саме в цьому моменті життя, вам із цим видавцем не по дорозі. Але може десь на вас чекають ті, з ким ви спрацюєтеся.
КРОК 4. СПЕРШУ ПОВЕРНІТЬСЯ ДО СЕБЕ, А ВЖЕ ПОТІМ — ДО ТЕКСТУ
Після відмови може виникати спокуса одразу переробити текст, переписати його до невпізнаваності або взагалі знищити. Але перш ніж повертатися до рукопису, важливо відновити хоча б мінімальну внутрішню опору.
Ця опора — не в редагуванні, не в новому рукописі, а в розумінні, що ви цінні не лише тоді, коли вас приймають. Що ваша здатність творити не забирається відмовою. І що ваша історія продовжується, навіть якщо хтось зараз не погодився показати її світові.
І тільки коли це розуміння почне укорінюватися у вашій голові, можна знову повертатись до тексту. Можливо, вам і справді захочеться щось змінити. Можливо, ні. Але в будь-якому разі це рішення не буде імпульсивним.
ФІНАЛ
Багато подій, які ми сприймаємо як кінець, насправді лише ознаменують зміну нашого життєвого маршруту. Відмова може бути не зачиненими дверима, а поворотом у хащі лісу, з яких потім відкриється зовсім інший краєвид. Або натяком лізти через вікно.
Ваша цінність як автора — не в реакції ринку. Ваша цінність — у вас самих, у вашому стилі та голосі.
У будь-якому разі — пишіть із задоволенням. В першому чергу — для себе.
А головне — любіть себе.
Авторка: Софія Гудовсек
