Витоки
В 1606 році в Пор-Руаялі зіграли виставу «Нептунів театр у Новій Франції» (Le Théâtre de Neptune en la Nouvelle-France) – музичну комедію, яку виконали на човнах посеред затоки. П’єса нагадує про повернення додому після дослідження північноамериканського узбережжя. Це був перший драматичний твір, написаний і зіграний на території тоді ще французької колонії. Повернувшись до Франції, три роки по тому автор п’єси Марк Лекарбо (Marc Lescarbot) також видав «Історію Нової Франції» (Histoire de la Nouvelle-France).
Найважливішими хроніками, написаними місіонерами, є «Реляції єзуїтів» (Relations des Jésuites). Так називають зібрання текстів, перший із яких відправили з колонії в Париж у 1616 році, а регулярно писали з 1632 до 1672 року – їх щорічно надсилали останніми кораблями перед настанням зими. Реляціями називають доповіді – в цьому випадку місіонерів. Єзуїти не тільки детально описали процес навернення корінного населення в християнство, але і задокументували спостереження за його культурами і мовами.
Протягом 18 століття французькі володіння на території сучасної Канади поступово відійшли під контроль Великої Британії. Перші англомовні твори також стосувалися мандрів і дослідження регіону, нерідко цим займалися торговці хутром. В 1769 році Френсіс Брук (Frances Brooke), дружина військового капелана, видала епістолярний роман «Історія Емілі Монтаґ» (The History of Emily Montague), в якому змальована природа Квебеку і звичаї місцевих жителів. Часто розділені великими відстанями, персонажі цієї книжки змушені листуватися, основна тема листів – пошуки коханої людини і життя в шлюбі.
19 століття
В 1849 році протестувальники підпалили Парламент, і полум’я знищило тисячі книжок французькою і сотні – англійською. Внаслідок цього склалося помилкове враження, нібито франкомовної літератури в Канаді до того практично не існувало. Першим франко-канадським романом вважають «Вплив книжки» (L’influence d’un livre) 1837 року. Філіп-Іґнас-Франсуа Обер де Ґаспе (Philippe-Ignace-Francois Aubert de Gaspé) написав його на хвилі росту квебецького патріотизму, однак, разом із тим, це сатирична історія про духовне збіднення в провінції, де головний герой хоч як намагається розбагатіти – через алхімію, спланований шлюб і вбивство.
А першою книжкою, яку англійською мовою написав корінний канадець, є «Життя, історія і мандри Каа-ґе-ґа-ґаа-боу» (The Life, History, and Travels of Kah-ge-ga-gah-bowh). Так мовою оджибве (Ojibwe) звучить ім’я Джорджа Копвея (George Copway). В 1847 році він розповів цю історію тубільця, наверненого в християнство. Його твір також про традиційну культуру, збереження народної історії на берестяних сувоях, використання білим населенням алкоголю для руйнування суспільних зв’язків серед індіанців. Це перша книжка канадця, яка здобула популярність у США.
Найрозповсюдженішим різновидом романів на той час був історичний любовний роман. До цієї категорії належить книжка Вільяма Кірбі (William Kirby), яку видали в 1877 році. Події роману «Золотий собака» (The Golden Dog) відбуваються незадовго до переходу французьких колоній під британський контроль. Сюжет побудований на контрасті між егоїзмом і справжнім коханням. Дві подруги шукати собі стосунки, тільки одна – з коханням, а інша – з розрахунку. Роман є готичним, оскільки тут є відьми, вовкулаки і дар передбачення.
Покоління поетів, яке народилося в те десятиліття, коли Канада отримала статус домініону (1867 рік), назвали поетами Конфедерації (Confederation Poets). Вони мали на меті вловити гармонію між душею поета і духом природи. Можливо, найоригінальнішою з них була Ізабелла Валансі Кроуфорд (Isabella Valancy Crawford), яка надихалася історіями корінних народів, життям першопрохідців, мітологією і природою. Її барвиста поезія надрукована в збірці «Перевал Старого Спуксеса, Малькольмова Кеті та інші вірші» (Old Spookses’ Pass, Malcolm’s Katie, and Other Poems) у 1884 році.
20 століття
В 1895 році заснували «Монреальську літературну школу» (École Littéraire de Montréal) – товариство, яке проіснувало майже 40 років. Під її егідою вийшло дві антології – в 1900 і 1925 роках. Найбільшого впливу рух зазнав від парнасців і символістів, але товариство мало серед своїх лав і поетів, зрівнянних своєю майстерністю з європейськими колегами. Еміль Нелліґан (Émile Nelligan) написав усі свої вірші у підлітковому віці, перш ніж збожеволів. Його поезію опублікували вже в 1903 році. Відомий вірш «Корабель із золота» (Le Vaisseau d’or), про кораблетрощу, інтерпретують як тугу за втраченою юністю, «золотим» віком людини.
На зламі століть романи з локальним колоритом почали затьмарювати історичні любовні романи. Однією з найпродаваніших книжок у світі донині є «Енн із Зелених Дахів» (Anne of Green Gables). Люсі-Мод Монтґомері (Lucy Maud Montgomery) розпочала писати серію про зростання сироти Енн у тихій провінції в 1908 році. У Квебеку першої третини століття також домінували регіоналісти, які пропонували зануритися в місцеві теми і мову, доповнюючи сюжети франко-канадським націоналізмом, за що їх піддавали цензурі й осудженню.
Канадський літературний модернізм популяризували через такі видання, як антологія «Нові провінції» (New Provinces), яка вийшла в 1936 році. Модерністи йшли до розриву кайданів колоніального мислення, характерною рисою якого був страх невідомого – того, що очікує по той бік частоколу колоніального поселення. Одним із авторів антології був Авраам Мойсей Кляйн (Abraham Moses Klein) – єврей, народжений у селищі Ратне на Волині. Серед інших визначних творів йому належить бурлескна поема «Гітлеріада» (The Hitleriad), завершена в 1944 році.
Пізніше Канаду наздогнав і постмодернізм. Один із найвідоміших теоретиків цієї течії в Канаді Роберт Пол Кротч (Robert Paul Kroetsch) сприймав історію літератури як дуже радикальне сюжетотворення. Його трилогія «Слова мого реву» (The Words of My Roaring), «Жеребчик» (The Studhorse Man) і «Зниклий індіанець» (Gone Indian), книжки якої вийшли в 1966, 1969 і 1973 роках відповідно, реалістичну літературу про життя на преріях перетворює на постмодерні пародії на пригодницькі мандрівки. У другій із цих книжок персонаж проживає особисту Одісею, живучи виключно у ванній і намагаючись знайти кобилу для свого жеребця.
Шістдесяті роки в Квебеку позначилися таким явищем, як «тиха революція» (Quiet Revolution) – це зміна в культурній політиці й не тільки. Новий ліберальний уряд взявся осучаснювати провінцію, зокрема створив Міністерство культурних справ. Квебецький театр революціонував у 1968 році Мішель Трамбле (Michel Tremblay) своєю виставою «Своячки» (Les Belles-Soeurs). Це п’єса про життя простих робитниць, які розмовляють жуалем (Joual) – французькою мовою робітничого класу Монреаля – і діляться буденними проблемами.
Дедалі більше уваги приділялося розмаїттю голосів по всій країні. У цей час з’являється велика кількість письменників із корінних народів і змішаних рас. Опираючись насадженим уявленням західної цивілізації щодо історії, землі, народу, суспільства і сюжету, вони досліджували власну усну народну творчість, міти і культурні практики. Автобіографія і мемуари, як-от книжка 1973 року «Напівкровка» (Half-Breed) Марії Кемпбелл (Maria Campbell), є ключовими жанрами в свідченнях корінних народів. Тут вона пише зокрема про сексуальне насилля з боку представника кінної поліції.
Сучасність
В 2013 році Еліс Манро (Alice Munro) першою серед канадських авторів і авторок отримала Нобелівську премію як «майстриня сучасного оповідання», яка здатна вмістити всі складнощі роману всього на кількох сторінках. Перша її збірка «Танок щасливих тіней» (Dance of the Happy Shades) вийшла в 1968 році. Остання – «Дороге життя» (Dear Life) – в 2012 році. У своїх оповіданнях вона описувала буденність і стосунки жінок на різних етапах свого життя, змішуючи звичайних людей і надзвичайні теми.
Найвідоміший твір Марґарет Етвуд (Margaret Atwood) – це роман 1985 року «Оповідь служниці» (The Handmaid’s Tale). Письменниця вдається до широкого спектру жанрів – дистопія, постапокаліпсис, спекулятивна фантастика, історичний роман. Крім того, вона пише оповідання, поезію, дитячу літературу і нехудожню також. Її книжка «Писака-місяць» (Scribbler Moon) стала першою, яку відібрали для Бібліотеки майбутнього (Framtidsbiblioteket) – мистецького проєкту, який щороку «законсервовує» по одній книжці, що будуть оприлюднені в 2114 році.
