May the 4th be with you! Сьогодні ці слова лунають по всьому світу, оскільки фанати всесвіту створеного Джорджем Лукасом відзначають своє головне свято: День Зоряних Війн. Спробую його відзначити і я тим, що почну блог про який давно думав, але до якого не доходили руки.
Для більшості людей Зоряні Війни це безперечно в першу чергу фільми. Останніми роками ще з’явилась асоціація з серіалами, а до того з анімаційними проектами, такими як “Війни Клонів”, “Повстанці” і інші. Але чи дійсно цей всесвіт обмежений тільки телеекраном? Насправді ні. Є сотні книжок, тисячі коміксів, кілька радіопостановок (так, і таке є), чисельні довідники, ігри і тд.
Ба більше, завдяки всім цим додатковим матеріалам утворилось 2 альтернативних всесвіти Зоряних Війн:
“Розширений Всесвіт”, нині перейменований в “Легенди”. Об’єднання всіх матеріалів в єдину послідовність що виникла в 1991 році і наповнювалась до 2014. Після покупки всесвіту Діснеєм випуск нових матеріалів в цьому всесвіті було завершено і відбувся перезапуск з чистого листа.
Діючий Канон. Це вже те, що було створено під крилом Діснея. В нього увійшли всі старі фільми і мультсеріали, а також з часом в каноні визнали окремі старі книги. Решта історії писалась з нуля, з врахуванням нових епізодів і інших діснєєвських проектів.
Особисто я більше прихильник старого канону. І не тільки тому що раніше трава була зеленіша, а в першу чергу оскільки саме в ньому живе більшість моїх улюблених персонажів і відбувають події улюблених творів. Але в цій підбірці я згадаю твори з обох. Ті, які на мою дуже суб’єктивну думку є найбільш вартими уваги.
Універсальне для обох канонів: новелізації епізодів
Почнемо з найбільш фундаментального. До кожного фільму Зоряні Війни існує новелізація. Вони зазвичай виходили вже після виходу фільму засновуючись на його сценарії і зачасту закривали сюжетні дірки екранізацій. Очевидно, що думки і мотивацію персонажів часто легше описати словами, аніж показати на екрані. Те саме часто стосується і певних контекстних речей. Тому книга може бути більш успішною в пояснені певних подій. Пару прикладів (і в певному сенсі спойлерів) з більш-менш свіжого:
Рей, епізод номер 7. Дівчина що раніше ніколи не користувалась Силою успішно застосовує переконання на штурмовику. В фільмі це виглядало доволі кострубато, бо мол коли вона могла такому навчитись. А як щодо книги? З неї ми дізнаємось що коли Кайло Рен намагався проникнути в її думки за допомогою Сили, він по недосвідченості/недонавченості пустив її в свої, звідки вона “скомунізділа” деякі знання по володінню Силою. Не найкраще пояснення в світі і точно не найгеніальніший сценарний хід в історії, але принаймні це додає хоч якусь логіку, яку режисер фільму показати не спромігся.
Змістимось на один епізод пізніше. Всім пам’ятна сцена з тараном корабля-вундервафлі Сноука. Найпопулярніше питання: чому такі камікадзе-атаки не використовувались регулярно і проти інших цілей до того. Новелізація дає нам дещо більше деталей і контексту. Як ви мабуть пам’ятаєте, на кораблі до того відбулось повстання По Демерона, яке героїчно скінчилось здавалось би нічим. Але дещо від нього насправді лишилось: координати і розрахунки для гіперстрибку в бортовому комп’ютері.
Не поглиблюючись зараз в деталі стрибків гіперпростором в Зоряних Війнах (навіть в нормальну їх версію, до згвалтування фізики цього процесу епізодом №9), варто тримати в голові що гіперстрибок зазвичай робиться в розрахованій точці, по розрахованому вектору, на необхідній швидкості. І от точка тут і зіграла свою роль.
Поки відбувались події після бунту, розраховану точки встигли пролетіти мимо і до неї наблизився флот супротивника, на чолі з величезним флагманом, зробленому по дизайну “і захочеш не промажеш”. І те що зробила рожевоволоса генералка, це було стрибком якраз через ту точку входу, яка на момент стрибку опинилась вже якраз за спиною флоту, але ще була в комп’ютері її крейсера, а відповідно вхід в гіперпростір мав відбуватись крізь них. Вже розрахована точка входу дала точність, а перехід на гіпершвидкість імпульс. По суті були використані дуже вдало зібрані в моменті купа факторів, які тільки по фільму розпізнати важко (якщо взагалі можливо не знаючи контексту).
Окрім таких наведень (відносного) порядку з логікою, новелізації мають і купу сцен які не увійшли в фінальний монтаж і тому історія там дещо багатша на події.
Для класичних епізодів читання новелізацій не так критично, хоча навіть там можна знайти цікаві пояснення. Наприклад, що було у Мейса Вінду в голові коли він на Джеонозисі замість того щоб атакувати Дуку приставив меч до горла Джанго Фету, або які саме зміни в бойовому стилі Обі-Вана і Енакіна дали їм перевагу над графом Дуку в епізоді №3 порівняно з другим. Для нової ж трилогії новелізації на мій погляд це маст-рід (щоправда сам я ніяк не дочитаю ону для 9го, воно логічніше ніж кіно і багато чого пояснює, але все одно важко себе пересилювати враховуючи побачене фіаско).
Старий канон
Тімоті Зан. Трилогія Трауна
Якщо епізоди і їх новелізації це фундамент для всіх всесвітів, то ця трилогія це фундамент для всього старого канону. Саме з виходу “Спадкоємця Імперії”, першої книги “Трилогії Трауна”, відраховують початок Розширеного Всесвіту в 1991 році.
Події книжок відбувають через кілька років після смерті Імператора і Дарта Вейдера. Тут нас зустрічає чимало старих знайомих. Люк шукає інформацію про джедаїв і рефлексує щодо свого недостатнього навчання, Хан і Лея очікують появу близнят, Ландо затіяв черговий екстремальний бізнес-проект, а навколо цього відбудовується Нова Республіка, впевнена в тому що імперська загроза вже згасла. Але відбуваються події які руйнують вщент цю ідилію.
Невідомо звідки з’являється останній з 12ти імперських Гранд-Адміралів, найкращий з них: Траун. Справжній Шерлок Холмс цього всесвіту, здатний через вивчення мистецтва різних народів розуміти їх мислення і таким чином передбачати їх дії в різних ситуаціях.
Але окрім двох класичних сторін конфлікту на дошці є і фігури які мають оманливо малий масштаб, але здатні змінити хід подій найнеочікуванішим чином. Такі як ватажок контрабандистів Телон Карде і його загадкова підлегла Мара Джейд, яка мріє тільки про одне: вбити Люка Скайуокера.
Історія проводить нас сторінками конфлікту що нагадує високоякісну шахову партію, з ходами що мають далекосяжні наслідки і часто ведуть читача в неочікуваному напрямку. Саме тут закладаються деякі з найбільш знакових легенд далекої галактики. Від давно загублених флотів, до ретельно схованих секретів Імператора Палпатіна.
Тімоті Зан однозначно один з найкращих авторів що коли небуть працювали над книжками по Зоряним Війнам. В рамках цього твору він не тільки написав прекрасну історію, а і ввів в канон рід нових рас, створив цілу плеяду нових персонажів, які по масштабу впливу на подальший розвиток всесвіту максимально наближались до створених Лукасом для фільмів.
Примітка: книжки писались ще до виходу Приквелів (епізоди 1-3), тому Зан ще не міг знати як саме Лукас опише Війну Клонів, чи про її хронологію. Тож при прочитанні при згадках Війни Клонів можуть бути певні хронологічні колізії.
Тімоті Зан. Негідники
З під пера Тімоті Зана вийшло чимало знакових для старого всесвіту історій: двокнижжя “Рука Трауна”, “Сверхдальній Перельот”, “Шлях Вцілілого”, міні-цикл про біглих штурмовиків (“Справа Честі”, “Вибір Одного”)… Кожна з цих книжок варта окремої рекомендації і точно варта прочитання, але я хочу зробити акцент на найбільш нетиповій роботі автора.
Книга “Негідники” має дуже очевидне джерело натхнення: фільм “Одинадцять друзів Оушена”. Дуже схожий концепт: команда проходимців під керівництвом Хана Соло планує надскладне пограбування сейфу. Але вцілому історія достатньо самобутня. У книги довший, заплутаніший і складніший сюжет ніж у Оушена. До того ж історія ускладнюється наявністю більш ніж двох сил в протистоянні. Уважні поціновувачі фільмів про команду Оушена помітять на сторінках чимало пасхалок і відсилок. А фанатів Зоряних Війн чекають ряд старих знайомих, як наприклад Хан Соло, Чубакка чи Ландо Калрісіан, а також чимало інших персонажів, як створених спеціально під цю історію, так і запозичених наприклад з серії коміксів і книжок X-Wing (прочитання оних для розуміння книжки не обов’язкове, але для тих хто вже її читав буде приємно побачити старих знайомих).
Джеймс Лучено. Дарт Плегас
“Ти чув історію Дарта Плегаса Мудрого?”. Всі чули як Палпатін задавав це питання Енакну Скайуокеру. Але яка ж насправді історія цього самого Плегаса?
Коли мова заходить про персонажів “темної сторони”, ніхто не пише про них атмосферніше ніж Лучено. З першої ж сцени книга створює особливу зловісну атмосферу.
Книга розповідає нам про життя Дарта Плегаса, сита з особливою тягою до експериментів з Силою і генетикою. Вона знайомить нас зі шляхом його учня Палпатіна до верхівок влади в Сенаті, із корінням конфлікту Набу і Торгової Федерації, з тим чому саме Падме стала королевою і з купою інших речей які стались в період перед Першим епізодом кіноепопеї.
Однозначно одна з найкращих книг написаних по Зоряним Війнам і однозначний маст хев для прочитання, тим паче що окрім перегляду фільмів вона не потребує ознайомлення з іншими творами для розуміння контексту подій.
Майкл Стекпол і Аарон Олстон. Серія X-Wing/Хрестокрил
Початково це була серія коміксів яка описувала життя Ескадрильї Бунтар (“Rogue Squadron”, у слова “rogue” є купа різних контекстних перекладів, як то “шахрай”, “пройдисвіт”, але використаємо ту ж логіку що з перекладом назви “Rogue-One”/”Бунтар Один”. В російському перекладі ця ескадрилья отримала назву “Розбійного ескадрону”, але це мабуть один з найжахливіших можливих перекладів, враховуючи що мова про ескадрилью пілотів, а не ескадрон гусарів). Це колишня Червона Ескадрилья в складі якої Люк вилітав проти першої Зірки Смерті, якою він командував на Хоті, з якої він по факту дезертирував щоб знайти Йоду і яка разом з Калрісіаном підривала другу Зірку Смерті.
Власне головним героєм серії можна вважати Веджа Антіллеса, єдиного пілота що пережив всі ці події в складі ескадрильї. Біля Ендору він був одним в відомих (напарників) Люка (в фільмі його хрестокрил отримав пошкодження і Люк дав йому наказ відступити, що дозволило йому стати єдиним, окрім Люка, пілотом ескадрильї що вижив в тій битві), його можна помітити під час битви на Хоті, а під час Ендору він вже командував ескадрильєю замість Люка і став тим самим пілотом що разом з Тисячолітнім Соколом підірвав реактор станції (оскільки Люк, Хан і Чуі не приймали участь безпосередньо в атаці на другу станцію, а Ландо і Нієн Нунб на першу, Вєдж вважається єдиним участником обох атак).
Серія коміксів непогана, але не її б хотілось відмітити в цьому огляді. Один з авторів коміксів, Майкл Стекпол, також почав книжковий цикл про цей підрозділ. Книжки розташовані дещо пізніше в хронології і розповідають про відродження Ескадрильї Бунтар в оновленому складі (з оригінальних учасників залишились тільки сам Ведж і його зам Тайко Селчу). Завдяки цьому переродженню книжки можна сміливо починати читати без ознайомлення з коміксом. Основними персонажами перших чотирьох книг є вище згаданий Ведж Антіллес і його співвітчизник-корелліанин Корран Хорн (кореліани, найвідомішими з яких є Антіллес, Хорн і Хан Соло, це народ з планети Кореллія, прототипом якого вважаються ірландці).
Якщо коротко описувати про що йде мова, то в перших двох книжках (“Ескадрілья Бунтар” і “Гамбіт Веджа”) мова йде про те як Нова Республіка відбивала у Імперії столичну планету Корускант, а дві наступні (“Капкан Крайтос” і “Війна за Бакту”) розповідають нам історію “місцевого КОВІДу”.
Далі серію підхопив інший автор: Аарон Оллстон. Він замість Бунтарів вирішує розповідати дещо іншу історію. В книжках “Ескадрилья Примар”, “Залізний Кулак” і “Ставка Соло” Ведж Антіллес разом з ще одним колишнім Бунтарем Уесом Янсоном формує ескадрилью з пілотів-невдах, які мають різноманітні непілотажні таланти.
Сюжет обертається навколо боротьби з одним з варлордів які виникли після розвалу Імперії і є напів-шпигунською історією з перервами як на пілотажний, так і піхотно-диверсійний екшен. Окремо варто відзначити підвищену концентрацію гуморних моментів порівняно з рештою серії, що продиктовано своєрідним складом екскадрилії.
На восьмій книзі в серію повертається Стекпол і на арену разом з ним повертаються Бунтарі. В рамках книги “Помста Айсард” ми отримуємо доволі класичний сиквел: знайомі герої, участь старих знайомих ворогів і закриття хвостів які лишились після перших книг.
“Пілоти Адумара”, написані знову Олстоном, завершують активну частину історії Веджа Антіллеса протистоянням на планеті Адумар, у якої є нездорова зацикленість на боях і пілотах.
Є ще десята книга, “Удар Милосердя”, але вона дуже відірвана хронологічно від подій перших дев’яти і потребує знайомства зі всім тим безумством що автори напридумували після завершення війни з Імперією. Тому новачкам однозначно варто звертати увагу тільки на перші 9 книг. Але якщо ви як і я маєте особливу любов до книг про пілотів і повітряні поєдинки, то принаймні ці 9 книг дуже рекомендовані до прочитання.
Макйл Стекпол. Я - джедай
На моїй пам’яті єдина книга по Зоряним Війнам написана від першої особи, що дарує читачу по своєму унікальний читацький досвід. Головний герой - нащадок двох династій: корелліанських джедаїв і корелліанської ж служби безпеки. Персонаж з чималим его і сприйняттям яке багато в чому продиктовано попереднім досвідом (якщо не сказати попередніми профдеформаціями), в якому джедайське і слідче я знаходяться в регулярному конфлікті.
Книга по черзі занурює нас в життя новоствореної Академії Джедаїів і в життя місцевого аналога Тортуги. А ставкою в цій пригоді виступає життя найдорожчої для героя людини.
Перед тим як брати в руки цю книгу бажано ознайомитись принаймні з першими 4ма книгами серії “Хрестокрил”, про яку була вище мова, і трилогією “Академія Джедаїв” (частина книг показує події з цієї трилогії очами головного героя). Також не зайвим для розуміння контексту може виявитись прочитання серії коміксів “Темна Імперія” (також існує в вигляді радіопостановки).
Серія коміксів “Лицарі Старої Республіки”
На початку нульових вийшло два ігрових шедеври: гра “Лицарі Старої Республіки” (“Knights of the Old Republic” також відома як KOTOR) і її продовження. Куди менш відомо, що окрім двох ігор була ще і серія коміксів-приквелів з ідентичною назвою.
Серія з 50ти коміксів відбувається на фоні атаки мандалорців на околиці Республіки (в старому каноні ранні мандалорці нагадували Золоту Орду Чингіс-Хана). Головний герой це падаван-невдаха Зейн Керрік. В день коли він мав померти, він влип в чергові неприємності і тому “не встиг на свою смерть”. Але на цьому його неприємності тільки почались, оскільки на нього звалили смерть 4х інших падаванів і йому треба очистити своє ім’я маючи на хвості Республіку і орден джедаїв і перебуваючи в доволі колоритній компанії персонажів які стали його супутниками силою випадку.
Серія окрім основного сюжету дещо нас знайомить зі станом галактики незадовго до подій першого KOTORу і декого з персонажів гри можна тут помітити в якості таких собі камео. При цьому серія дуже самодостатня, не вимагає ані прочитання інших робіт, ані гри в однойменну гру (в яку я тим не менш дуже рекомендую зіграти).
Окрім основної серії було ще міні продовження, про те як нашого недоджедая по прибутті додому мобілізували в армію (акуталочка для нашого сьогодення). Варте до ознайомлення так само як і основна серія.
Серія коміксів “Спадок”
Ще одна серія, яка має дещо ізольований статус завдяки хронології. Події відбуваються через 130 років після того як дядечка Люка купив на свою голову пару дроідів. Галактика для різноманіття розділена на 3 табори замість двох: те що лишилось від чергової Республіки, Імперія Фела і Імперія Ситів. Орден джедаїв знову знищено, а останній нащадок Люка Скайокера Кейд кинувши джедайське навчання став піратом-наркоманом.
Інша гілка Скайуокерів живе в імператорській родині Фела. Волею того безумства що відбувалось в галактиці до того, кровна лінія принцеси Леї і контрабандиста Соло увійшла в родовід нової імперської династії.
На чолі ситів сидить загадковий Дарт Крайт. Виходець з планети Татуін, що колись особисто знав Енакіна Скайуокера і через нього втратив все (як бачимо, Енакін навіть після смерті ще століттями впливав на рівень безумства в галактиці).
Нестандартна конфігурація світу, коли є 3 сторони протистояння, куди жорсткіший і доросліший стиль оповідання, в якому навіть найдобріші персонажі знаходяться радше в області сірої моралі. Ця серія не боїться чіпати речі і сюжети які для більшості інших проектів по ЗВ були б в категорії “занадто”.
Новий канон
Тімоті Зан. Траун. Домінація
В новому каноні також не обійшлось без Трауна. Нещодавно він навіть отримав своє представлення в серіальній площині, в рамках серіалу Асока.
При цьому в рамках нового канону йому була потрібна і оновлена передісторія. На щастя в Діснеї вирішили не мудрувати і дозволили її писати єдиній людині яка знає як це робити: творцю цього персонажу, Тімоті Зану.
Наразі вийшло 2 трилогії які розповідають різні частини його історії. Перша називається “Траун” і складається з книжок “Траун”, “Траун: Альянси” і “Траун: Зрада”. Ця трилогія демонструє його шлях в якості імперського офіцера. Але, як на мене, куди цікавішою є інша трилогія “Траун. Домінація”. Вона складається з книжок “Хаос сходження”, “Більше добро” і “Менше зло” і розповідає про кар’єру і життя Трауна до того як він потрапив в імперію. Трилогія розкриває нам життя, культуру, особливості ієрархії і політики Домінації Чіссів, держави народу чіссів, представником якого є Траун.
Через книжки трилогії проходить історія складних політичних інтриг які відбуваються навколо Домінації і конкретно Трауна, а завершується однією з наймасштабніших і найцікавіших космічних битв які мені доводилось бачити на сторінках книжок. Справжній тактичний шедевр, який виглядає як шахова партія Холмса і Моріарті з космічним масштабом.
Також великою перевагою саме цієї трилогії є мінімальні вимоги для читача. Оскільки описуються події в спільноті відірваній від решти галактики і до того не описаній в рамках цього канону, це і давало майже повну свободу автору, і не вимагає особливо нічого від читача. За великим рахунком, є лише один епізод в одній з книг, який виглядає як втрачена сюжетна гілка, якщо не прочитати іншу трилогію. Але оскільки на сюжет це не має жодного впливу (по суті заготовка для побічного квесту, який було описано в іншій книзі), це не має стати проблемою для читача.
Якщо ж говорити про трилогію “Траун”, то вона також варта уваги, але принаймні остання книга відбувається в рамках контексту обмеженого мультсеріалом “Повстанці”.
При цьому явно помітно що Зан залишив на майбутнє простір для нових книг про чиссів, тож є чого очікувати.
===
Решта книг з нового канону, з якими я вже ознайомився, настільки яскравого враження не залишили.
Якщо ж все таки намагатись виділити ще щось з діючого канону, то можу відзначити серію коміксів “Мисливці за головами”. На момент коли я її читав, вона ще видавалась і тому довелось познайомитись з нею лише частково, але враження справила непогане.
Для розуміння що в новому каноні сталось після смерті Імператора можна прочитати трилогію “Наслідки”. Я не в захваті від того як вони перекрутили образ Веджа Антіллеса в цій трилогії, але історія вцілому непогана, з цікавими новими персонажами і купою дрібних вставок, які показують життя в різних куточках галактики в той час, що додає масштабу і вцілому формує ширше уявлення про стан речей. Також в одній з книг було на мій погляд найвдаліше використання сучасних сюжетних тенденцій, коли це було додано не аби було, а як реально неочікуваний і цікавий маленький сюжетний твіст. Рідко можна побачити щоб це інтегрували так вдало.
Ну і ще можу відмітити “Падаючі Зірки”, за демонстрацію як різне виховання і різні моральні орієнтири можуть сформувати дуже різні шляхи для людей що починали разом.
На цьому поки все, час закруглятись, всіх з днем Зоряних Війн і да прибуде з вами Сила!
