Всі ми бачили легендарні сцени як Обі-Ван впливає на розум штурмовика, Люк притягує до себе меч, або Палпатін кидається блискавками. Є певний набір прийомів які ми звикли асоціювати з ситами і джедаями і які доступні по суті майже кожному з них. Але є і доволі екзотичні прояви.
Мова тут буде йти про канон “Легенд”, тобто додіснєївський. В діючому діснеївському всесвіті дотриманням унікальності здібностей не заморочуються, а багато про які особливості і зовсім забули. Я про новий канон згадаю там де ці здібності перекочували в нього, але більшість з них залишилась “втраченими” при перезавантаженні всесвіту в 2014му.
Бойова медитація
Вперше бойова медитація була згадана в 1991 році в трилогії Трауна Тімоті Зана. В цій книжці було описано припущення, що Палпатін через Силу впливав на екіпажі кораблів флоту і швидка їх дезорганізація після його гибелі була пов’язана з втратою цього зв’язку.
Суть ідеї в тому, що форсюзер що входить в стан цієї медитації, переходить в режим який можна порівняти з гравцем в комп’ютерну стратегію, хоч і з меншим контролем. Він може передавати накази через Силу, впливати на емоції, зосередженість, бойовий дух. Це все значно підвищує швикдість виконання наказів, їх точність і тд. Але якщо цим зловживати то екіпажі яким все надто легко давалось через цей буст (про який вони могли і не підозрювати) можуть стати залежні від нього, будучи надто легковажними і переоцінюючий власний реальний рівень.
По старому канону цей прийом дійно було застосовано біля Ендору, але не Палпатіном, а одним з його адміралів, який володів Силою і був навчений цьому прийому. Він знаходився на супер-руйнівнику, який після тарану А-крилом його бойового містку, втратив керування і врізався в Зірку Смерті. І це стало одним з чинників подальших успіхів повстанського флоту.
В каноні було небагато згадок про джедаїв і ситів здатних використовувати цю техніку (не більше дюжини прикладів). Найбільш відомою експерткою цієї здіюності була Бастілла Шан, лицар-джедай що жила майже за 4 тис. років до подій фільмів. Особливо добре її мають пам’ятати ті, хто проходив гру Лицарі Старої Республіки (Knights of the Old Republic).
Пожирання Сили
А отут мова піде вже про випадкову аномалію і про одного її носія: Дарта Ніхілуса.
Незадовго до подій вище вже згаданої гри Лицарі Старої Республіки трапилася війна з тоді ще кочовими мандалорцями (в старому каноні, на етапі за тисячі років до фільмів, вони нагадували броньовану версію вершників Чінгіс-Хана, а не те що ми бачили в одноіменному серіалі). Фінальна битва на Малакор 5 мала жахливі наслідки з купою жертв, зруйнованою планетою і розривом в Силі. Все це було наслідком використання експериментальної технології (автори схоже надихались Хіросімою).
Ше одним наслідком катастрофи став вищеназваний сит. Рана в Силі зачепила і його, зробивши його свого роду ходячою раною в Силі також. Він отримав здатність поглинати Силу, а з нею і життя. Це робило його надзвичайно могутнім і надзвичайно… “голодним”. Для того щоб продовжувати існувати йому треба було поглинати Силу і життя знову і знову. Зібрання джедаїв в одному місці для нього ставали таким собі запрошенням, а самі джедаї головною стравою. Він зі своїм голодом майже знищив орден загнавши останніх виживших в укриття по всій галактиці.
Підтримування життя в зруйнованому тілі
Дарт Сіон, як і Дарт Ніхалус, був одним з Тріумвірату Ситів, організації що тероризувала республіку і джедаїв в часи другої гри Лицарі Старої Республіки. Але на відміну від свого ненажерливого коллеги він отримав іншу своєрідну здібність. Ненависть і біль що були в ньому через темну сторону Сили підтримували в його тілі життя, попри те що воно мало стан дуже м’яко кажучи з ним не сумісний. Як і Падме він помер коли втратив волю продовжувати жити, але в його випадку це було куди більш логічним завершенням, оскільки. в першу чергу, він і не мав дожити до того часу.
Множинні зв’язки через Силу
Раз вже у нас так багато згадок про Лицарів Старої Республіки, то варто згадати і унікальну фонову здібність головної героіні другої частини (гравець може обирати стать, але за каноном Вигнанниця (вона ж Мітра Сурік) саме жінка). Там згадується що вона аномально легко встановлювала зв’язки через Силу з оточуючими. Таким чином притягувала до себе людей які майже інстинктивно підкорялись їй, приймали її точку зору. Сильні зв’язки через Силу мали обмежене поширення в ордені і зазвичай обмежувались вчителем і учнем (і то лище для окремих пар), а Мітра мала здатність їх встановлювати в аномальних кількостях і як ніхто легко, чим дивувала і дещо лякала Раду Джедаїв.
Але найпомітнішою частиною аномалії став її зв’язок з Креєю (ака Дарт Трея), настільки сильний, що міг потенційно вбити одну з них при загибелі іншої (окрім комунікаційних ніштячків які давав зв’язок наприклад Кайло і Рей, цей мав помітні ризики).
Вплив на вірогідності
Можна багато жартувати на тему того що у персонажів щось виходить лише через бажання авторів, силою сюжету. Але в ЗВ було 2 персонажа у яких це було в певному сенсі “офіційною силою”. Ці двоє мали здатність впливати на імовірності навколо них через Силу. При цьому особливо не контролюючи цей процес.
Першим з них був Зейн Керрік. Юний падаван-невдаха і головний герой серії коміксів одноіменних з вище згаданою серією ігор. По суті сучасник більшості вже згаданих персонажів. Його історія це послідовність купи малоймовірних подій, над якими він не мав контролю (йому знадобилось чимало часу щоб збагнути особливість власного зв’язку з Силою, але навіть так він не зміг його опанувати). І це виявилась на диво вдала само-балансуюча здібність. Оскільки в неприємності вона його втягувала з тією ж спритністю що і витягала з них.
Наприклад: він міг випадково помітити злодія якого давно шукав (вдача), погнатись за ним і в кращих традиціях Емільєна з Таксі потрапити в сміттєвий бак (невдача), випадково нарешті впіймати цього злодія (вдача), через це запізнитись на дуже важливу церемонію (невдача), і вижити тільки тому що на неї запізнився (вдача)… Ну ви зрозуміли.
Був навіть епізод коли один з місцевих поганців зробив одну річ (так щоб без спойлерів, бо серію коміксів ту я дуже раджу) яка з вірогідністю 50% могла його вбити і саме це і сталось. І коли той сказав що мав шанси 50 на 50, Керрік прокоментував: “тільки не поряд зі мною”.
Ще одним яскравим прикладом його вдачі стало те як він був менш ніж за тиждень двічі мобілізований в армію. Вперше, коли полетів додому, не врахувавши що там якраз мобілізували солдат на війну з мандалорцями, а він втратив своє джедайське бронювання. Вдруге, коли його і ще ряд солдатів захопили мандалорці і… мобілізували вже в свою армію (так, там таке практикували, називалось “нео-мандалорці”).
Персонаж дуже цікавий і, якщо я колись надумаю писати щось про окремих дійових осіб далекої галактики, то він точно стане одним з перших.
Окрім нього відомий ще один джедай який мав здібність впливати на вірогідності. Жив він десь так на 4000 років пізніше і був одним з учнів Люка Скайуокера. Ім’я цього учня я не згадаю, але пам’ятаю що як і Керрік він мав складнощі з класичним застовування Сили (навіть гірше, бо Зейн принаймні на базовому рівні це міг), але з часом знайшов що таки має дар Сили просто інший.
Перетворення енергії Халкіонів-Хорнів
А оце вже аномалія зусереджена повністю в одній сім’ї. Клан кореліанських джедаїв Халкіон (кореліанські джедаї виділялись на фоні решти, наприклад часто мали сім’ї, носили одяг в кольорах рідної системи і власне цю систему рідко взагалі залишали), який всилу певних обставин перетворився в часи Імперії на клан Хорн, був єдиним відомим носієм доволі своєрідної форми чутливості до Сили.
Вони могли перетворювати енергію що потрапляла в їх тіла на Силу і короткочасно підвищувати свої здібності в Силі в рази. Але це мало свою ціну: без цього бусту їх рівень володіння Силою в контексті класичних прийомів (стрибки, телекінез і тд) знижався майже до нуля (це стосувалось саме тих прийомів, що так чи інакше порушували силу тяжіння, переконувати напркилад штурмовиків як Обі-Ван Кенобі вони цілком могли).
Тобто такий джедай міг використати енергію зброї що попала в неї проти супротивників навколо (останній носій прізвища Халкіон загинув будучи проткнутим світловим мечем, енергію якого він перетворив на Силу і використав щоб перемогти супротивників перед смертю), але наприклад відступити якщо це потребувало стрибків Сили вони не могли (тому в історії сім’ї було чимало випадків коли саме вони лишались прикривати товаришів при відступі).
Вразливі точки
Здатність через Силу бачити вразливі точки була коронною фішкою Мейса Вінду. При чому мова не лише про вразливі точки якихось конструкцій, які можна було через них звалити з меншими зусиллями, а і вразливі точки конструкцій нематеріальних, аж до певних подій. Доволі складна для опису здібність. В певному сенсі Менс відчував що якщо зробити те чи інше то можна відвернути певні події. Саме керуюсь таким відчуттям на арені Геонозиса він направив свій меч на Джанго Фета замість графа Дуку (зараз вже не згадаю що саме йому там Сила напідказувала на користь такого вибору).
В певному сенсі це як і “вплив на вірогідності” є певним сценарно-сюжетним чіт кодом, іяк на мене значно складнішим для того щоб бути гарно інтегрованим в історії. Цілком логічно що він мав доволі обмежене використання серед авторів.
Короткочасне передбачення
Всі ми бачили до чого призвели видіння Сили у випадку з Енакіном Скайвокером. Не всі джедаї їх бачили, але і чимось унікальним вони не були. Але була унікальна форма таких передбачень, якою володіла Таллісібет Енвандунг-Естерхазі (з таким іменем не дивно що їй дали значно коротшу клікуху: “Скаут”). Вона не бачила великих складних картин майбутнього. Лише короткі передбачення того що станеться в найближчі секунди і це було доволі цінною здібною при поєдинках. Але як і Керрік чи Халкіони за наявність унікальної здібності вона платила проблемами з опануванням іншими.
Психометрія
Здатність побачити минуле через його відбиток в Силі на якомусь предметі. На відміну від всіх вище згаданих здібностей, ця широко використовується і в новому каноні (її можна побчити в серії ігор Star Wars Jedi, а також використання оної магістром Вернестрою в останній серії Аколіта). Але початково вона в старому була рідкісним привілеєм окремих осіб, зі збільшеною вірогідністю проявитись в конкретних расах (наприклад кіфари, звідки походить найвідоміший власник цієї здібності: Квінлан Вос).
Дуже цінна здібність для місцевих Шерлоків Холмсів, яка допомагала як при розслідуваннях, так і при розшуку.
Переселення в чуже тіло
Технічно це не зовсім здібність, а радше дуже скаладна маловідома техніка ситів. Але думаю її згадати також буде не зайвим.
Суть техніки була в тому, що щоб врятуватись від смерті сит міг спробувати захопити чуже тіло і перенести свій розум і душу в нього. Так пробував зробити Дарт Бейн програючи бій своїй учениці Дарт Занні (при чому кінцівка книжки залишила сумніви у читачів чи точно він це не зміг), це використовуючи своїх клонів практикував Палпатін (“якось він повертався” і в старому каноні, але там це було обставлено менш коряво, хоча 9ий епізод і намагався скопіювати ідею звідти максимально близько), він же пробував так захопити тіло одного з онуків Вейдера.
Наймасштабніше ж до цього питання підійшов Дарт Вішейт (ака Тенебрі, ака Валькірон). Той взагалі примудрявся якось мати одночасно більше одного тіла (щонайменше одне з них примусово захоплене), між якими він міг “перемикатись”. Але там в його історії стільки хитромудрих ситських обрядів накопилось, що сит ногу зломить. Обмежусь згадкою що таке було, а за деталями варто звертатись в онлайн гру Стара Республіка.
Джедайська медицина
Найменш рідкісна здібність в цьому списку, але тим не менш рідко згадувана в каноні, оскільки стосувалась в першу чергу вузькоспеціалізованих джедаїв-цілителей, таких як Берісс Оффі (до того як Філоні вирішив зробити з неї терористку). Суть в цілому наборі технік які були направлені на різні способи впливу на тіло живої істоти як для пришвидшення зцілення, так і інших впливів потрібних при проведенні лікування (деталі можна прочитати в дилогії “Медстар”, яка розповідає про життя польового госпіталю в часи Війн Клонів і роботу Берісс Оффі в цьому госпіталі як джедая-медика).
Також дуже поверхневе зображення цієї техніки можна побачити в різних іграх. Ну і Рей в 9му епізоді якось (там все було через “якось”) навчилася цьому трюку також.
Як можна помітити, за час існування всесвіту Зоряних Війн було придумано чимало різноманітних використань Сили. Деякі ставали доволі рідкісним явищем і були притаманні лише одному-двом персонажам за всю цю довжеленьку історію. При цьому значна частина цього різноманіття потрапила під ніж після покупки всіх прав на франшизу Діснеєм. А те що лишилось зараз використовується доволі легковажно.
Але “Легенди” все ще живі як в сердцях фанатів, так і на сторінках книжок і комксів, в бітах класичних ігор, в чималих масивах накопленої за десятиліття інформації. І все ще є сенс повертатись до цих історій і згадувати найкраще з них.
