Да прибуде з вами сила, юні і не дуже падавани і падаванки. Сьогодні я пропоную вам зануритись в історію цього всесвіту і конфлікт, на фоні якого марвелівська громадянська війна виглядає як дрібна бійка за гаражами. Конфлікт, який розколов фанатську спільноту легендарної франшизи на ворогуючі табори.
Для початку варто прояснити одну важливу деталь. Говорячи про Зоряні Війни більшість має на увазі тільки фільми, або фільми і кілька серіалів. Але насправді це величезний всесвіт який за роки обріс іграми, коміксами, книжками і купою всього іншого включно з радіопостановками (так, буває і таке).
І все це майже поєднано в майже єдиний всесвіт... 2 всесвіти... майже 2... насправді більше... власне про ці майже тут багато в чому також буде мова. Тож не лякайтесь поки цієї плутанини. Рано :)
Але годі експозиції, давайте переходити до головної страви.
Отож в цілком собі нашій галактиці і не такому то і далекому 1976му році один американець на ім'я Джордж і на прізвище Лукас створив сам про це не здогадуючись фільм що змінив кінематограф. Коли ця стрічка вийшла в 1977 році на екрани це мало колоссальний ефект. При цьому всі причетні вірили в фільм менше ніж пласкоземельники вірять в глобус. Лукас насткльки невірив в свій фільм що обмінявся відсотками зі зборів фільму і можливих продовжень з Спілбергом, а студія подарувала Лукасу права на франшизу, мерч і інші плюшки. Те що боси студії відчули після прем'єри нагадувало емоції чувака що злив тищу бітків, коли вони ще не коштували і доллара.
А Джордж сам того не очікуючи отримав курку що несе золоті яйця. І одразу почав ці яєчка збирати.
Слідом за Новою Надією виходить ще 2 фільми, останній з яких (Повернення Джедая) заклав першу тріщину в цілісність фандому: евоків. Додані заради мерчу дрібні створіння вивели на орбіту більше астронавтів ніж легендарний шаттл.
Був звичайно ще до того різдвяний спецвипуск... В 1978му році...
Але по негласному консенсусу всі роблять вигляд що його ніколи не існувало. Окремі елементи, як наприклад ім'я дружини Чубакки, пізніше використовувались і в інших творах, але в жодні офіційні канони цей витвір необдуманого мистецтва вже не включався.
А от що включалось, то це новелізації. Лукас започаткував доволі корисну традицію паралельно з фільмом випускати книжку на основі того ж самого сценарію. Існує новелізація кожного епізоду. І оскільки на відміну від фільму книга дозволяє залізти в голову тому чи іншому персонажу, часом ці книжки виступають як корисна пояснювальна бригада до певних сцен в фільмах.
Паралельно з усім цим відбулось і перше знайомство Зоряних Війн і Марвел в 1977 році. Вийшла лінійка коміксів по цій космоопері і… ну це була доволі своєрвідна література. Пізніше подібно до різдвяного епізоду ці ранні комікси в каноні були скромно проігноровані ниби їх і не було, а аж до 2014 року і зміни власника франшизи всі подальші комікси будуть виходити з під пера видавництва Dark Horse.
В вісімдесяті в цю екосистему додались перші настолки і з ними прийшли спроби систематизувати всесвіт далекої галактики. Так поступово починався процес створення чогось більшого ніж серія фільмів. Фінальну цеглину в побудову цього фундаменту заклав Тімоті Зан випустивши в 1991 році “трилогію Трауна”, набір романів які описували події за кілька років після “Повернення джедая” і які ввели ряд нових персонажів (як то Траун, Мара Джейд або Телон Карде) що отримали культовий статус серед фанатів Розширеного Всесвіту (“Extended Universe”, у нас часто можна помітити як аббревіатуру РВ). Саме таку назву отримав ширший канон, який об’єднував різні твори в одну більш менш цілісну послідовність. А Тімоті Зана призначили неофіційним батьком цього новоутворення.
Лукас в наповнення цього всесвіту залучався не дуже сильно. Він радше встановлював бар’єри за які автори не мали виходити. Хоча часом і виходили коллізії з тим що він якісь бар’єри вчасно не поставив і виходили речі які йому були не дуже довподоби. Так наприклад зародилась історія з тим що Лукас вважав що джедаї мали дотримувались ледь не целібату, а автори не тільки зробили Люка рекордсменом по кількості дівчат, а ще і сім’янином. Детальніше про це в одному з минулих постів:
Джордж схоже в захваті не був, але зловживати владою і міняти це вже не став. Хоч і міг, це ми побачимо далі.
Однією з червоних ліній, які ніхто не перетинав, були Війни Клонів. Нові твори трошки залазили в минуле описуючи наприклад юність Хана і Лендо, але не заглиблювались надто далеко. Всі чекали що біг-босс придумає для передісторії. Здебільшого розвиток сюжету йшов вперед і там також були деякі… конфліктні епізоди. Більш ніж 15 років після загибелі Імператора були описані як боротьба з залишками Імперії і час від часу якимись іншими короткочасними загрозами. Але в якийсь момент автори видно прийшли до думки, що старий конфлікт вичерпався і час дивувати читачів чимось новим.
Паралельно з тим як Лукас готував “Приховану загрозу” письменники готували загрозу з іншої галактики: южань-вонгів. По суті 1999 рік став роком двох загроз і двох розколів. Почемо з меншого. Власне згаданих вонгів:
Намагаючись створити нову загрозу, автори вирішили зробити щоб вона прийшла з іншої галактики, мала альтернативні рослинні технології і була відрізана від Сили. Ну і вцілому такі собі ультимативні нітакусі (які чомусь по антропометрії схожі на людей більше ніж половина галактики). Оцінили результат їх робіт не всі. Найчастіше питання яке задавали фанати (судячи з того що вдалось знайти в мережі): як ці чуваки опинились в ЗВ замість Вархаммера? З їх лором також було до чого причепитись (але це історія гідна окремого допису).
Але частині читачів зайшла сама історія. Тож між фанами РВ утворилось два табори. Майже два. Окрім тих кому це зайшло і тих кому не зайшло, були ще ті хто не оцінив певні сюжетні ходи, а особливо завершення, де з’явилась жива планета і вцілому рівень наркоманії був на рівні сценаристів останніх частин Форсажа. Яскраво, епічно, але критичне мислення краще відпусти на канікули перед прочитанням.
Був серед сюжетних ходів і згаданий приклад втручання Лукаса. Він вирішив що існування двох Енакінів (а одного з онуків Вейдера Лея в книжках назвала Енакіном Соло) це трошки забагато і замовив молодшого з них літературним кіллерам. Ті замовлення радо виконали і відповідно Енакін, той який Соло, перестав віднімати хай незначну але увагу у Енакіна, який Скайвокер і який якраз збирав мільйони Джорджу на великих екранах.
І доречі до великих екранів. “Примарна загроза”, епізод 1, фільм токсичність на фоні якого змогла перебити евоків. Невдоволених було багато і багато чим.
По перше, консервативним фанам не сподобались мідіхлоріани і спроба систематизувати псевдонауковою базою відповідно хто може, а хто ні жонглювати предметами за допомогою Сили. Це був правильний хід від Лукаса (цю лінію так чи інакше треба було провести, щоб пояснити чому ті ж повстанці просто не натренували власну армію джедаїв) і цілком в дусі епохи (90ті з фільмами по типу Парка Юрського Періода мали тренд на псевдонаукові пояснення подій). Але частині глядачів хотілось духовності…
По друге, Джа Джа Бінкс. Цей комік-реліф персонаж став справжньою мішенню для хейту. Чи було це чимось новим для всесвіту? Звичайно ні. Той же С-3РО це персонаж з ідентичною роллю. Але якось з гунганом схоже стався трошки передоз. Фанати його зненавиділи і прилетіло навіть актору який робив захоплення рухів для персонажа (знадобилось пару десятків років щоб він отримав таки своє визнання і нову роль у всесвіті вже добре сприйняту фанатами).
Достеменно не відомо які були плани у Лукаса на цього вислоухого стрибуна, але відомо що після такого сприйняття роль гунгана в наступних двох фільмах була суттєво урізана. На фоні чого виникла ціла фанатська теорія про те що він мав початково виявитись ситом. Про це можна також почитати окремо:
Ну і по третє прилетіло за цей фільм акторам, а особливо хлопцю що зіграв юного Енакіна. Його життя після цієї ролі склалось далеко не найкращим чином і не в останню чергу через фанатів…
Ну і були дрібніші скарги по типу невдоволення перегонами на найбільш пісчаній планеті де нічого не відбувається, але яка постійно опиняється в центрі подій.
Але у цього фільму, як і у двох наступних (разом “трилогія приквелів”) також почала формуватись власна фанбаза. Особливо серед молодшого покоління, яке тільки почало знайомство з франшизою і мало відповідно менше упереджень і хибних очікувань. Утворився розкол на табори, який зміг здебільшого загоїтись тільки з часом і… ще трьома фільмами. Після яких чимало критиків приквелів змінили до них своє ставлення і почали критикувати вже сіквели… але до цього ми ще дійдемо.
Повернемось до широких екранів. Епізоди 2 і 3 виходять один за одним і отримують дещо різнк реакцію. Проблемою стала трійка. Те як було показано падіння Вейдера і події в ній сподобались не всім.
Паралельно з виходом фільмів відбувались ще дві знакові події: вихід культової гри Лицарі Старої Республіки, також відомої як КОТОР (Knights of the Old Republic), а також першого мультиплікаційного серіалу: “Війни Клонів” (2003) режсера Тартаковського.
Пізніше, в 2008, вийде ще один мультсеріал (а також одноіменний повнометражний мультфільм що був по суті розширеною серією серіалу) з назвою… “Війни Клонів”. Дуже оригінально і зовсім не плутає. Шоуранером став Дейв Філоні, який з часом отримав спірну репутацію серед фанатів через схильність ігнорувати канон (написане іншими авторами).
Тут доцільно буде зробити відступ для невеличкого пояснення. Хоч автори і старались узгодити всі твори з сюжетною групою і мати цілісний всесвіт, коллізії таки траплялись. Тож з часом утворилась кількорівнева система канонів. На вершині харчового ланцюга були фільми. За ними мультсеріали. А далі решта продукції розділеної на ще три рівня: висококанонічна, канонічна, але з примітками і відбраковки (по типу згаданих Святкового Епізоду і ранніх коміксів Марвел). Останні не були частиною канону як твори, лише донатили у всесвіт певні дрібні речі.
І от Філонич отримавши доступ на другий рівень канону добряче встиг попсувати нервів фанатам творів з канонів 3-4 рівня. Що стало однією з причин неоднорідного відношення до створеного ним мультсеріалу.
Найвідомішою точкою розколу тут стала Асока.
Частково через те що до того вже було створено дофіга і більше творів по цьому періоду і там не згадувалось щоб у Енакіна був падаван (багатьох і досі бомбить що мол “ну в фільмі ж він про неї не згадує”, хоча об’єктивно в фільмі то і підстав сюжетно до цього нема), частково через візуал (персонаж і його вигляд узгоджувались з Джорджем “в космосі нема бюстгалтерів” Лукасом і до смаків маестро цей джедайський топік викликає певні запитання), частково через характер персонажу на початку.
З часом доречі відношення до Асоки у багато кого покращилась (кілька подій в серіалі дозволили їй з досвідом змінитись, подорослішати і стати більш симпатичною для фанатів, та і одяг з часом ставав все менш провокативним).
Паралельно з тим розгорнулась ще одна фанатська драма: вийшов The Force Unleashed. Епічна гра за учня Дарта Вейдера багато у кого викликала питання через те що оний їм здавався надто сильним (навіть по міркам минулих ігор, де був місцевий Чак Норріс по імені Кайл Катарн). Особливо резонансним став епізод з “жонглюванням Зоряним Руйнівником”.
Хоча справедливості заради, багато кого бомбануло чисто через те що вони або не читали книги, або читали їх не уважно. Бо інакше у них би все вигоріло на дюжину років раніше, коли в серії книжок про новий орден джедаїв купка учнів Люка відвісила пендєль одразу 120 таким руйнівничкам, викинувши їх за межі відповідної сонячної системи. І все це ціною життя лише одного джедая, який послужив оптоволокном для такої силової ефпівіхи. Тож автори гри ще скромненько так діяли.
Окремою проблемою стало чергове переписування канону. Тут вже і учень Вейдера причетним став до створення повстання. І лого повстання стало колишнім гербом його дому. І звідкись у джедая (його батька) з’явився герб дому… Коротше, не один Філоні робив спроби розібратись в каноні більш цікавими.
Тим часом книжково-коміксна частина канону потроху самозакопувалась з подіями після фільмів. Якщо у вонгів були як фанати, так і критики, то далі становилось тіки веселіше і табір критиків зростав все більше. Цикл вулика, епопея онука Вейдера Джейсена Соло, Абелот… І все це з доволі спірними і корявими сюжетними ходами. Рятувало здебільшого те що паралельно виходили твори про раніші події (там автори писали без доступу до продуктів нелегального садівництва з латинської америки), а також серія “Спадок” (Legacy), яка стрибнула на сотню років вперед і мала майже певну свободу дій від колишніх спірних рішень (дану серію я до речі дуже рекомендую, як приклад “дорослих ЗВ” з складним цікавим головним героєм, множинними сторонами конфлікту і сміливішим дорослішим ворлбілдингом).
Коли з’явились новини про те що Лукас може продати компанію Діснею і ті будуть робити частковий перезапуск, особисто у мене були певні сподівання: це був шанс прибрати з канону спірні частини, починаючи з южань-вонгів, залишити найбільш вдалі твори і вибудувати оздоровлений новий канон.
У когось були від цього одразу погані очікування. У когось може і кращі. А багато у кого їх зовсім не було.
До початку 2014 року довиходили ще певні твори які стосувались РВ, а потім відбувся перезапуск. Старий всесвіт отримав нову назву “Легенди”, а в новий перейшли фільми і мульстеріал любителя канонів Дейва Філоні.
Ба більше під керівництвом останнього вийшов ще один мультсеріал: “Повстанці”. І хоча вцілому як для продукта з низькою віковою планкою цілевої аудиторії це був непоганий проект, було там щонайменше 2 речі від яких у фанатів знатно підгоріло.
По перше з’явились світломечі-гелікоптери. І оскільки без матів мені складно описати це творіння діснеївських алконавтів не знайомих з основами фізики, я просто пропоную поглянути на оцей короткий фрагмент відео:
Думаю коментарі тут зайві…
По друге Філоні і ко додали “світ між світами”. Абсолютно зайву херомантію яка відкриває безмежні можливості для ламання сюжету і канону через коліно.
Але по переду були головні смаколики. Мишиний будинок розігрівав конвейер і починав амбітний план: фільм по Зоряним Війнам щороку.
Першою ластівкою став “Пробудження Сили”. І отут почали дійсно закладатись передумови для конкретного розколу в фанатському середовищі. Безпосередньо після сімки відкололось ще не так багато людей. Фільм був доволі вторинним (структура фільму дуже ретельно дублювала Нову Надію), персонажі були не дуже вдало прописані (Рей отримала одразу звання нової Мері Сью), а деякі моменти (як наприклад коли Рей дізналась як використовувати переконання Силою) було показано так коряво, що це відчувалось як рояль в кущах. Для тих же хто хоче пояснень звичайно є новелізація, але якщо пояснювальна бригада треба, то це вже ознака що з сторітелінгом не все було добре (тим паче що пояснення не те щоб ідеальне).
Далі вийшов дещо багатостраждальний “Бунтар Один”. Фільм мав проблеми при виробництві і доволі сильно ремонтувався перед виходом з навіть зміною постановника. Найчастіше таке призводить до провалу, але тут вийшов фільм який всі відмічали за дуже точне потрапляння в атмосферу перших фільмів. Це була по суті кульмінація цього циклу фільмів. Найкраще що Дісней зміг зробити. А далі почалось піке.
Райан Джонсон хороший режисер. Але це явно не той режисер який був потрібен на номерний епізод. Йому б краще підійшла якась камерна історія з новими персонажами і повним творчим контролем. Але його взяли на восьмий епізод, сказали що попередній фільм критикували за вторинність і попросили його зробити щось невторинне…
Ну з завданням поставленим він впорався. Вийшло дійсно невторинно. Що просили…
Він пройшовся проти шерсті всій фанспільності завершуючи нібито знайомі сюжетні послідовності прямо протилежним від очікуваного чином (що було цікавим ходом, але не в таких кількостях), змінюючи до невпізнаваності персонажів (Люк… що вони з тобою зробили…) і створюючи доволі кур’йозні моменти, як з винищувачем що в одне рило виніс все ППОворожого крейсера (який чомусь не мав іншого прикриття), чи з легендарним тараном 60 кілометрової яхти Сноука (так, в фільм додали найбільший в історії саги корабель, який невідомо як побудували в екзилі, щоб він пограв в салочки з трьома недобитими кораблями супротиву, а потім послугував летючою мішенню для рожевоволосої камікадзе).
Вцілому в фільмі були цікаві задумки, але це була яскрава демонстрація принципу “що занадто то нездраво”.
Тут доречі ще корисніше прочитати новелізацію. Вона пояснює деякі задумки авторів і намагається зробити це все більш логічним. Чи рятує ситуацію пояснювальна бригада? Не дуже. Але дещо стає зрозуміліше.
Тут вже чаша фанатського терпіння почала потроху переповнюватись. Хоча у нового канону і з’являлась певна фанбаза, вона не сказати щоб була дуже значною на фоні зростаючої армії хейтерів.
І це дало перші результати вже наступного року. Другий спіноф в історії саги, “Соло”, провалюється в прокаті. Фільм по Зоряним Війнам що не зміг окупитись в кінотеатрах (і це до КОВІДу!). Те що здавалось ще нещодавно неможливим стало реальністю. Справжні професіонали які працювали над франшизою відкривали нові горизонти.
Ну а робота над дев’ятим фільмом це просто хрестоматійна історія про те як не треба робити кіно. Авральна заміна режисера і повна зміна концептуальних планів на завершення. Переписування сценарія з нуля, смерть Кері Фішер під час зйомок, знову переробка сценарія… І все це в умовах коли ніхто не відмовився від планів фільмів щороку. Замість того щоб відкласти це все на рік-два і спокійно зробити фільм, в режимі галопом по європам збирали монстра діснейнштейна. При чому робилось це явно в дуууже панічному режимі. В ньому ж явно був кинутий великий мішок грошей Харрісону Форду щоб він повернувся на цей фільм і на логічність такого повернення з точки зору лору, канону, сюжету чи сценарію вже ніхто не звертав уваги.
Описувати що з цим фільмом не так можна дуже довго. Від ламання канонів гіперстрибків, до космічних гусарів на броні космічного корабля.
Український дубляж згладив одну з ключових бомб фільму. У нас просто кажуть що “Палпатін повернувся”. В оригіналі ж є ще чудове слово “Somehow”. “Якось”. Нам перед тим показують що у всесвіті де раніше плани цілої Зірки Смерті поміщались на дискеті, щоб передати повідомлення між корабляли кидали навіть не кабель, а цілий пожежний шланг. І передали що “він якось повернувся”…
От на цьому моменті перегляду чимало глядачів зробило власний посильний вклад в глобальне потепління.
І такого в фільмі було багато. Древній кинджал, що по формі співпадає з зовсім не древніми уламками станції. Флот Зоряних Руйнівників, який невідомо як без верфей і купи заводів побудували піді льдами і який обов’язково треба піднімати одночасно весь в повітря, а не по черзі. І головне починати не одразу як його було знайдено, а лише коли атакують повстанці. Флот з усієї галактики який роками динамив заклики від екс-принцеси і екс-сенаторки Леї, але моментально зібрались на заклик одного любителя казино (невже пів галактики мало карткові борги перед Ландо?)…
Отут вже прірва між “консервативним” крилом фанатської спільноти і “толерантними” фанатами діснея досягла феєричних розмірів…
Все того ж року Дісней отримав таки в ЗВ нову дойну корову: Мандалорця. Серіал вистрілив здебільшого на ностальгії і вестерн атмосфері. Простенький сюжет, купа локацій, створінь і іншого знайомого фанатам франшизи і вірусний персонажик для конвейерів мерчу. Доволі вдала формула як показала практика.
Хоча і тут було місце для скандалу: Джина Карано була звільнена після другого сезону через свої політичні вподобання. Діра з її відсутністю потім до речі і якості 3ого сезону сильно нашкодить.
Слідом почали виходити і інші серіали. На фоні фіаско з фільмами (за деякими даними по бюджету фільма, що спливали в мережі, в кінотеатральному прокаті в мінус пішов не тільки Соло, а і 9ий фільм, та і навіть якщо це не так, прибутки там були мінімальні) і розквіту стрімінгу саме серіали стали основним пріорітетом.
Вийшов “Кенобі”. Настільки фансервісного проекту я в житті не бачив. Останню серію персонаж Обі-Вана розмовляє майже виключно цитатами самого себе з фільмів. При цьому серіал ще і ламав канони знайомлячи Кенобі і Лею (якось після цього “генерал Кенобі, ви служили з моїм батьком” звучить штучно і не щиро від когось хто з ним ніби як знайомий…).
Вийшов “Андор”. Шикарний серіал який зміг хоч в чомусь об’єднати більшість фанатів з обох сторіх прірви. Але нажаль стороннього глядача він зацікавити не зміг ще на рівні дорелізного маркетингу, не маючи значної рекламної кампанії, світлових мечів і няшних зелених бебі-Йод. Два сезони дуже якісної історії про становлення повстання і менш приємні оку його сторони. Про роботу спецслужб, підпілля, бунти, пограбування і покарання. Один з найкращих серіалів подібного жанру в принципі.
Вийшла “Книга Боби Фетта”. Дуже дивний проект. 5 серій повільного сторітелінгу і 3 серії екшину які виглядають як частина Мандалорця між 2 і 3 сезонами і знецінюють завершення другого сезону Мандалорця. І все це прикрашено пародією на Пауер Рейнджерів від місцевих недобайкерів:
Вийшла “Асока”. Хтось вирішив що доцільно продовжити мультсеріал “Повстанці” серіалом… Просто скажу що треба було лишати мультсеріалом…
Десь там виходив мультсеріал “Супротив”. Його здається навіть нечисленні прихильники нового канону не оцінили.
Ну і вийшов “Аколіт”. Серіал який схоже був приречений ще до релізу. Шоуранерка ще до виходу серій відзначилась в мережі скандальнми заявами, які заздалегіть налаштувати проти неї частину старої ЗВшної аудиторії. Якби серіал був добре знятим, їй би це може ще і пробачили б, але робота виявилась доволі посередньою. Були на те як об’єктивні чинники, як то: головна героїня не суб’єкт в цій історії, а об’єкт, що здається не приймає жодного рішення до якого її не підштовхнули, головну інтригу спойлерять в першій же серії, дві серії флешбеків що збивають темп історії, непереконлива/нелогічна поведінка деяких персонажів… Так були і більш суб’єктивні: конфлікти з частинами канону, спірні візуальні рішення, сильні незалежні лесбо-відьми що народжували дітей без чоловіків… Коротше приводів для невдоволення вистачало на будь який смак. Наразі це найнижче оцінений глядачами проект по Зоряним Війнам (у різдвяного випуску 25%):
З ядра фанатів нового канону звичайно викоремилась маленька армія фанатів Аколіту, але їх виявилось замало щоб Дісней розглядав його продовження як доцільну інвестицію. А невдоволена консервативна фанбаза стала ще більш невдоволеною діснеєм. Розкол було довершено.
Такі проекти як “Бракована Партія” чи “Кістяк екіпажу” які вийшли в цей же період значного впливу на ситуацію вже не мали.
Книжки і комікси в новому каноні є і їх чимало, але на фоні резонансних подій з екранними творами ця частина опинилась в тилу фанатських баталій. Як і ігри які спокійно існують і хоч і покритиковуються місцями, але часто сприймаються більш-менш однаково з обох боків барикад.
Нині ситуація виглядає так: є продіснеєївський табір, є куди чисельніший табір анти-діснеївський і є ще більший табір тих, хто мав стати цільовою аудиторією, але так нею і не став, так і не поповнивши токсичні ряди справжніх фанатів.
Тут доречі все гучніше почали луначти чутки що в самій компанії доволі невдоволені втратою тієї аудиторії заради якої свого часу і купували Зоряні Війни і Марвел: білої готової і здатної платити чоловічої аудиторії. Стару гвардію відвадили нововведеннями. А більш юна аудиторія як виявилось не в захваті від того що розважальне кіно нав’язує їм ліві цінності і намагається їх перевчити (який сюрприз). В студії зараз навіть розглядають купівлю додаткових франшиз щоб повернути собі цю аудиторію, але якщо розвивати їх поставлять тих же самих людей (які працюють на іншу більш нішову цільову аудиторію), то ефект навряд буде іншим. Але можливо капіталізм створить чергове диво і бабло переможе зло повернувши правовласників обличчам до ядерної аудиторії ЗВ. Побачимо.
Але наразі в це слабо віриться, бо це зручно коли у тебе є додаткові метрики для оцінки твого успіху. От діверсіті додав, якісь соціальні теми зачепив, так десь забув нормальний сценарій зроюити, але з ж інші задачі виконані… Тож поки в голлівуді будуть продовжуватись діючі тренди, буде і паразитування з лінивими сценаріями і поганою режисурою. А всіх невдоволених будуть записувати в різноманітні -исти і -фоби.
Що чекає Зоряні Війни? Чи переможе долар і більшість, яка голосує ним проти нових проектів? Чи може цей розкол стати ще більше? Чи виникнуть нові гілки розколу? Час покаже…
