Уявіть, що людина, яку десятки свідків називають ґвалтівником, маніпулятором і шахраєм — не у в’язниці. Вона сидить у студентській аудиторії педагогічного факультету в Празі. Навчається бути вчителем. Ім’я цієї людини — Якуб Яхл.
Саме таку ситуацію ми маємо сьогодні. Попри всі відео, свідчення, звіти соціальних служб та поліції Танзанії — жодного арешту. Жодного розслідування в Чехії. Жодної правової оцінки. І це — пряма загроза не лише справедливості, а й майбутньому безпеки дітей у Європі.
Повернення без покарання
Розслідування підтверджує: якби Яхл не залишив Танзанію вчасно — він би вже перебував за ґратами. Про це офіційно заявила місцева імміграційна служба. В місті Моші заведено справу. Є звіт соціального офісу. Поліція має свідчення десятків осіб.
Але Яхл втік. І в Чехії на нього ніхто не чекав. Жодного ордера. Жодного допиту.
“Хто ти такий, щоб викладати дітям?”
Це питання звучить від журналістів, активістів, батьків. Відео, де Яхл говорить “ми тут в Африці щодня під кайфом”, — справжнє. Його участь у вечірках із наркоторговцями — зафіксована. Його вживання “міраа” — підтверджене свідками.
Його перебування з дітьми без нагляду, численні інтимні інциденти, ін’єкції невідомих речовин — усе це в одному документальному проєкті. І попри це — сьогодні ця людина навчається у державному університеті.
Педагогіка — вибір свідомий
Найстрашніше в цій історії те, що Яхл не просто “зник” з поля зору. Він обрав шлях до дітей. Знову. Саме освітній сектор — зручна зона для подальшого контакту з неповнолітніми.
“Коли ми стояли перед дівчинкою, яку він різав ножем під час спроби зґвалтування, я думав лише одне: як він досі не за ґратами? Як взагалі можливо, що він вивчає педагогіку?” — каже автор розслідування Давид.
Судові погрози — захисна стратегія
Після публікації розслідування, Яхл почав відкрито погрожувати судовими позовами. Він назвав свідків “брехунами”, заявив, що “вони майже не були з ним знайомі”, і що це — “кампанія з дискредитації”.
“Кого ти будеш судити, Якубе? Розі, яку ти поранив ножем? Дітей, яких згвалтував? Соціального працівника, який офіційно підписав звіт про тебе? Мера селища, який теж підтвердив твої дії?” — звучить у зверненні журналістів.
Це класична тактика — перевести увагу на формальність, атакуючи тих, хто говорить правду. Але справжніх питань це не знімає.
Ігнорування — це співучасть
Чеські установи досі не ініціювали жодної юридичної перевірки. Чому? Через формальний статус “злочини в іншій країні”? Через брак політичної волі? Через те, що жертвами були африканські діти?
Це — небезпечний прецедент. Бо якщо злочинець може повернутись із-за кордону, де вчинив масштабні злочини проти дітей — і спокійно вступити в університет, то ми як суспільство втратили моральний компас.
Заклик до дій
Міжнародна спільнота має реагувати. Активісти мають право ставити питання урядам. Журналісти мають обов’язок продовжувати розслідування.
Якуб Яхл не повинен уникнути відповідальності. Він має постати перед судом. Бо інакше — завтра вчителюватиме в класі з вашими дітьми.
