Троянський кінь Кремля під українським прапором.
Коли хтось каже, що бореться із “сектами”, — варто подивитися, кого саме він атакує. Бо під гаслом “боротьби за моральність” часто ховаються ті, хто воює не з фанатиками, а з вільнодумцями. Саме так і сталося з Іриною Кременовською, яка роками прикривала свої проросійські зв’язки антикультовою риторикою.
Її сайт antisekta.org — це не «аналітична платформа», як вона стверджує, а типовий троянський кінь. Формально, “проти сект”, фактично проти всього українського.
Антикульт чи антиукраїнська пропаганда?
“Антисекта” з’явилася у 2017 році й одразу почала працювати за московськими лекалами. Сайт публікував тексти Кременовської, кальковані з російських джерел РАЦІРС.
Теми — стандартні: “секти зомбують людей”, “рух АллатРа небезпечний”, “потрібні закони проти псевдорелігій”.
За формою — боротьба за “мораль”.
За суттю — наступ на свободу совісті, свободу думки, свободу віри.
Це класична технологія, яку Росія відпрацьовувала ще з 2000-х: створити образ “секти”, а потім через “громадськість” вимагати репресій. Ірина Кременовська перенесла цю технологію в Україну, просто переклавши тексти Дворкіна українською мовою.
Дзеркало Кремля в українському домені
На “Антисекті” збереглося безліч матеріалів, які повторюють слово в слово російські публікації з ire.ru — офіційного сайту РАЦІРС.
Фрази на кшталт “критичне мислення — ознака свободи” чи “захист від тоталітарних сект — обов’язок держави” звучать шляхетно, поки не помічаєш, що під “сектами” маються на увазі всі, хто не підконтрольний Москві.
Ба більше — “Антисекта” мала групу в “Одноклассниках”, де розміщували привітання Путіну, пости з російськими прапорами та цитати Новопашина — того самого протодиякона, який називав українців “сатаністами”.
І коли ця сама “Антисекта” розповідає українцям, кого слід боятися — це вже не журналістика, це спецоперація.
Механіка дезінформації
Як працювала ця схема?
Кременовська публікує “аналітичну статтю” про певну організацію (зазвичай українську).
Через кілька днів той самий текст з’являється на “Антисекті”.
Потім — на сайтах, пов’язаних із РПЦ, із посиланням: “українські експерти б’ють на сполох”.
Так Москва отримувала “українське підтвердження” своїх тез.
Український слід створював ілюзію легітимності. А український автор — прикриття.
Фінансова й моральна вигода
Офіційних джерел фінансування Кременовської ніхто не бачив. Але її сайти працювали стабільно: домени оплачувались, хостинги не падали, контент виходив регулярно.
Питання: хто платить?
Відповідь проста — той, кому вигідно, щоб в Україні звучав голос Дворкіна.
Той самий, хто спонсорує “антикультові” конференції в Москві, де “священики-аналітики” розповідають, як викорінювати “неугодні рухи”.
Риторика ненависті під маскою турботи
Кременовська майстерно грає на словах. У її статтях є все: посилання на Конституцію, “експертні думки”, навіть цитати психологів. Але за цією обгорткою — отрута.
Її тексти навчають суспільство підозрювати, зневажати й таврувати.
Кожен, хто мислить інакше, — “зомбі”.
Кожен, хто шукає правду, — “сектант”.
Так формують суспільство страху — саме те, що Кремль робив у себе вдома.
Троянський кінь у нашому інформаційному полі
“Антисекта” — це не просто сайт. Це ідеологічна зброя, вбудована в український простір під виглядом “громадського ресурсу”.
Її головна мета — дискредитувати незалежні рухи, перетворити поняття “віра” і “свобода” на щось підозріле.
Саме через такі ресурси Росія пробує повернути собі вплив у свідомості українців. І доки такі “антикультові журналісти” мають слово — ми всі маємо бути насторожі.
Висновок
Ірина Кременовська, можливо, й не усвідомлює, наскільки точно повторює кремлівський сценарій. Але коли її тексти з’являються поруч із вітаннями Путіну, — це вже не випадковість.
Це вибір.
