Привіт усім. Рубрика «прислів’я» повертається. Ті, хто давно підписаний на телеграм канал UKR story, можуть пам’ятати період тематичних місяців (літератури, музики тощо) і саме тоді в мене виникла ідея рубрики розбору прислів’їв – їх значення, проходження, приклади використання тощо. Як на мене, це завжди цікаво й дозволяє розширити свій кругозір та більше дізнатися саме про нашу культуру. Тим паче більшість з прислів’їв досі дуже актуальні. Наприклад:
Бог сотворив цапа, а чорт – кацапа
Значення – відображення народного ставлення до наших сусідів з країни 404. Тобто, це не зовсім класичне прислів’я у звичайному розумінні. Так історично склалося, що відносини між українцями та росіянами майже завжди були напруженими (це не дивно, бо хтось постійно намагався захопити чужу територію та знищити культуру). І звісно, це відобразилося й у народній творчості.
Де зазвичай використовується? Наприклад, коли хочуть показати культурну прірву між країнами (саме Україною та росією). «Бог створив» – символ чогось природного, нехай і складного. «Чорт створив» – тобто це щось підле, підступне та діє всупереч людській природі. Також це саркастична оцінка рис характеру. Цап – це буквально козел. Вперта тварина з характером та запахом. Кацап – у тюркських мовах означає «м’ясника» або «живодера», тобто людину з певними кровожерливими нахилами. І порівняння тварини та людини говорить саме за себе.
До речі, про «кацапа»… Тут дещо цікавіше й треба для повного розуміння звернути увагу на слово котрим зазвичай мешканці 404 називають нас. Так, я про «хохла». Річ у тім, що обидва слова походять з тюркських мов. Але своє пряме значення втратили, потрапивши в наші мови. Я впевнена, що хтось з вас чув, що «хохол» – це чуб (оселедець) і так називали не тільки українців, а й білорусів та росіян з південних районів країни. У хворому розумі наших «сусідів» – це тупий селюк, що показує їх історичне відношення до нас (слово неодноразово з’являється в класичній літературі в контексті саме українців). Сучасні науковці вважають, що «хохол» це не тільки «чуб», а й «синьо-жовтий» – «хал-гол» з монгольської мови (по кольору символіки Галицько-Волинського князівства) або від кримськотатарського «хо» — син і «хол» — сонце. Так само й «кацап» має декілька версій значення. Про м’ясника/живодера вже було зазначено вище, тому давайте до іншої теорії. За версією першого ректора Київського університету Михайла Максимовича (приблизно ХІХ ст.) – це жартівливе позначення людей, що носять довгі бороди, як цап = кацап. У певному виді таке пояснення має право на життя (особливо згадуючи, як зображали їх мужиків в давнину з «козлиними борідками»), але більшість все ж схиляються до значення «живодер». Академік Дмитро Яворницький стверджував, що в українській мові слово «касап – кацап» у значенні мешканця московії закріпилося вже на початку XVIII століття. Кацапа ототожнювали зі злодієм, розбійником, катом.
Перший запис прислів’я відбувся у ХІХ ст. Матвій Номис у 1864 році видав збірку «Українські приказки, прислів’я і таке інше». У ній воно зафіксоване саме як народна мудрість, що вже була загальновідомою на той час. А це означає, що існує воно набагато довше.
Підсумовуємо. «Бог сотворив цапа, а чорт – кацапа» – це завжди протиставлення (природного та неприродного, добра та зла, України та росії) й використовується лише в контексті наших довбонутих сусідів. Прислів'я несе за собою саркастичне зауваження, що навіть цапи з усіма їхніми недоліками або особливостями кращі за кацапів.
