Хотів би декілька слів сказати на дуже чутливу і важливу для мене як для медика тему, а саме проєкт Міністерства освіти і науки України про відновлення відпрацювання 3 роки в державному секторі після навчання на бюджеті.
Я з повагою ставлюсь до бажання на краще реформувати державний сектор і роздутий апарат вищої освіти в Україні, але на мою думку запровадження наново відпрацювання не спрацює, і ось чому.
Медики мали механізм примусового відпрацювання аж до випуску 2022 р. Мені вдалось уникнути цього чисто за збігом обставин, але я був свідком багатьох нервів, сліз і зламаних доль з цим повʼязаних. Це абсолютно не працюючий механізм відразу з декількох причин:
1) Непрозорий механізм розподілу, що створює величезний корупційний ризики ( хоча я дуже вітаю ті зміни, які відбулись в цьому плані в останні роки).
2) Необхідність випускника повністю змінити місце проживання, дуже часто без забезпечення житла або з житлом вкрай низької якості.
3) Неможливість змінити місце роботи навіть якщо умови праці незадовільні.
4) Висока вірогідність експлуатації з боку роботодавця, адже звільнитись ти не можеш з одного боку, низька мотивація праці, бо звільнити тебе не можуть з іншого боку.
5)Відсутність мотиваціі держави платить адекватну заробітну платню, адже звільнитись ти не можеш ( зараз подібне у інтернів).
6) Висока вирогідність того, що працівник покине місце праці через 3 роки, пришлють нового з нульовим досвідом, якого знову треба навчать половину часу роботи.
7) Висока ймовірність порушити молоді сімʼї адже не всі мають змогу поїхати за своєю парою в інше місто.
Таким чином, примус без підвищення престижу професії, якості освіти не спрацює, не можна діяти тільки батогом. Цю систему відмінили саме тому, що вона не працювала адекватно, хоча на перший погляд здається привабливою.
Мало хто з обдарованих дітей захоче вчитись на таких умовах, тому це призведе до негативного відбору кадрів в дуже значемі професії.
Мені дуже болить за цю тему, це питання стало дуже особистим для мене. Система медичної освіти принесла мені величезну кількість нервів і відчуття порожнечі, навіть при тому, що мені дуже пощастило і з навчанням, і з інтернатурою. Я не бажаю цього досвіду для молоді всієї країни.
На фото я на найкращій базі на інтернатурі, яка могла бути
