Коли ми говоримо про Якуба Яхла, найчастіше згадуємо його як єдиного фігуранта африканських злочинів. Але це не зовсім правда. У всіх етапах його “волонтерської діяльності” поруч із ним був ще один чоловік — Мартін Чічо, відомий під псевдо “Малунді”.
І сьогодні Мартін — курсант поліцейської академії в Чехії. Людина, яка була поруч із Яхлом, коли той:
знімав дітей для “пожертв”,
влаштовував сумнівні фотосесії,
контактував із наркогрупами,
проводив ін’єкції дітям,
уникав покарання й тікав з Африки.
Хто такий Мартін “Малунді” Чічо?
За даними з документального фільму, Чічо неодноразово супроводжував Яхла в поїздках до Танзанії. Він брав участь у створенні контенту, перебував поруч у центрах, де відбувалися зловживання, та неодноразово з’являвся у соціальних відео кампаніях проєкту “Česko–Slovensko–Afrika”.
У багатьох відео він — усміхнений, привітний, “візуальний гарантійний знак” нормальності. Але чи справді він не бачив того, що бачили всі місцеві?
Питання, які не можна ігнорувати
“Чи нормально, що людина, яка роками підтримувала таку діяльність, зараз вчиться охороняти порядок?”
Це запитання поставила журналістка Маркета у другій частині фільму. І воно ріже слух, бо стосується довіри до самої інституції правопорядку.
Можна сперечатись: “він не зґвалтував, не вживав наркотики”, але постає інше: “він був поряд, коли все це робилось”. Він бачив. Він мовчав.
Або — не мовчав, але допомагав приховати.
Докази присутності — в кадрі й поза ним
У розслідуванні згадується, що Чічо допомагав із логістикою, публікаціями, монтажем відео. Тобто він володів контентом, що візуально “відбілював” діяльність Яхла.
“Коли ми показали відео Якуба в компанії наркотичних дилерів, Чічо був у кадрі поруч. Він усе бачив, але продовжував працювати з ним,” — каже оператор стрічки.
Це — участь, не пасивна присутність.
Спроба змінити історію?
Після публікації фільму, Чічо не зробив жодної публічної заяви. Він не визнав співучасті, не вибачився перед жертвами, не заперечив фактів. Його сторінки в соцмережах — очищені.
Натомість він продовжує навчання в академії, яка готує майбутніх охоронців закону.
Це виглядає як спроба переосмислити репутацію, не відповівши за минуле.
Поліція — це довіра
Коли громадянин бачить поліцейського — він має відчувати захист. Але якщо в лавах служби з’являться ті, хто навіть мовчки підтримували насилля — це буде зрада самої суті правопорядку.
Чічо мав можливість звернутися до чеських чи африканських структур. Він цього не зробив.
Тепер суспільство має право питати:
Яку перевірку проходять курсанти академій?
Чи враховуються факти публічного резонансу?
Чи можливо, що завтра він стане офіцером — із доступом до неповнолітніх?
Мовчання не звільняє від відповідальності
Поки Мартін мовчить — жертви говорять. Поки академія видає йому студентський квиток — діти бояться, що таких, як Яхл і Чічо, більше ніхто не зупинить.
Бо якщо співучасники залишаються безкарними, це відкриває двері новим трагедіям.
