Більшість з присутніх знає про першу та другу частину Алану Вейку, втім про «Американський кошмар» говорять одиниці. Що ж, сьогодні я це для вас виправлю та поясню, чому так сталося.
Картинка, саунд-дизайн та атмосфера
Якщо оригінальна гра вдарилася у горор з містичними елементами, то «Американський кошмар» грається з (як вже зрозуміло з назви) американськими вайбами, де вся містика та горор безслідно зникли. Погано це? Скоріше так, ніж ні, бо хоча через цей підхід і виникає прикольна атмосфера, ти розумієш, що це не Алан Вейк, а прогулянки Аризоною, де ми стріляємо направо-наліво, не замислюючись про те, чи закінчаться в нас набої. У ключові моменти в нас грають, як завжди, топові композиції Old Gods of Asgard, та як і раніше ми можемо шукати радіо зі сторінками. До речі, останні тепер анімовані! Замість фото десь у повітрі вони лежать на столі й повільно читаються камерою зверху вниз, як справжня книга.
Сюжет
Події відбуваються після першої частини, і наш бідолаха Алан все ще намагається втекти з Темряви. Цього разу він робить спробу перенести себе в епізод Night Springs десь в Аризоні. Втім, неочікувано для нього зʼявляється містер Скретч – його злий двійник, який буде протягом усієї гри спілкуватиметься з нами через телевізори. Він, напевно, один з головних плюсів гри та причина, чому я під кінець все ж таки підняв їй оцінку.
Геймплей
Якщо говорити просто – Алана поставили на рейки звичайного шутеру від третьої особи без сильного сюжету та різноманіття локацій. Нам сильно збільшили арсенал, втім для доступу до найкращої зброї потрібно шукати валізи та відкривати їх (без необхідної кількості сторінок ви цього не зможете зробити). Додали кілька нових ворогів та видалили старих ворон з першої частини, замінивши їх новою версією з новою механікою. Одна з моїх головних претензій – тепер немає пасивного режиму ліхтаря. Тож тепер, коли він потрапляє по ворогу, ніякого ефекту не буде, працює лише якщо ви направите його на нього. До речі, помітив цікаву деталь: якщо ви будете цілитися в одного ворога, поки збоку підходить другий, то Алан поверне голову, натякаючи вам, що у вас є проблема, яка через секунду заїде вам по голові кувалдою. Не памʼятаю, чи було це у першій частині, тож хай буде. Складність у грі зламана, бо я, проходячи її на кошмарі, взагалі не відчув якогось виклику, усюди є розкидані патрони та ящики для поповнення набоїв.
Підсумки
Враховуючи стан, в якому знаходилися Ремеді у 2012, та той факт, що гру розробляли під Xbox Live Arcade, яку робили з обмеженим бюджетом, фактично спідранили, розробивши все за 8(!) місяців, я не можу сильно злитися на неї. Втім, враховуйте, що гра розрахована чисто на лютих фанатів Алана, які хочуть трохи більше побачити його. Тут на всю гру 3 локації, трохи збільшений арсенал першої частини з парою нових ворогів та простенький сюжет, тому гру буквально можна сприймати як невеличку аркаду на 4 години, яку в мережі й називають «Алан Вейком 1.5».
Оцінка: 7/10. Бюджетний спінофф першого Алану Вейку з акцентом на бої.
