В побутовій мові слово “прагматизм” зазвичай асоціюється з цинічним бажанням до вигоди. Проте в філософії прагматизм являє собою досить цікаву теорію істини. Сьогодні ми поговоримо про прагматизм Вільяма Джеймса.
Прагматизм як філософська течія був заснований Чарльзом Пірсом, який бачив в ньому інструмент для розвитку науки. Пірс сформував головний принцип прагматизму:
Якщо ми знаємо всі практичні наслідки певної речі , то ми знаємо все про дану річ.
Важливим моментом для розуміння прагматизму є трактування поняття "практичні наслідки". В цьому Джеймс і Пірс розходилися. Пірс під практичними наслідками розумів конкретні події, які можна виміряти науковим методом. Джеймс же трактував дане поняття набагато ширше, для нього практичні наслідки це все, що хоч якось впливає на життя людей. Пірс бачив у своєму вченні (яке він сам називав прагматицизм) метод для розвитку емпіричної науки, Джеймс же хотів знайти спосіб примирення емпіризму та раціоналізму (науки та релігії). Зрозуміти цю різницю спробуємо на прикладі релігії, про яку сьогодні поговоримо ще не раз. По Пірсу релігія (або метафізика) не є істинними, адже наслідки, які з неї випливають не можна перевірити в рамках лабораторії. Джеймс же враховував і найдальші гіпотетичні наслідки речей. Для нього той факт, що релігія інколи дає нам надію вже є приводом серйозно її розглядати. На думку Джеймса істинною є та теорія, яка приносить нам найбільше задоволення. Тут більшість із вас саркастично посміхаючись спитають "Якщо віра в те, що Париж заснували рожеві гномики приносить мені задоволення, то ця думка істинна ?" Насправді - ні, адже для того, щоб бути істинною теорія повинна:
1) Не входити в протиріччя з нашим минулим досвідом
2) Базуватися на фактах
3) Якнайменше змінювати наші минулі переконання.
І тут ми підходимо до другого критично важливого моменту для розуміння прагматизму Джеймса, який пропускають більшість критиків. У деяких з вас, можливо, теж виникла думка, "А як бути тоді, коли теорія, яка приносить найбільше задоволення суперечить фактам і минулому досвіду? Чи можна визнати таку теорію істинною? " Щоб дати відповідь на це питання потрібно розглянути бачення прагматиками самого процесу пізнання, чим ми зараз і займемося. На думку прихильників прагматизму вчені (і звичайні люди) завжди мають справу з фактами. Факти в рамках прагматизму розуміються, як певні елементи досвіду, які не є, ані істинними, ані не істинними,вони просто є. Інколи факти суперечать нашим теоріям (або переконанням), в цьому випадку в нас виникає стан сумніву. Стан сумніву для нас є неприємним (в сучасній науці його називають когнітивним дисонансом). Для того, щоб позбавитися стану сумніву ми проводимо нові дослідження, або пробуємо якось несуперечливо поєднати наші переконання з новими фактами. Позбавлення від сумніву є головним рушієм нашого пізнання. Якщо виходити з вищесказаного, то питання: "А як бути тоді, коли теорія, яка приносить найбільше задоволення суперечить фактам і минулому досвіду? Чи можна визнати таку теорію істинною? " - просто втрачає свій сенс. Теорія, яка суперечить фактам (або сама собі) просто не може задовільнити вчених. Несуперечність та задоволення не є двома різними критеріями істини, які застосовує Джеймс. Швидше несуперечливість виступає однією із необхідних умов задоволення. Ну і дійсно, хто з нас буде задоволений дізнавшись, що його переконання напряму суперечать фактам і самі собі ?
На цьому місці ми підходимо до третього важливого моменту в розумінні прагматизму - його співвідношення з критерієм істини, як дзеркала реальності. Згідно цього критерію істинною є та теорія, яка найбільш точно відображає реальність. Істина це така собі копія реальності у нашій голові. Слід зазначити, що на сьогодні це розуміння істини є найбільш популярним серед вчених та філософів. На думку Джеймса цей критерій істини є нефункціональним.
Наше сприйняття дійсності знаходиться під впливом будови наших органів чуття, нашої культури та нашого минулого досвіду. Джеймс подібно Канту говорить, що те, як ми бачимо реальність багато в чому визначається нашими категоріями (схемами) сприйняття. Однак, на відміну від Канта Джеймс вважає, що ці схеми, в основному, закладаються культурою і нашою практичною діяльністю.
Реальність поза нашим суб'єктивним сприйняттям є річчю примарною та малодоступною.
Вільям Джеймс
Саму появу концепції істини як дзеркала реальності прагматизм пов'язує з так званою помилкою опредмечення. Суть помилки опредемечення в тому, що ми часто відносимося до наших думок, або метафор, як до реальних речей. Наприклад, ми часто чуємо метафоричне твердження "світ це ілюзія", яке має на меті показати мінливість та непостійність реальності. Однак з часом розуміння того, що даний вислів метафора зникає і ми починаємо приймати дане твердження буквально. З точки зору прихильників прагматизму (ну і позитивізму) істинність значить наявність підтвердження і чим його більше - тим краще. Підтвердження (логічні, або емпіричні) це єдине, що ми можемо спостерігати і виходячи з чого ми приймаємо, або заперечуємо теорію. Коротше кажучи підтвердження - це і є істинність. Джеймс вважає, що представники концепції істини як дзеркала роблять помилку розділяючи ці два поняття і малюючи додаткову "істину" поза межами підтвердження. Спробую описати цю помилку в її часовому розвитку. Жили-були люди, в своїй звичній діяльності вони опиралися на ті переконання і "теорії", що знаходили певне підтвердження (приводили до певних наслідків) і називали такі переконання істинними. І тут один із них виразив думку, що підтвердження не є істинною, а лише певним шляхом до істини. Сама ж істинна перебуває десь дуже далеко (можливо в світі ідей) і нам треба її шукати. Відірвавши поняття істини від підтвердження (і практики), зробивши її "недосяжною ідеєю" люди почали гнатися за цією примарою дзеркала і станом на 19 століття в кінець заплуталися. Спроба довести цю тезу здійснюється за допомогою аналізу мови. Англійське слово "verification" яке можна перекласти, як "підтвердження" побудовано з двох частин, які в буквальному перекладі звучать як: "робити істинну". З цього Джеймс робить висновок, що "робити істину" це те саме, що "шукати підтвердження". Коли ж ми надаємо істині іншого значення, ми, як вже вказувалося вище починаємо гнатися за примарою.
Якщо говорити про моє особисте враження від вчення Джеймса, то воно мені, однозначно, подобається. Головною перевагою прагматизму, на мою думку,є те, що він є істинним за власними критеріями істини. Іншими словами, якщо розуміти істину, як практичну користь, то сама концепція, яка її так визначає, буде більш істинно, ніж інші. Адже якщо наша ціль практична користь, то ми отримаємо її більше, ніж якби нашою ціллю було щось інше (так-так це складно, але як цю думку виразити простіше я не знаю :(
Такі "конкуренти" прагматизму, як теорія відображення переважно потребують цілої додаткової системи логічних доводів, щоб мати змогу назвати істинними себе за своїми критеріями. Методологічні принципи фальсифікації та верифікації взагалі не можуть відповідати самі собі.
Якщо говорити про недоліки, то найбільшим із них є розмите визначення поняття "факт". А також відсутність системи певних рамок (фреймів, контекстів), всередині яких велися б дискусії про наслідки. Адже якщо, брати до уваги навіть найбільш віддалені і гіпотетичні наслідки (при тому, що виміряти задоволення, чи страждання важко) то можна буквально потонути в спекуляціях, так само як метафізики.
Висновок: прагматизм це вчення про істинну, яке опирається на розуміння психології людини. Для прагматизму першочергове значення мають суб'єктивні наслідки та суб'єктивне бачення реальності. Прагматизм напряму не заперечує існування об'єктивної дійсності, він говорить, що ціллю нашого пізнання має бути не відображення дійсності, а практична користь. Метою прагматизму є побудова світогляду, який би приносив людям якнайбільше щастя. В рамках цього завдання допускається несуперечливе поєднання раціоналізму та емпіризму, науки та релігії в рамках однієї картини світу. Несуперечність не є окремим критерієм істини, а умовою за якої теорія (чи переконання) приносить задоволення.
P.S.
Якщо вам цікава тема прагматизму та психології підписуйтеся на канал https://t.me/inSkinnerbox, там файно :)
