Емоційні гойдалки ,або криза влади…

Сьогодні українці переживають неабиякі випробування через військові дії в країні . Із кожним днем рівень тривожності, в українців лише посилюється . Тож після того як на початку військової агресії спочатку всі були шоковані, від того що найближчі сусіди напали на Україну. На зміну шоку прийшла мобілізація, що принесла тривогу за майбутнє наших рідних та близьких. Наступним етапом стало прийняття тієї ситуації ,що склалася .Тому що наша з вами психіка, не може бути в постійній напрузі, вона так чи інакше шукає способи адаптації до стресу та тривоги. З часом починає знижуватися рівень стресу, люди починають привикати до звуків сирени, навіть ігнорувати ,в більш безпечних районах. З часом ми потрапили в депресію, через довго тривалість військових дій. Якщо дивитися на моїх добрих знайомих хлопців ,які захищають нас із вами, вони надзвичайно втомилися і їхня психіка вкрай виснажена. А тут ще ця вся ситуація із “менеджментом у війську” який зараз відбувається. Коли нехтують їхніми бажаннями. Коли ті міста, що вони захищали 2 роки ,здають .Спочатку Авдіївку, наступними будуть такі міста, як Вугледар та Курахове. І от запитайте у себе , чи змінилася ситуація , коли прийшли до влади нові “менеджери”. А вже ж змінилася , тільки не на краще. І багато із тих хто на нулі не в захопленні від нового керівництва. Бо вони на підсвідомому рівні розуміють, що ними лише прикривають тили. А не намагаються зберегти їхнє життя ,здаючи ті позиції ,які трималися так довго впродовж майже десяти років. Уже зараз почнуть створювати бригади ,,смертників” ,які будуть кидати на убій, як м’ясо. От вам і відповідь , що про нас взагалі не думають ,та не дбають про наше з вами життя та життя простих військових. І як почуватиметься люди в такій ситуації? На жаль поки там за стінами Верховної Ради міряються ,, пісюнами”, хто з них більше має владу, гинуть тисячі.

Наступним етапом буде розпач та зневіра. А це веде до двох варіантів розвитку подій. Або доведеться знову ж таки змінювати військове керівництво. Чому? Да тому ,що коли люди перестають довіряти ,існує варіант , що на зміну таким проявам психіки ,як розпач та зневіра прийде -злість та агресія . і уже не проти зовнішнього подразника-орка, а проти тих хто намагається маніпулювати військовими ,граючи у свої закулісні ігри. Бо таких ,Безмозглих , у нас дуже багато, які йдуть на різноманітні ,, договорняки “ та ,,кидалова”.

Українці чудові та терплячі люди, але кожному терпінню уривається терпець, кінець кінців. І коли в серці кожної людини є- злість, гнів на їхніх зрадників, то тоді людина не думає ні про що окрім помсти. І це закономірність нашої психіки.

Ось в такому становищі ми опинилися на даний момент. Всі уже зрозуміли ,що не потрібно шукати зрадників ззовні, вони всередині .

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Г
Галина@Gala_lubomira

психолог-консультант.

878Прочитань
2Автори
5Читачі
На Друкарні з 19 травня

Більше від автора

  • Про наболіле…

    Як відбувається співпраця між МКХЧ і родичів зниклих за особливих обставин? Чому тисячі сімей живуть в невідомості...?

    Теми цього довгочиту:

    Самодопомога
  • Чи ,,Соромно бути у безпеці?

    Війна залишає незгладимий слід на життях тих, хто пережив її жахи. Серед численних психологічних проблем, з якими стикаються ветерани та мирні жителі, що вижили після бойових дій, особливе місце займає синдром «вцілілого на війні».

    Теми цього довгочиту:

    Самодопомога
  • Чому у дружин та сімей військових підвищується рівень тривожності?

    Війна в Україні ,кожен день приносить в наше з вами життя нові виклики. Наш організм, за період часу котрий іде війна, уже пристосувався до деяких стресових ситуацій. Ми втомлені , але ми живі і наша підтримка нашим військовим також потрібна.

    Теми цього довгочиту:

    Самодопомога

Вам також сподобається

  • Ігри долі

    Життя досить часто нагадує ребус. Наші рішення і вчинки є частиною розв'язку головоломки, яка ніколи не припиняється. За однією її частиною неодмінно слідує інша. І коли вже здається, що складніше бути не може, нам звідусіль доводять, - може...

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • Темна тріада: макіавеллізм

    Тиха ніч 24 серпня 1572 року. Париж спить. Здавалося все як завжди. Але вулицями міста пройшлися дивно вбрані люди: на голові ковпак з білим хрестом, на плечі така ж пов'язка. Вже зовсім скоро Париж і його околиці охопили крики і страждання.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Ігри долі

    Життя досить часто нагадує ребус. Наші рішення і вчинки є частиною розв'язку головоломки, яка ніколи не припиняється. За однією її частиною неодмінно слідує інша. І коли вже здається, що складніше бути не може, нам звідусіль доводять, - може...

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • Темна тріада: макіавеллізм

    Тиха ніч 24 серпня 1572 року. Париж спить. Здавалося все як завжди. Але вулицями міста пройшлися дивно вбрані люди: на голові ковпак з білим хрестом, на плечі така ж пов'язка. Вже зовсім скоро Париж і його околиці охопили крики і страждання.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія