Десь у невідомій галактиці, на перетині світів, колихалась у просторі маленька планета, і була на тій планеті Прекрасна країна У. А в тій країні було найпрекрасніше місто Ха.
І були у тому місті величезні клумби з найпрекраснішими квітами у всій невідомій галактиці.
І були в тому місті величні фонтани, в яких, кожне літо любили грати діти.
І були в тому місті ліси, вони були такими великими, шо ніхто не знав де вони закінчуються, ходили, навіть, легенди, шо ті ліси простяглися далеко-далеко за межі невідомих світів та галактик.
А люди в тому місті, милі та неймовірно добрі, таких людей ти не знайдеш, навіть у інших галактиках. І так як вони, більше ніхто не любить своє місто.
Одного прекрасного ранку, коли ще, навіть півник не встиг прокинутися, коли ще сонечко не піднялося над краєм неба, у Прекрасну країну У вторглися жахливі монстри. Вони йшли напролом, вони були дуже голодними, тому почали поглинати все на своєму шляху: поля, ліси, клумби з квітами, та навіть хатинки.
Ті монстри були ненаситними, вони хотіли проковтнути цілу країну У.
Але на захист стали всі жителі тої невеличкої але Прекрасної країни. Хто чим міг тим і допомогав. Головною ціллю було, зупинити тих величезних монстрів. Хтось пішов прямо до тих монстрів, хтось допомогав їм, хтось допомогав тим хто допомогав іншим.
Кожна людина хотіла допомогти вигнати тих навіжених монстрів, які вдерлися до їх країни.
Невідомого числа, якогось місяця, коли повітря було розжарене до межі, люди перемогли тих жахливих монстрів. То треба було бачити, як ті потворні монстри, піджав свої хвости, тікали з прекрасної країни. І тоді настала тиша. В країні У настала тиша. Нарешті.
І тільки чутно було тихесенькі схлипи тих, хто втратив.
Все минуло. Тепер ці спогади залишаться у тих, хто це пережив, а згодом це залишиться лише на сторінках книжок, які будуть знов і знов перечитувати майбутні люди.
Країна У вічно залишатиметься вільною та могутньою державою.
Жителі найпрекраснішого міста Ха відбудують місто, і полюбляють його ще сильніше ніж будь коли.
А монстри ті, більше ніколи не повернуться на ці землі, бо вони були вигнані на одвічне перебування в надра планети.
