28 серпня громадська організація «Спільнота Оленівки» надіслала звернення до президента України, очілька ГУР Кирила Буданова та до учасників перемовного процесу щодо виходу з Азовсталі в травні 2022 року з проханням організації пресконференції. У своїх листах ми розповіли про нашу ініціативу створення окремої перемовної групи щодо обміну військовополонених, які вийшли з Азовсталі за наказом вищого військово-політичного керівництва України, а також наголосили на необхідності розповісти родинами і українському суспільству деталі тих перемовин і чому досі влада України не змогла обміняти бійців бригади Азов, в тому числі поранених під час теракту в Оленівці в ніч на 29 липня 2022 року. Ми попросили президента обговорити можливість організації цієї пресконференції з усіма вищезгаданами особами і повідомити нас про результат. Спікерами від нашої громадської організації мали виступити дружини важкопоранених бійців бригади «Азов» під час теракту в Оленівці, а саме Марія Алєксєєвич, Анастасія Гондюл та Ганна Лобова. Крім цього, ми хотіли долучити до пресконференції представників інших громадських організацій та родини загиблих героїв у Маріуполі і під час масової страти в Оленівці. 20 вересня наша громадська організація отримала офіційну відповідь від Офісу президента.
Всі наші звернення до президента України та Офісу президента завжди перенаправляються до інших державних органів. Так було і з іншими зверненнями, які ми писали раніше. Наприклад, на зустрічі з Андрієм Єрмаком та Кирилом Будановим, яка відбулась 9 січня цього року, ми передали звернення через керівника ОП до президента України. До звернення ми додали списки поранених військовополонених, внаслідок теракту в Оленівці, частину з яких наша громадська організація шукала сама, щоб відновити список зі 193 українських захисників, яких відвели в окремий барак на страту. Андрій Єрмак запевнив, що обовʼязково все передасть особисто Володимиру Зеленському. Ми отрималив відповідь на наше звернення, у якому немає конкретики і тільки слова про те, що докладаються усі зусилля.
Крім цього, коли ми надсилали звернення до Андрія Єрмака в квітні цього року з проханням організації повторної зустрічі з нашою громадською організацією, нам прийшла чергова відписка та перенаправлення на Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
Відповіді від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими завжди приходять однотипні, ніби звернення від родин ніхто не читає, як і у випадку з Офісом президента. На зустрічі з Кирилом Будановим, яка відбулась у нашої громадської організації 26 липня, ми підняли питання обміну зрадників та колаборантів на наших захисників, адже ми говоримо про це з травня цього року і називаємо конкретні прізвища, які могли би зацікавити росіян, як у випадку з Медведчуком. Після зустрічі ми надіслали звернення з проханням до Кирила Буданова, щоб було записане звернення Вʼячеслава Богуслаєва про обмін його на всіх поранених під час теракту військовополонених та поранених військовопополонених під час боїв в Маріуполі. Лист був перенаправлений знову на Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, і знову ми отримали відписку, без будь-якої конкретики.
Ми пропонуємо президенту України знайти час зустрітися з нами, родинами тих, кому він віддав наказ вийти з Азовсталі у російський полон
З нами, як з родинами захисників Маріуполя, а також постраждалих військовополонених під час теракту в Оленівці, не співпрацюють державні органи України. Ми завжди ініціювали різні зустрічі, в тому числі на високому рівні, ініціативи від будь-яких державних органів немає з нами спілкуватися, а також, як ми бачимо, немає бажання співпрацювати з нами в напрямку скорішого повернення з полону тих, кого росіяни хотіли стратити. Ми обурені тим, що з нами не хочуть бачитися, не хочуть розповісти нам всю правду про домовленості і про те, що зараз можна конкретно зробити для повернення наших рідних, які є проблеми у питанні обміну поранених бійців під час теракту в Оленівці та всіх бійців бригади «Азов». Президент України Володимир Зеленський періодично дає інтервʼю для українських та іноземних ЗМІ, влаштовує пресконференції, перебуває на різних заходах, але за 2,5 роки не зустрівся з нами, родинами тих, кому він віддав наказ вийти з Азовсталі у російський полон. Ми пропонуємо президенту знайти принаймні 2 години часу на нас, щоб відповісти на наші питання та обговорити, як повернути додому всіх захисників Маріуполя в рамках обміну військовополоненими. Ми переконані, що президент України може знайти час для цієї надважливої теми.
Відповіді на наші публічні питання мають бути озвучені публічно владою України
Очевидно, що пресконференція з президентом не відбудеться, але наші питання залишаються відкритими. Ми публікуємо частину питань, які знову ставимо публічно президенту України, та просимо журналістів при нагоді поставити їх, адже ми не можемо зустрітися з ним.
Чому наші рідні не отримали наказ завчасно вийти з міста Маріуполь? Хто дав наказ стояти до кінця?
Хто та навіщо давав марні обіцянки про підмогу та деблокаду?
Хто відповідальний за провал оборони півдня України та трагічні події в Маріуполі?
Чому не виконано жодної обіцянки, які надавали нашим рідним в Азовсталі?
Військовим обіцяли полон з гідними умовами та подальший обмін за справедливими принципами: важкопоранені, жінки, поранені, люди похилого віку, особовий склад, командири та офіцери. Чому ці принципи не працюють?
Хто конкретно з української сторони обійцяв нашим рідним повернення з полону через 3-4 місяці?
Скільки ще тіл загиблих українських військових залишається в Маріуполі та яким чином державні органи України планують їх повертати і коли?
Почесний полон обернувся показовою масовою стратою азовців в Оленівці. Чому державні структури в Україні ігнорують тему поранених під час теракту?
Чому в державі блокують започаткування Дня пам'яті за всіма страченими в полоні українцями, який був ініційований нашою громадською організацією?
Чому ті, хто виводили оборонців Маріуполя в полон сьогодні не долучені до процесу повернення їх додому?
Хто конкретно домовлявся про вихід з Азовсталі, і чи дійсно з третіми країнами були якісь домовленості? Які саме домовленості були і чому вони не спрацювали?
Які були умови «почесного полону»? Хто і як домовлявся з російською стороною про безпечне перебування в полоні з подальшими обмінами? Яким чином цим людям вдалося це зробити тоді, і знаходитись там без перешкоди, не потрапивши самим у полон?
Чому нам розповідали у 2022 році, що ООН та МКЧХ є гарантами збереження життів та здоровʼя захисників, які вийшли з Азовсталі, якщо ці міжнародні організації не можуть цього гарантувати за своїм мандатом і вже заперечили ці слова?
Чому президент України не хоче зустрітися з родинами військовополонених захисників Маріуполя, яким віддав наказ вийти з Азовсталі у російський полон?
Ми готові до публічної зустрічі з президентом та готові пояснити йому і журналістам, чому саме ці питання нас хвилюють. Ми продовжуємо наголошувати на тому, що для спасіння життів захисників Маріуполя та їхнього скорішого обміну має бути створена окрема переговорна група, яка складатиметься з відомих нам людей, які брали участь в перемовинах про вихід з Азовсталі у травні 2022 року, це Денис Прокопенко, Дмитро Усов та Олександр Ковальов. Ми очікуємо відповіді на наші звернення також і від вищезазначених осіб. Але захисники Маріуполя не можуть більше чекати, необхідні конкретні кроки та дії задля їхнього якнайшвидшого обміну.
