Це, незнайомко, не твоє тепер місто
І місце належить також не тобі
•
Вони вернуться, присягаюсь, воскреснуть у тридцяти дев'яти ключах - у дитячій наївності
Займуть своє споконвічне місце на твоїх плечах, пробачать зміни й розбіжності
«Вірю» залишить собі ту ж саму синтаксичну функцію, не буде оскверненим в перспективі майбутнього жодним суфіксом, мета якого - ранити, виказуючи минуле
Зараз, знаю, нічого нема, однак скоро відбудеться - мало б відбутись
•
Невпевненість замасковано, завуальовано в гарні метафори, істерично-трагічно увійде у світ
Самовпевнено рубатиме з плеча римами, не відчуватиме, що має не відчувати жодних провин
Я стала особливою, але так і не зосталась людиною
Єдине, що змушує мене ностальгувати за раннім дитинством: право на те, щоб голосно плакати й не відчувати за це провини
•
Вони вернуться
Присягаюсь
Вернуться
Із дитячою щирістю на плечах
та
блакитними
блюдцями
