Я би просто хотіла розповісти вам про себе. Я інколи починаю задумовуватися, що «я реальна» несправжня «я». Як це трактувати, а просто.
Я завжди думала, що я практична людина, у якої все настільки просто, що аж сумно. Але це все просто навʼязане мені суспільством, я насправді так не хочу і такою не являюся.
Я з тих людей, які тільки до 30 років починають розуміти цінність цього життя, які чим більше живуть, тим більше не знають чи все правильно вони роблять. Я з тих людей, які бачать у всьому позитив, які хочуть зі всіма підтримувати зв’язок. Я з тих, які у всьому бачать щось своє, хмари, листя, дерева набувають у моїй голові іншого вигляду…І коли я починаю про це розповідати, люди певно вважають мене недалекою. Я люблю тварин, дітей… я не люблю злих і агресивних людей, я не люблю брехню і підлабузництво, я ненавиджу тупість… люблю дітей і з ними говорити, я люблю бути сама і бути в компанії, я люблю дощ і сонце, холод і спеку… я не розумію, чому деяким людям так важко догодити…я не хочу жити у смуті, я хочу радіти цьому життю і нарешті стати собою… я втомилася грати роль… мені треба почати спочатку…
