В цьому довгочиті я поділюся своїм досвідом проживання в українських гуртожитках. Можливо, комусь це буде корисним й цікавим, а когось просто повеселить, в будь-якому разі, приємного (наскільки це можливо за такої теми) прочитання.
Пам'ятаю ранок 14 вересня 2020 року... Я їду в машині, спокійно дивлюся в вікно, жую суху мівіну і ще не здогадуюся, що всього за декілька годин слізно багатиму батьків не полишати мене в цьому страшному місці. Але про все по порядку.
Перші складнощі тут завжди починаються з того, що ти банально не можеш знайти свій гуртожиток, їхнє розташування змушує походити по колу. Принаймні, так було в мене. (Спойлер: двічі.)
Пропустимо процес заселення, в ньому не було нічого цікавого, мене супроводжували батьки, а тому майже вся морока лежала на їхніх плечах. Веселощі почалися, коли нам показували кімнати.
Варіянти було лише два - кімната з жахливими умовами на 4 поверсі або ж кімната з жахливими умовами на 10 поверсі. Піднявшись на той десятий пішки (ліфт не працює, звичайно ж), я навіть і не оглядала кімнату - відразу вирішила, що житиму на 4, хай йому грець.
Кімната зустріла мене горами сміття, здертими шпалерами зі слідами горіння проводки, тарганами, дірами в стінах і розбитим вікном, яке попередній мешканець люб'язно заклеїв папером. Тепер ви розумієте, чому я плакала в той день.
Перша ніч, пам'ятаю, була веселою. Ми з сусідками довго не могли заснути, підсвічуючи стелю й стіни ліхтариками в пошуках тарганів. (Відтоді, до речі, ми нерозлучні - я і мій страх, що поки я спатиму у вуха залізе тарган.) На найближчих вихідних ми зробили невеличкий ремонт і кімната почала мати дещо пристойніший вигляд. Хоч місця в кімнаті й критично не вистачало, матраци довелося купувати самостійно, з вікна страшенно дуло, а таргани не виводилися, як би ми не старалися, та я вже змирилася і вчилася пристосовуватися.
Щодо загальних умов, ми мали коридорну систему, одну кухню на поверх, туалет (детальніше розповім про його облаштування), одне душове приміщення на весь гуртожиток в підвалі (тут теж не все так просто) і нестабільну гарячу воду - в опалювальний сезон кілька годин вранці і ввечері, в інші частини року пам'ятаю лише бігонину з чайниками й тазиками.
Тож, туалет. Ні, не вгадали, тут не буде скарг на те, що там була якась діра в підлозі і відсутність дверей (хоча на інших поверхах було й таке, без жартів, тут мені пощастило), я хочу розповісти про інше. Зараз нас цікавить загалом планування приміщення... Я це намалююю!
Власне, не сміємося з моїх вмінь в малюванні, дивимося на схему. Спочатку був вхід (з дверима, що важливо), приміщення з однією раковиною, з якого можна було пройти або в туалет (теж були двері), або в кімнату з раковинами і чимось на кшталт душової кабінки, але без кабінки - піддон і лійка, це все. І от власне в це приміщення дверей не було, лише сам прохід. Здавалося б, які проблеми, якщо зуби почистити перед раковинами можна й так, без дверей. Але повертаємося до того, що на весь гуртожиток був лише один душ з кількома кабінками в підвалі! Таке собі задоволення спускатися туди і відстоювати ветичезну чергу, еге ж? Тож, хтось вигадав з простирадла зробити шторку в приміщення з раковинами, заклеїти вікно фольгою і почати митися в тій недокабінці на поверсі. Щиро вдячна тим, хто до цього додумався, інакше не знаю як би я взагалі там вижила.
Ще один жах цього гуртожитку - аварійний стан. Буквально. Сусідня від моєї кімната одного разу повністю згоріла через замикання, я серйозно. Також пам'ятаю, як десь зверху, ніби на 8, прорвало трубу в кімнаті і вода шаленим потоком текла сходами до самого першого поверху. Зараз пишу це і у вухах плескіт того водоспаду... ех, спогади, спогади...
Ну, з плюсів, чистотою поверху опікувалися прибиральниці, а ще на кухні був сміттєпровід (що є й своєрідним мінусом, адже сморід+таргани звідти - таке собі задоволення).
В тому гуртожитку я навчилася не лише базовим навичкам виживання, а й просто цінувати те, що маєш, адже завжди може стати гірше.
Минуло два роки і я змінила місто, а з ним й гуртожиток. В новий гурт я заселялася вже без батьків, а тому довелося відчути на собі всі "принади" самостійності в таких речах. Цього разу вибирати кімнату мені не дали - сказали або туди, або нікуди.
В цій кімнаті умови вже візуально кращі і ремонт ми не робили, хоча шпалери в деяких місцях відклеїлися конкретно. Я знала, що мене тепер важко чимось здивувати. Але їм вдалося! В цьому гуртожитку мені видали безкоштовний матрац, я не жартую! Це приємна неочікуваність.
Місця в кімнаті тепер було ще менше, ніж в попередній, але на противагу тут стоять пластикові вікна (від яких все ще тягнеться холод), що не може не радувати.
З відмінностей також це блочна система: один блок - 4 кімнати, 1 душ і 2 туалети (з яких зазвичай працює лише один), кухня (з електричними плитами! просто уявіть моє лице під час перших відключень електроенергії) та спільний балкон з сусіднім блоком. Гаряча вода знову ж нестабільна, ліфту також нема, прибиранням блоку тепер займаються кімнати по черзі, тарганів тут значно менше, сміттєпроводу немає, а ще гуртожиток потроху намагається покращити умови за рахунок утеплення та ремонту душових+туалетів. В цілому, враження про це місце склалося краще, аніж про минулий гуртожиток. Цього разу я вже не плакала, а це найголовніший показник. Можливо, якби мене, непідготовлену двома роками в пеклі, закинули відразу сюди, я була б теж невдоволена, проте зараз я відчуваю, що здатна вижити і в значно гірших умовах. Загартування пройшло успішно. Тепер я нездоланна.
У висновку скажу, що українські гуртожитки, очевидно, потребують більшої уваги. Звісно, в таких умовах цілком можна виживати, проте, наголошую, здебільшого лише й виживати. Це не те, на що заслуговують наші студенти.
Якщо в майбутньому вам доведеться жити в гуртожитку, не бійтеся - тепер ви принаймні трохи підготовлені і знаєте, чого можна очікувати. Я б радила сприймати це як випробування, через яке мусить пройти чи не кожен. Так, часом важко, часом хочеться плакати і просити батьків забрати вас додому, але це насправді досить цінний досвід, якщо ви знайдете в собі сили сприйняти його таким.
(Щасливих вам голодних ігор, вибачте.)
Наразі це все, що я згадала розповісти. Діліться в коментарях своїми думками або ж задавайте питання;)
