З 1995 року спостерігається стрімке експоненційне зростання кількості таких глибинних землетрусів (Рис. 7, 8), що збігається з іншими геодинамічними аномаліями, які розпочалися в той самий період. Зростання цих внутрішньомантійних вибухів вказує на збільшення енергії в глибинах планети та інтенсивне плавлення мантії, що може призвести до масштабних вивержень вулканів.
Зростання кількості глибокофокусних землетрусів вказує на розплавлення мантії, що нагрівається від ядра. Розплавлена магма в мантії через відцентрові сили починає різко підніматися до поверхні Землі, розмиваючи й нагріваючи літосферу зсередини більше, ніж зазвичай. Саме підйом магми спричиняє збільшення геотермального потоку з надр, активацію магматичних плюмів під льодовиками Західної Антарктиди та центральної Гренландії, що прискорює танення льодовиків і вічної мерзлоти знизу догори. Наразі океан нагрівається як ніколи раніше, що значно посилює екстремальні природні явища — повені, урагани та тропічні циклони. Океан відіграє ключову роль у регулюванні тепла на планеті, адже він здатний поглинати й перерозподіляти надлишкове тепло, запобігаючи катастрофічним наслідкам. Однак зараз, коли посилюється нагрівання Землі через геодинамічну активність, спричинену астрономічними циклами, океан втратив свою функцію відводити тепло від надр. Це сталося через антропогенне забруднення океану. Пластикові відходи розкладаються до мікропластику та нанопластику
Зростання температури води відбувається не лише на поверхні, але й по всій її товщі та на дні. Причиною нагріву океану є магма, яка піднімається та особливо сильно нагріває океанічну кору, яка є тоншою та вразливішою порівняно з континентальною. Історичні дані з геологічних і крижаних кернів свідчать про те, що Земля стикалася з подібними катастрофічними циклами кожні 12 000 років10. А кожні 24 000 років планетарні катастрофи були в рази потужнішими, про що свідчать дослідження попільних шарів вивержень вулканів у кернах льоду11 (Рис. 10) та інші геохронологічні дослідження. Саме до такого циклу наразі входить Земля. Однак поточний цикл посилюється антропогенними чинниками, зокрема забрудненням океанів, що дедалі більше погіршило здатність океанів регулювати енергетичний баланс Землі. Внаслідок нагрівання океанів пластикові відходи розкладаються на мікропластик і нанопластик, що додатково знижує теплопровідність океанів. Ця втрата теплопровідності критично важлива в періоди посиленої геодинамічної активності, спричиненої астрономічними циклами. Накопичення надлишкової енергії в надрах Землі призвело до збільшення кількості глибокофокусних землетрусів і швидкого формування нових магматичних вогнищ, що ще більше посилює нестабільність планети. Цей замкнений цикл прискорює нагрівання й дестабілізацію планети, наближаючи Землю до неминучої загибелі. Математичне моделювання свідчить, що економічні та соціальні системи світу можуть зруйнуватися протягом найближчих 4–6 років через зростаючі збитки від кліматичних катастроф. Експоненційне зростання кількості катастрофічних подій загрожує зробити Землю непридатною для життя протягом наступного десятиліття (Рис. 11). На відміну від попередніх циклів, поточний стан планети, який посилюється забрудненням, викликаним діяльністю людини, залишає мало надії на виживання екосистем і самої планети Земля. Важливо розуміти, що вирішення питання з океаном може уповільнити розвиток катаклізмів, але не зупинить їх.
Ця доповідь присвячена додатковій загрозі, викликаній змінами в ядрі внаслідок надходження до нього додаткової енергії. У 1997-1998 роках учені, використовуючи супутникові дані досліджень центра мас Землі, зафіксували безпрецедентне явище — скачок внутрішнього ядра Землі. Внаслідок цієї події ядро планети змістилося на північ, по лінії від Західної Антарктиди до Східного Сибіру та півострова Таймир у Російській Федерації. Внаслідок цього зсуву ядра стався неконтрольований підйом магми в даному напрямку, за рахунок чого під Сибіром почало стрімко підніматися величезне магматичне вогнище.
Наразі Сибірський плюм уже досяг підошви земної кори в регіоні півночі Східно-Сибірського кратону й почав піднімати плиту. Це означає, що розпечена магма вже почала пропалювати собі шлях на поверхню. Неконтрольований прорив Сибірського плюму може призвести до глобального вимирання, не залишивши людству жодних шансів на виживання, оскільки, згідно з розрахунками, таке виверження в 1 000 разів перевершить за потужністю найсильніше виверження супервулкана Єллоустоун. Схожі виверження магматичного плюму в Сибіру вже відбувалися 250 млн. років тому й призвели до великого пермського вимирання. Існує три варіанти подальшого розвитку подій, які описані в цій доповіді. Також у доповіді запропоновано кроки із розв’язання проблеми підйому Сибірського плюму та мінімізації ризиків його неконтрольованого прориву.
читати повністю доповідь тут:
https://allatra.org/storage/app/media/reports/uk/Climate_Report_Siberia_UK.pdf
