Привіт, це мій перший пост в цей… щоденник? Ні, щодня писати я не матиму змоги, натхнення, ідей. Записник? Я ж не рецепти від руки тут нотую. Блог? Для блогу потрібні читачі, його ведення - це двосторонній процес. Як же назвати цей спейс. Нехай буде просто «тут».
Привіт. Це мій перший пост «тут». Як бачите, з креативністю у мене досить кепсько. Не знаю, чим я думала, коли мріяла про роботу журналістом в старших класах. Я навіть пробувала вступати в універ Франка на журфак. Але після творчого конкурсу мені не вистачило 1.5 бала до державної форми навчання, а грошей в нашої сім’ї як завжди не було. Зате, тепер я непогано знаю англійську. І маю зір -3. Дякую, іняз.
Але повернімось до суті. Писатиму я тут здебільшого про… себе! О вау, як оригінально, (запишись краще до психотерапевта).
Треба знайомитись. Процитую самі зараз вгадаєте кого: «хто я?»
Ух, питання одразу бʼє по морді, аж скривилась.
Давайте по черзі?
Я - жінка. І одразу захотілось поставити собі оцінку типу 6/10. Фу, звідки ця самообʼєктивізація. Відголоски мого «pick me girl» минулого? Не тягни за цю нитку, давай в якомусь іншому пості подумаємо на цю тему. А зараз просто розкажу: звичайна біла гетеросексуальна жінка, якій на пʼяти наступає тридцятка. І яка вперто не хоче повертати голову і подивитись їй в очі.
Я - мама. Так, у мене двійнята, С та К, дівчинка та хлопчик. Їм зараз 7 місяців, і це моя велика любов! Роль мами дається мені краще, ніж я очікувала. І, нескромно кажучи, так можна сказати і про інші мої заняття.
Я - айтішниця. Правда, в декреті. Автоматизатор на Java. Маю 5 років досвіду, починала з інтерна і доросла до тімліда. Оскільки ця моя діяльність наразі на павзі, говоритиму я про роботу досить мало. Хоча, скоро потрібно буде повертатись, щоб не затупіти.
Я - дружина. 9 років ми разом з чоловіком, 2.5 з яких - одружені. У нас однакові імена і дуже рідні характери. Це і благословіння, і кара. Про це теж якось треба написати.
Я - дочка. Яка пройшла перентифікацію та досить швидко подорослішала. Тому в 25 носила футболки з мемами. Господи, який позор, це пізда.
Я - подруга. Інколи, досить хрінова. О так, у вас буде шанс почитати про мої факапи в дружбі. В яких часто винна саме я. Незвична точка зору, правда?
А зараз мені хочеться додати ще одне «я» в свою колекцію. Бо я винна перед тією старшокласницею, яка мріяла сидіти в кафе з ноутом або кльовим записником та творити зі слів сенси.
І це буде «я - авторка». Авторка «тут».
А хто ти?
