Сьогоднішня війна в Україні дала змогу побачити роботу багатьох систем та засобів протиповітряної оборони не лише на навчаннях зі стрільбою по поодиноких мішенях, а й у реальних бойових умовах, які часто виходять за рамки того, для чого були створені ці засоби. У цій першій частині статті ми розглянемо загальні відомості про засоби ППО, їх різновиди, конструкцію та застосування.
1. Класифікація
Загалом засоби ППО можна розділити за типом озброєння на дві великі групи:
а) Зенітно-ракетні, ЗРК (використовують для ураження повітряних цілей керовані зенітні ракети)
б) Зенітно-гарматні, ЗГК (використовують автоматичні гармати різних калібрів)
Зенітно-ракетні комплекси
Зенітно-ракетні комплекси можна розділити на 3 основні категорії:
а) Самохідні (все необхідне обладнання встановлено на одній рухомій платформі за виключенням ЗРК “Куб”);
б) Стаціонарні (обладнання, що виконує різні функції, рознесено по окремих платформах)
в) Переносні, ПЗРК (використовують легкі зенітні ракети, адаптовані для запуску «з плеча»)
Зенітно-гарматні
Зенітно-гарматні засоби ППО також можуть бути самохідними або стаціонарними, але, як правило, кількість платформ у комплексі не перевищує двох (радарна станція та гарматна установка).
Також існують так звані зенітно-гарматні комплекси, які використовують обидва види озброєння.
За дальністю засоби ППО поділяють:
а) Ближньої дії (до 10 км)
б) Малої дальності (до 30 км)
в) Середньої дальності (до 100 км)
г) Дальні (100+ км)
Засоби ППО ближньої дії
Ці системи в основному використовуються для прикриття важливих об'єктів, наприклад: аеродромів, промислових виробництв або підрозділів безпосередньо на лінії фронту. До цього класу відносяться ПЗРК, усі зенітно-гарматні комплекси та майже всі самохідні зенітно-ракетні комплекси.
Приклади таких засобів:
Засоби ППО малої дальності
Системи цієї категорії вже мають набагато більші можливості і можуть бути застосовані, зокрема, для прикриття населених пунктів.
Приклади:
Засоби ППО середньої дальності
Ця категорія засобів ППО призначена для виконання задач широкого спектру, переважно ці системи прикривають міста та великі промислові зони.
Приклади:
Засоби ППО дальнього радіусу дії
Ця категорія найменш численна, спричинено це тим, що подібні системи в основному використовують для спеціальних задач, наприклад, знищення ворожої авіації за лінією фронту.
Приклади:
Комплекс PATRIOT заслуговує окремої уваги через його здатність протистояти балістичним та аеробалістичним цілям. Такі характеристики дозволяють використовувати його для захисту найбільш важливих об'єктів.
2. Конструкція
Задачею засобів ППО є знищення повітряних цілей. Як вже було зазначено вище, для цього існує два основні методи: перший передбачає використання зенітних ракет, а другий — автоматичних гармат.
Зенітні ракети можна поділити на 4 основні категорії:
а) Ракети з ГСН (голівка самонаведення), що працюють в інфрачервоному спектрі
б) Ракети з радіокомандним керуванням
в) Ракети з пасивною ГСН
г) Ракети з активною ГСН
Ракети з ІЧ ГСН
Ракети з ІЧ ГСН наводяться на ціль, орієнтуючись на теплове випромінювання від двигуна цілі. Дальність таких ракет не перевищує 10 км через неможливість розпізнати тепловий слід двигуна на більшій відстані. Такими ракетами обладнані майже всі ПЗРК, а також такі ЗРК, як «Avenger», «Стріла-1» та «Стріла-10».
Ракети з радіокомандним керуванням
Ракети з радіокомандним керуванням працюють за наступним принципом: до складу системи ППО, що використовує такі ракети, входить два радари: скануючий — використовується для пошуку цілі та визначення положення власної ракети, а супроводжуючий — для постійного спостереження за ракетою і встановлення її точного положення. Недоліком систем, що використовують такі ракети, є неможливість обстрілювати більше однієї цілі за раз. Такими ракетами обладнані комплекси ЗРК «Оса», «Тор» та «С-125».
Ракети з пасивною ГСН
Ракети з пасивною ГСН також потребують двох наземних радарів для роботи: скануючий радар виконує пошук цілі, а супроводжуючий постійно опромінює обрану оператором ціль. Такими ракетами обладнано ЗРК «HAWK», «С-300», «С-200» та «БУК».
Ракети з активною ГСН
Ракети з активною ГСН обладнані як приймачем випромінювання, так і власним радаром супроводження. Комплекси, що використовують ракети цього типу, частіше обладнані лише скануючим радаром. Такими ракетами обладнано ЗРК «PATRIOT», «NASAMS», а також існує модифікація ЗРК «С-125» з активною ГСН українського виробництва.
Окремо варто зауважити, що у випадку всіх зенітних ракет пряме влучання в ціль не є обов'язковою умовою підриву бойової частини. Як правило, ракета пролітає в декількох метрах від цілі, а підрив відбувається завдяки безконтактному детонатору, який реагує на металеві об'єкти поруч.
Зенітно-гарматні комплекси
Зенітно-гарматні комплекси можна поділити на дві групи за типом снарядів:
а) Традиційні снаряди
б) Снаряди з програмованим підривом
Традиційні снаряди
З традиційними снарядами все доволі просто: їх завдання — уразити ціль безпосереднім влучанням. Якщо це крупнокаліберні снаряди, вони ще й оснащуються вибуховою речовиною.
Снаряди з програмованим підривом
Такі снаряди містять у собі електронні компоненти, які підривають снаряд після запрограмованого проміжку часу. Пристрій, що програмує снаряди, встановлено на кінці гармати. Під час вильоту снаряду цей пристрій вимірює його швидкість, розраховує час, необхідний для польоту до цілі, та програмує таймер, встановлений у снаряді. Цей цикл відбувається дуже швидко і дозволяє вести досить інтенсивний вогонь по цілі. Завдяки цій технології снаряду не обов’язково безпосередньо вражати ціль; запрограмовані вибухи декількох таких снарядів утворюють щільну хмару уламків, які набагато ефективніше вражають ціль. До засобів, які використовують цю технологію, належить, зокрема, ЗУ «SKYNEX».
Радари
Загалом існує два найбільш розповсюджені різновиди наземних радарів:
а) Класичні радари з параболічним відбивачем
б) Радари з активною фазованою решіткою
Класичні радари
Цей тип радарів найбільш розповсюджений серед засобів ППО ближнього та малого радіусу дії. Це пов'язано з його простотою та відносно невеликою ціною. Сканування повітряного простору радаром відбувається за рахунок відхилення всієї радарної установки.
Радари з активною фазованою решіткою
Радари цього типу є набагато більш сучасними і являють собою масив невеликих антен, зібраних у фазовану решітку. Координована дія малих антен дозволяє змінювати напрям променя радара без фізичної зміни його положення. Завдяки цьому такі установки здатні виконувати сканування повітряного простору зі швидкістю, недоступною для класичних радарів.
3. Застосування
Стандартною концепцією організації ППО є створення ешелонованої системи, у якій системи малого радіусу дії, що забезпечують прикриття окремих зон, знаходяться під прикриттям систем більшого радіусу, і так далі. Ця концепція була розроблена під час холодної війни з появою перших ЗРК, і її завданням було забезпечити максимальний захист від літаків супротивника.
Однак досвід війни в Україні показав, що ера повітряного прориву за допомогою літаків вже давно минула, і тепер для цих цілей в основному використовуються крилаті ракети та дрони-камікадзе.
Ці невеликі за розміром цілі, які летять на гранично низькій висоті, ховаючись від радарів за складками місцевості та кривизною Землі, стали серйозним викликом для існуючої структури ППО.
Комплекси великої та середньої дальності не могли працювати на повну потужність через те, що ворожі цілі з'являлися у полі зору цих систем на занадто короткий час, що надзвичайно критично для комплексів, які використовують ракети з пасивною ГСН. Тим часом комплекси малої дальності, які прикривали важливі об’єкти, не встигали знищити всі крилаті ракети та дрони, якими ці об’єкти атакували.
Рішенням цієї проблеми стало розміщення комплексів малої і середньої дальності у зонах, які ворог міг використовувати для непомітного прольоту своїх ракет та дронів. Також було створено мобільні вогневі групи, оснащені кулеметами, встановленими на пікапи. Ці вогневі групи виявилися особливо ефективними проти дронів-камікадзе.
Ситуація покращилася з передачею Україні ЗРК «NASAMS». Перевагою цих комплексів є їхні ракети з активною ГСН; завдяки цим ракетам появи цілі у зоні видимості наземного радара на кілька секунд достатньо для запуску ракети на перехоплення.
Підсумок
Цю статтю було створено як ознайомчий матеріал, деякі моменти не було висвітлено задля того щоб не перевантажувати матеріал, тож у статті можуть бути присутні деякі спрощення.
Підписуйтесь щоб не пропустити наступні частини статті)
Також підписуйтесь на наш Telegram (https://t.me/aerospaceukraine)
та Instagram (https://www.instagram.com/aerospace_ukraine?utm_source=ig_web_button_share_sheet&igsh=ZDNlZDc0MzIxNw==)
