Варто було знову спробувати написати статтю в форматі новин про вихід альбому “D-day” від Agust D. Проте мені здається, що я занадто буду закохано звучати, коли буду писати таку статтю і в мене нічого не вийде. Та я навіть не хочу намагатися бути якось не закоханою. Я хочу саме звучати закохано! Тому замість статті я вирішила просто написати свої враження від альбому та говорити наскільки я люблю Юнґі. Можливо ви не знаєте, проте Agust D — це псевдонім. А ось Мін Юнґі — це справжнє ім’я. Де Мін — прізвище, а Юнґі — як, вже, мабуть, зрозуміло, це саме ім’я.
Отже, нарешті вийшов альбом! Ура! Чекала на нову музику саме від Agust D багато років. З 2020 року, коли він випустив пісню “Daechwita” та мікстейп “D-2”. Тобто аж три роки очікувала на нову музику. І я рада, що вона нарешті вийшла. І це реально неймовірно геніально.
Спершу я ознайомлююся з кліпом, коли виходить щось нове. І оскільки “Haegeum” — це продовження “Daechwita”, то спершу подивлюся саме кліп на пісню “Daechwita”.
Про всяк випадок. Далі будуть йти спойлери на кліп “Daechwita”.
Найбільше мене в кліпі вражає, що там стратили людину і показують, як голови висять перед входом в палац. І як люди приклоняються перед королем. Спершу я навіть не розуміла, що там відбувається, а тільки через деякий час після перегляду до мене дійшло, що там була зображена страта. Ух.
А тепер подивлюся кліп на пісню “Haegeum”.
Мабуть, все ж таки напишу великими літерами…
!!!СПОЙЛЕРИ ДО КЛІПУ “Haegeum”!!!
Тепер я спокійна і продовжу писати своє враження.
Отже, початок… Капець. Просто капець. Те як він схопив палочки й потім вбив людину ними. Я від його удару аж здригнулася. Це було справді моторошно. І якось навіть страшно стало. В мене по шкірі не просто мурашки пробіглися, а табун слонів.
Як видно тут знову два персонажі. Один зі шрамом, а один без шраму. І до речі, те що мені здається цікавим. Якщо порівнювати два кліпи, то в “Daechwita” два персонажі з різних часових рамок. А ось в “Haegeum” вони вже в одному часовому просторі знаходяться. І ще цікава річ для мене, що вони обоє курять. Бо в “Daechwita” не було нічого, щоб поєднувало їх двох. А цей раз є вже аж дві речі, які їх поєднують. Цікаво, з чим це пов’язано? Що це говорить про них? Що вони стають одним цілим? Чи можливо щось інше? Тут потрібно більше подумати над цим всім. Можливо АРМІ вже написали якісь свої теорії, проте я ще нічого не читала.
І ще одна божевільно неймовірна сцена — це там, де вони одночасно показані! Це виглядає наскільки реалістично та круто!
Ще цікаво, що в “Daechwita” один хлопець зі шрамом (чорноволосий) перетворюється на хлопця без шраму та вбиває іншого хлопця зі шрамом (біловолосого), а в “Haegeum” інакше. Хлопець, відразу без шраму, вбиває хлопця зі шрамом. Цікаво, чому?
Що означає зникнення шраму на одному персонажі в “Daechwita”? Це він же потім в “Haegeum” зображає хлопця без шраму?
А хто тоді хлопець зі шрамом? Це той самий біловолосий з “Daechwita”? Чи це вже хтось інший?
І ще цікаво, що сюжет однаковий в тому плані, що начебто хлопець зі шрамом перемагає, начебто вбиває хлопця без шраму. Проте в кінці хлопець без шраму отримує від іншої людини вогнепальну зброю та стріляє в хлопця зі шрамом. Що це все означає? Можливо якби я розібрала по частинках тексти обох пісень та пов’язала це все із кліпами, то можливо я щось би й зрозуміла. Або можна просто можна почитати різні теорії АРМІ.
На рахунок пісні, то мені дуже подобається звучання та голос Юнґі. Голос наскільки прекрасний, що я знову закохалася в Юнґі. Це таке задоволення отримувала від всього цього.
Так, кліп подивилися. Тепер настав час послухати весь альбом. Слухати його буду на Спотіфай.
Отже, тут 10 пісень.
Перша пісня називається “D-Day”, так, як і альбом. Мені дуже подобається голос. І як Юнґі співає “Future's gonna be okay (Okay)
Okay, okay, look at the mirror and I see no pain (No pain)”.
Друга пісня — це “Haegeum”, кліп на який дивилися раніше. Це заглавна пісня альбому. Без візуального ряду, пісня звучить так же само круто. І коли Юнґі робить “yeah”. Це так гаряче! І до речі, я цього ще не встигла написати, тому напишу зараз. Ця пісня повністю написана Юнґі. Музика, лірика, все спродюсував Юнґі й більше ніхто. Зазвичай, коли створюється якась крута музика, то там часто багато продюсерів та авторів лірики, проте не цього разу. І це показує наскільки насправді високо стоїть Юнґі. Він справді геній. І я в захваті від нього та його таланту, та його роботи.
Третя пісня — це “HUH?!”, виконана разом з Хобі. Ось ці паузи вони так круто звучать і хочеться продовження. Проте в кінці цього немає і це дратує, тому хочеться послухати ще раз пісню на повторі.
Четверта пісня — це “AMYGDALA”. А п’ята — це “SDL”. Вони набагато спокійніші ніж попередні три. Коли слухаєш весь альбом відразу, то на цьому моменті можна відпочити, проте ти не відпочиваєш від лірики.
Шоста пісня — це “People Pt.2” виконана разом з IU. Голос IU неймовірний і він гарно поєднується з голосом Юнґі. Також Юнґі тут не тільки читає реп, а співає разом з IU. І разом це дає якесь казкове, чарівне звучання. Начебто ось зараз станеться якась магія.
“Polar Night” — це вже сьома пісня. І тут слова “Між такою кількістю правд і такою кількістю брехні, чи правильно ми бачимо цей світ?” нагадали мені книгу, яку недавно читала. “Війна за реальність” від Кулеби (дуже рекомендую прочитати цю книгу). Справді що серед цієї кількості інформації у світі є справжнім зображенням реальністю? Схожу думку я передавала у своєму одному вірші, якщо вам цікаво почитати, то вам сюди. Хоча там дуже багато використано символів. Проте не важливо. Продовжую слухати альбом від Юнґі.
Далі йде “Interlude : Dawn”. Мелодія звучить чудово та спокійно. Саме час подумати над лірикою в минулих піснях та зануритися повністю у свою свідомість. З цим чудово справляється музика.
Передостання пісня — це “Snooze” виконана разом з геніальним композитором Ryuichi Sakamoto та чудовим співаком з гарним співом WOOSUNG з групи The Rose.
І остання пісня — це “Life Goes On”. Звучання та лірика нагадують “Life Goes On” від BTS, оскільки пісня від Юнґі — це якби інший варіант тієї пісні. Проте сенс зберігається. Неважливо що відбувається, неважливо що світ змінюється, проте життя продовжується.
Чудово. Альбом прослуханий. Я записала деякі думки на рахунок цього всього.
Насправді якщо раптом не знали, то Юнґі працював над всім альбомом. Він і продюсер, і автор лірики, і одночасно з цим виконавець. Це повністю його альбом, який передає тільки його думки та його ставлення до всього. Якщо хочеться заглянути в душу Юнґі, то це один зі способів як це можна зробити. Не скажу, що я прям повністю погоджуюся зі всією лірикою та всіма думками, проте мені все одно повністю подобається мислення Юнґі. Я якоюсь мірою відчуваю в ньому свою споріднену душу. І мені подобається все більше та більше дізнаватися про нього.
Альбом “D-day” — це третя частина трилогії від Agust D. І здається, що далі нічого не буде. Кажуть що Agust D більше не вернеться. Точніше Юнґі не повернеться зі своєю музикою як Agust D. Проте хто його знає. Можливо почнеться нова трилогія? Або не трилогія, а щось інше?
В будь-якому випадку, я можу зробити із всього цього два висновки.
По-перше, я знову закохалася в Юнґі, в його голос, його думки та його зовнішній вигляд. Я безповоротно застрягла в цьому коханні до нього.
По-друге, не важливо яку далі музику він збирається випускати, я збираюся чекати на його нову творчість. Бажаю йому багато-багато натхнення!
А що ви думаєте про альбом “D-day” від Agust D? Розповідайте свої думки або в коментарях, або також пишіть довгочити та скидайте посилання на них в коментарях.
