· IMDb: 7,2/10 (74 тис. оцінок)
· Letterboxd: 3,4/5 (493 тис.)
· 112 хв (без титрів)
· Warner Bros.
· трейлер
Приємне і казкове кіно. Давно мене не переповнювали такі прекрасні емоції після перегляду фентезійного фільму. Занурення у вир подій відбулось настільки безшовно, відразу якась магія кіно. Всьому заслуга — не щось одне, а якісний комплексний підхід до створення стрічки.
Декорації дуже гармонійно виглядають на тлі всього оточення кадру, костюми теж підібрані чудово. Я охарактеризував би це так: візуальна складова не вирви око, тобто для свого жанру «Вонка» не має занадто барвистих гам, кислотних відтінків і кольорів, які сильно виокремлюються із загального антуражу. Це велика заслуга художників-постановників, костюмерів, гримерів та майстрів з візуальних ефектів. Зображення насичене деталями, світле, немає темних сцен, якими часто грішать в останні роки, справжня насолода для очей.
Такими чарівними мали бути фільми серії «Фантастичні звірі», водночас спін-оффу та приквела франшизи про Гаррі Поттера. Мені після перегляду картини одразу згадалися стрічки «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» Девіда Фінчера та «Різдвяна історія» Роберта Земекіса — історії зі своїм шармом казки, які передивляюсь раз на 3–4 роки.
Це сімейний фільм, дитячий, простий, де весь розвиток подій глядач знає наперед, не очікує несподіванок, саспенсу, трилеру, жахів, чорного гумору чи інших емоцій, які можуть трошки ставити на диби. Максимально добра і світла історія, яку хтось назве стерильною чи неоригінальною — та й буде правий, проте такі стрічки інколи нам так потрібні, особливо, коли зроблені якісно та з душею.
Акторський склад великий, імпонують усі, як лиходії й усілякі поганці, так і працівники пральні готелю, одні з небагатьох позитивних персонажів цієї історії, яких хотілося щоб розкрили трохи краще. Видно як актори із задоволенням грають свої образи, переграють де треба у стилістиці проєкту. Віллі Вонка у виконанні Тімоті Шаламе — найбільший мрійник серед усіх виконавців цієї ролі, чуйний і добрий герой.
Скільки цікавих і самобутніх персонажів: Місіс Пралкінс і Блічер, Шоколадний картель з його харизматичним лідером Артуром Слагвортом (інколи вирази обличчя актора нагадують Ґрінча, пишу про це в позитивному ключі), команда друзів, що не читають дрібний шрифт у договорах, продажні офіцер поліції та священник і звісно ж умпа-лумпа Лофті. Про кожного можна написати декілька рядків мінімум, тож повірте: всі чудові.
Музична складова досить плавна, більше виглядає не як окремі номери, а стилістична подача діалогів і сюжету: десь актори трохи підспівують, поступово переводячи сцену в танцювальний номер, інколи відразу. І це виглядає, так щоб вірно описати, як слоу-мо чи кліпові монтажні переходи у фільмах, тобто це частини сцен, не вирвані з контексту, як часто буває у мюзиклах. Їх хочеться дивитись, а не пропустити. Сподіваюсь, що аналогія зрозуміла.
Цікавою є задумка з темою шоколаду як валюти/слабкості людей/наркотику, такого легального, подібно до алкоголю чи куріння, тільки з акцентом на схибленість на смачних ласощах, за які можна і душу продати.
Оцінка: ★★★★
Режисер: Пол Кінг
Сценаристи: Саймон Фарнабі, Пол Кінг
У ролях: Тімоті Шаламе, Кала Лейн, Кіген-Майкл Кі, Олівія Колман, Том Девіс, Джим Картер, Рахі Такрар, Наташа Ротвелл, Саймон Фарнабі, Саллі Гокінз, Ровен Аткінсон, Метт Лукас, Патерсон Джозеф, Кобна Голдбрук-Сміт та Г’ю Ґрант
Думки про інші проєкти в Telegram-каналі Нотатки про кіно
