Історія
Хоч історія Гурград як держави відносно недавно почалась сама історія цих земель почалась ще з приходом секвар та їх експансією гирлом Чорної ріки далі на схід. Тоді вони дійшли до гір Лаури і багато хто з них хто не хотів йти далі, почавши вже освоювати наявні землі. Але молодому шляхтичу Гургу не було спокою, і серце його хотіло йти далі, але він ніяк не наважувався йти в цю небезпечну подорож. За легендою тоді ж йому явився Всебог, і сказав йти за серцем бо тільки там його під зможе найти свою славу та честь. Тому зібравши свою дружину, весь рід та всіх хто захотів приєднатися вони вирушили, за гори Лаури. Це була важка дорога, повна небезпек - вузькі дороги, сильні дощі та вітри, напади місцевих племен та холод який пронизував до кісток сповільнити похід, але незважаючи ні на що Гурд вів людей, заслуговуючи повагу їхню. Через три місяці переходу вони вийшли на місцину яка потім буде відома як Морозна долина. Там був закладений дитинець міста яке потім буде відоме як Гургард. Сталось це 150 за календарем секварським. Але це був тільки початок - далі ж новому місту довелося пережити довгу серію війн з місцевими племенами які об'єдналися навколо плем'я Бакассів та їхнього вождя Ахаса басс Курмас. Люди цих племен були сильними та витривалими, які давно звикли до важких умов та були прекрасними мисливцями та слідопитами які чудово знали місцеві ліси. Їхні ж общини проживали в так званих гартах - мандрівні села, які зазвичай слідували за міграцією тварин в холодний період та зупинялися на стоянку в теплий, під час якого вирощували пшеницю та деякі інші культури. Проживали вони в великих палатках які робили з шкір тварин - баса. В одній такій палатці могла жити ціла сім'я з шістнадцяти людей - все залежало від її розміру. Ці племена почали нападати на секварські поселення та каравани, в надії витіснити їх з своїх земель, а їхній вождь зібрав велике військо, яке не поступалась Гургардському в чисельності, але вони не напало зразу, розділившись на менші та почавши виснажувати сили секвар постійними раптовими атаками та відступами. Також вони не раз відступали під час бою і коли поли ворог іде побіг за ними в переслідування але відчуваючи смак перемоги вони розверталися та наносили нищівного удару по нічого не очікуючим рядам противника. Ці тактики секвари потім переймуть саме в них, як і багато іншого - наприклад гургардські мисливці під час полювання живуть в басах, і користуються короткими вигнутими луками, частина морських досягнень базується на кораблях приморських племен і тому подібне. Розуміючи що так може тривати до повного знищення його війська, Гурд пішов на хитрість. Він послав посла до Веленграду, і дав йому настанови розповідати про біду в його армії перебільшуючи його важке положення. Він мав дати схопити себе в полон, і щоб це дізнались Бакасси та їх вождь. Разом з ним ж вирушив і справжній посол, і коли на них напали він зміг прорватися та втекти а племена получили свою наживку. Ахас басс Курмас скликав назад своє військо та обложив Гургард, спаливши та розграбувавши найближчі села та передмістя самого Гургарду. Так почалася виснажлива облога, в якій захисники стояли насмерть, заставляючи військо Ахаса платити за кожну спробу штурму. Але це давалось їм важко - не минало і дні без спроби прориву, не було і спокійної ночі, щоб бакасаки не обстрілювали стіни підпаленими стрілами. Це була кривава битва для обох сторін де мала вирішити лише їхня стійкість. Але на сімнадцятий день на пагорбі показалася спочатку перша хоругва, потім друга а потім їх постало сотні хоругв - це прибув князь Драгену Вогнебор другий. За мить його дружинники галопом спустилися з пагорбу втоптуючи табір бакассів в землю копитами, та заодно їх самих. Вони впали в паніку і це стало для них кінцем - гургардські війська з кличом що славив Всебога спустилися з валів та почали бійню в якій загинув і сам Ахас басс Курмас. Після цього племена Бакассів ніколи не збиралися під одним воєводою, хоча повне їхнє підкорені буде ще справою декількох поколінь і закінчиться аж в 234 коли союз з трьох племен був знищений під Тумангородом.
Керування Гургардом завжди було проблемно, через географічне положення та складність шляху. Тому здебільшого там було самоуправління, хоча слово князя слухали. З плином часу він все далі відірвався від метрополії поки в 341 році вони не послали послів до Князівства Драген, що якраз пережило громадянську війну за престол де об'явили що виходять з під контролю Веленгарду. Але на їхній подив Гостомисл перший проявив неабияку мудрість не мішаючи Гургарду. Він розумів що це буде ще одна виснажлива війна, і що навіть в разі перемоги він буде мати лише ще одну проблемну територію. В той час ж торгівля з ними могла дати достатньо вигоди та допомогти відновлені князівства. За це його стали дуже поважати в Гургарді, як і його рід.
Але наша верств на чолі з князем Вешегором не мала такої мудрості, і після програної війни з Хравором молода республіка занурилася в кризу. Багато грабіжників, економічне зубожіння та багато інших післявоєнних проблем на які тодішня система не могла реагувати адекватним чином. Тому в домі боярина Златодара почали збиратися інші бояри та почав грати заколот. Він розігрався через три місяці після завершення війни коли рада верств зібралася знову на засідання та виставила як завжди номінальну дружину. В ту ніч заколотники разом зі своїми дружинами оточили засідання та розбивши охорону, змусили князя відректись від престолу та передати владу раді бояр. Після цього йшли важкі роки відновлення для Гургарду, але він зміг пройти їх.
Політична система
Наразі рада бояр є єдиним органом влади в Республіці Гургард і тому вона виконує всі відповідні функції - приймання законів, впровадження мит та податків, визначення зовнішньої політики з розсилкою дипломатів і все інше. Оскільки більшість бояр проживають або в Гургарді або близько нього то рада має змогу збиратись часто і обговорювати важливі державні справи.
Попасти в раду можна двома способами - або народитись з титулом боярина, але будучи шляхетського походження мати достатньо статків щоб заплатити вступний внесок. Наразі в раді засідає 57 бояр.
Партії
Як і всяких радах тут почалися об'єднуватися люди, які мають однакові цілі та погляди таким чином формуючи партії та відповідну боротьбу між ними.
Одною з великих партій можна назвати партію торговців, яка лобіює вигідні для торговців закони, і має широку підтримку від них.
Другою великою партією є ті хто хочуть реваншу в війні з Хвасашем та Чуруном. В цієї партії є навіть лідер, що вирізняє її від інших - це бояр Сяйвополк, чиї предки колись правили в Шляховому, яке відійшло до Чуруну.
Одною з менших партій є партія менших шляхтичів яка виступає за розширення прав інших шляхтичів та посилення їхнього впливу на політику Гургарду, що вони вважають цілком справедливим. Хоч і в самій раді вони вважаються майже маргінальними, але за межами стін Ради вони мають доволі широку підтримку.
Другою з менших партій є партія що виступає за відновлення влади княжича, але звісно зі збереженням самої ради бояр. Багато хто виступає проти такого, але прості маси люду навпаки тільки схильні до цієї партії, пам'ятаючи успішне правління роду Гордів.
Військова справа:
Організація:
Як і організація інших секварських військ, починається з чоти та піднімається до полка. Гургард ще не зробив ніяких реформ тому в всьому вона ідентична до драгенсткої.
Найменшою одиницею в гургардському війську є чота — вона складається з одинадцяти людей — десять солдатів та одного старшого. Далі йде хоругва — це п'ять чот. Після хоругви йде паланка — це три хоругви. Після паланки йде найвища одиниця в секварському війську — полк який складається з шести паланок. Таким чином одна чому це одинадцять людей, хоругва мати (в собі) вже п'ятдесят п'ять людей, паланка сто шістдесят п'ять, а полк складає дев'ятсот дев'яносто.
Собою командує старший який відповідає за те, щоб чота була натренована та спорядження, знала своє місце в хоругві. Після нього вже йде хор — командуючий хоругвою. Його обов'язки такі самі, але вже діють на всю хоругву, в здебільшого саме він займається фуражуванням свого загону. Паланкою вже командує сотник, в чиї обов'язки до вже перелічених входить збір паланки та поповнення її після втрат. Поки командує старший сотник. Він, але відповідає за тактику та шикування полку в бій. Крім цих людей до командної структури війська належать полковий фуражир та полковий просвітитель. Перший відповідає за фураж та його вчасну доставку, другий же підтримує моральний дух війська та схиляє благословення Всебога на сторону полку молитвами та ритуалами.
Земельне військо - це ополчення яке набирається з певної місцевості, зазвичай наділів шляхтичів. Вони не є професійними воїнами, як дружинники але проходять певні тренування перед тим як іти воювати та отримають яке не яке спорядження. Також до земельного ополчення часто включають градюків. Споряджаються вони за кошт села чи граду з якого були набрані тому зазвичай носять конічні шоломи з наносником, плетені щити різних форм, щити з дерева. Як броню вони використовують товсті рубахи та жупани, шкіряні куртки, ламелярну броню з шкіри. Також вони на це можуть нашивати пластини металу для трохи кращого захисту. Зі зброї вони використовують прямі мечі списи, сокири, клевци, суліци, луки.
Боярська дружина
Як і всяка секварська дружина ця є елітою війська, яка служить якомусь з бояр. Споряджаються вони в кольчуги, залізну ламелярні обладунки та дзеркальні обладунки, підсилені наплічниками, наручами та наголінниками. Серед шоломів у них можна зустріти чорні голови, гальбійські шоломи, конусоподібні шоломи. Для захисту лиця в них є бармица та лицеві щитки. Також вершники часто надягають захист і на своїх коней. Це робить їх набагато краще захищенішими ніж ополчення. Серед же основної зброї піша дружина використовує прямі мечі, списи, сокири, клевці. Останні два бувають на довгих держаках. Як додаткова зброя йдуть суліци та довгі кинджали. Серед щитів в них має попит каплевидний щит який дає набагато кращий захист ніж круглі та квадратні щити ополчення. Вершники використовують ж піки, шаблі, кавалерійські сокири та клевці з каплевидними щитами.
Завдяки виходу до моря Гургард єдина країна секварів яка почала рлзвивати ідею річкоходів далі. Це вони змогли зробити як і завдяки власних досягнень так і завдяки секуралізації знань місцевих племен що були підкорені раніше. Командує ж флотом морський воєвода, який обирається як і звичайний на раді бояр. Для кращого управління флот поділено на три менших - туманградський, дубоградський, та морозноградський. Всі вони розташовуються в відповідних містах.
Кораблі
Всі кораблі Гургарду мають схожу конструкцію - довгі та вузькі, вони мають від одного до декількох парусів. Також вони мають низьку посадку, що дозволяє їм ходити по мілководдю. Гребці ж використовують ключі - спарені весла. Це вимагає від команди високого рівня зібраності та товариства, через що добротна команда на корабель може коштувати як і сам корабель. Для аборжажу вони використовую сітки, мотузки з крюками та інші засоби.
Першим типом є струда - маленький корабель від трьох до п'яти метрів довжини. Він має одне вітрило, яке екіпаж може повертати в напрямку вітру та двадцять гребців. На собі він собі містить також ще двадцять людей екіпажу. Цей корабель найчастіше використовують для застрільщиків, через його маневреність та швидкість.
Насад- корабель від чотирьох до шести метрів довжини. Він є ідейний продовженням річкохода - гребці прикриті дошками, сам ж корпус обшитий додатковим слоєм дерева. Через це він втратив маневреність яка присутня в струди, але набагато краще витримує сам бій через що його використовують для аборжажу. Він має двадцять гребців та тридцять членів абордажної команди.
Лойв - це корабель від семи до десяти метрів довжиною. Від зберігає переваги струда - а саме маневреність , завдяки вітрилам що крутяться яких тепер два, та сорока гребців. На собі може мати до п'ятдесяти людей екіпажу. Використовується він як корабель застрільщиків.
Лодья - старший брат насада. Сягає від десяти до п'ятнадцяти метрів довжини. Має два вітрила та п'ятдесят гребців, які прикриті дошками, а сам корпус обшитий додатковим слоєм дерева. Несе на собі до ста людей абордажної команди, і є напевно найпоширенішим видом кораблів які можна зустріти в флоті Гургарду.
Велика лодья - це всі лодьї чий розмір більший за п'ятнадцять метрів. Конструктивно вони не мають різниці від своїх менших братів.
Відомі люди
Микола Водохід
Цей жорсткий бандит це справжня напасть для берегів Гурграду і його околиць. За переказами він збіднілий шляхтич що вдався до піратства через брак грошей. За допомогою гострого розуму і підступної вдачі він швидко виріс спочатку др капітана судна ,а потім зміг зібрати флот яким керує залізною правицею.
Найбільші Міста
Тумангород
Велике портове місто з ,через яке щодня проходять товари на сотні княжичів.
Але Тумангород відомий не лише своїм багатством але й густими туманами. По легендах ,коли це місто було тільки засноване воно мало іншу назву і на нього безперестанно робили набіги східні дикарі. Одної доленосної ночі ,перед атакою яка б точно положила кінець існуванню граду в головній церкві зібралися всі віруючі в Усебога і почали молитися за захист міста. І їх молитви були почуті. Місто накрив густий туман,який сховав від дикарів місто і дав можливість його захисникам розбити їх
З того часу град і звуть Тумангород
Гурград це столиця країни Гурград,саме тут находиться Рада Бояр, яка керує державою з нього. В саме місто стікаються сотні купців караванів та товарів що їх везуть, це все продається на багатьох ярмарках, найбільшим з яких є Великий Базар в центрі на якому можу бути до ста різних купців одночасно з великою кількістю товару. Безпеку міста забезпечують високі мури, які як ланцюги стоять над дитинцем і гарнізон боярської дружини разом з градюками. Також місто має багато храмів Всебога, найпочеснішим з яких є церква Святого Горда - засновника міста. На її дворі росте дерево, і багато хто вірить що якщо воно загине то загине і сам Гургард, бо за переказами це дерево посадив сам город слідуючи настановам Усебога.
