Друкарня від WE.UA

#римки

11.07.2012 р.

***

На мить відчулась щасливою!

Поглянула в небо - а там,

Кольори з'явились веселкою,

Схопила мене самота...

***

Якби ж то удвох відчувати

Природню, найвищу красу,

Радіти чомусь, сподіватись,

Сприймати усе на льоту...

***

Піднятись в захмарене небо,

Можливо зовсім задарма

Щось просто тобі дарувати,

Непевні космічні дива.

***

Посмажить картоплі абощо -

Романтика в звичних речах,

Прибрати пилюку достоту

Та й можна у мрії - гайда!

***

Тобі намалюю ромашку,

Або заспіваю пісень,

Зіграю можливо в стрілялку

Чи буду чекати весь день...

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Дар'я Саченко
Дар'я Саченко@Darya we.ua/Darya

63Довгочити
372Прочитання
1Підписники
На Друкарні з 27 липня

Більше від автора

  • римки

    21.09.2025 р.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • римки

    19.10.2013 р.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Це також може зацікавити:

  • v.b | хвилі | цикл “uranus”

    Цей вірш — про тремку рівновагу між втраченими шансами і надією розпочати знову. Як сповідь митця перед самим собою: про розлад всередині, про шторми, що минають, і про внутрішній компас, що веде далі — крізь сумніви, крізь безмовну ніч — до нового аркуша.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Сьогодні я вмираю…

    Сьогодні я вмираю на снігу, Розкинувши вітвлясті руки. Та ні, не назавжди… Я по весні збігу, Сріблястим вогником в дощі вгамую тугу.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • v.b | хвилі | цикл “uranus”

    Цей вірш — про тремку рівновагу між втраченими шансами і надією розпочати знову. Як сповідь митця перед самим собою: про розлад всередині, про шторми, що минають, і про внутрішній компас, що веде далі — крізь сумніви, крізь безмовну ніч — до нового аркуша.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Сьогодні я вмираю…

    Сьогодні я вмираю на снігу, Розкинувши вітвлясті руки. Та ні, не назавжди… Я по весні збігу, Сріблястим вогником в дощі вгамую тугу.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші