21.10.2012 р.
***
Давня до тебе дорога...
Життя усе ж таки сумне!
І знов не згадуючи Бога,
Літа вертають на старе.
***
Я переконливо минаю
Мрійливі спогади свої,
У затінку дерев ховаю
Осінню тугу та пісні.
***
Весняні зорі, літній дощ,
Зимова свіжість неповторна
Лишу цю дивність, а отож
Шукати далі все ж спроможна...
Вірш описує тягар втрат і сорому, який розчиняється на шляху до відкритості та нових почуттів. Це роздуми про кохання, що проросло крізь тіні минулого, ведучи до світла.
Вірш описує тягар втрат і сорому, який розчиняється на шляху до відкритості та нових почуттів. Це роздуми про кохання, що проросло крізь тіні минулого, ведучи до світла.
