Чи може Індія переконати Росію в тому, що її індо-тихоокеанське бачення є незалежним від американського і сумісним з путінською концепцією Великої Євразії?
Виступаючи 29 травня на конференції з питань безпеки в Пермі в Уральських горах Євразії, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що «настав час» відродити трійку Росія-Індія-Китай (RIC), оскільки Нью-Делі і Пекін досягли «розуміння щодо деескалації напруженості вздовж їхнього спільного кордону».
Різко критикуючи «Чотирикутник» та індо-тихоокеанську концепцію, Лавров заявив, що вони були «вигадані» НАТО у 2022 році, щоб «втягнути Індію у свої антикитайські плани», і наголосив на необхідності «відродити RIC».
Ці зауваження пролунали напередодні його запланованого візиту до Нью-Делі, який має відбутися цього місяця і передує запланованому саміту між президентом Росії Володимиром Путіним та прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді пізніше цього року.
Концепція RIC, що з'явилася ще в 1998 році, була офіційно затверджена на щорічних зборах у 2002 році. З моменту прикордонних сутичок між Індією та Китаєм у долині Галван у 2020 році вона в основному залишалася неактивною. На тлі COVID-19 Індія віртуально провела 18-ту зустріч міністрів закордонних справ RIC у листопаді 2021 року, коли головування було передано Пекіну. З того часу жодної зустрічі міністрів закордонних справ RIC не відбувалося.
RIC спочатку замислювався як платформа трьох найбільших не західних країн світу для обміну думками з регіональних, багатосторонніх та глобальних питань, що викликають спільний інтерес. Задум платформи належить тодішньому міністру закордонних справ Росії Євгену Примакову, який виник у період переходу світу від однополярного до багатополярного. Очікувалося, що платформа допоможе досягти консенсусу щодо регіональних перспектив глобального порядку, відмінного від західних цінностей, заснованого на багатополярності та демократизації міжнародних відносин.
У зв'язку з покращенням відносин Індії з Росією та Китаєм, у перші роки діалогу RIC відбувалися регулярні зустрічі та навіть розширення співпраці в багатьох секторах, включаючи боротьбу з тероризмом. Однак співпраця RIC досягла обмеженого прогресу в розробці конкретних програм співробітництва, головним чином через зміни в світі, які, в свою чергу, вплинули на двосторонні відносини в рамках цієї трійки.
У міру того як Нью-Делі значно поліпшувало відносини з Вашингтоном, притаманні трьом країнам розбіжності, особливо щодо майбутнього Індо-Тихоокеанського регіону, вийшли на поверхню. Росія і Китай вважають Індо-Тихоокеанський регіон роз'єднуючим і ізолюючим, віддаючи перевагу Азіатсько-Тихоокеанському регіону, який вони вважають більш «інклюзивним і гармонійним», тоді як Нью-Делі розглядає його як важливий географічний простір, де воно співпрацює з багатьма акторами, включаючи США.
Для Нью-Делі така співпраця з Вашингтоном була також відповіддю на розширення китайського впливу в його ближньому оточенні та в ширшому регіоні Індійського океану. Незважаючи на те, що відносини між Індією та Китаєм, здається, потеплішали після укладення прикордонної угоди наприкінці 2024 року, взаємна недовіра продовжує псувати двосторонні відносини. Напруженість також зберігається вздовж кордону, особливо в штаті Аруначал-Прадеш, який Китай вважає частиною своєї території, що робить повернення двосторонніх відносин до статусу-кво, що існував до конфлікту в Галвані, вкрай малоймовірним. Крім того, Нью-Делі глибоко побоюється зростаючої оборонної співпраці між Китаєм і Пакистаном, особливо після того, як Індія і Пакистан опинилися на межі війни через терористичний напад в Пахалгамі. Цей зв'язок лише посилив підозри Індії.
Тим часом Росія змогла одночасно розвивати відносини з Китаєм, зберігаючи свої перевірені часом відносини з Індією. Навіть коли відносини між Індією та Китаєм впали до історичного мінімуму після зіткнень у Галвані, що поставило Росію в незручне становище, Москва змогла зберегти відносини з обома сторонами і навіть відіграла ключову роль посередника за лаштунками у зниженні напруженості. З огляду на своє унікальне становище, Москва вкладає значні зусилля у тристоронні відносини, які Кремль вважає необхідними для протидії тому, що він вважає західною гегемонією на чолі зі США.
Пропозиція Лаврова щодо відновлення RIC з'явилася в той час, коли відносини Нью-Делі з Вашингтоном переживають складні часи. Повторне зближення Вашингтона з Нью-Делі та Ісламабадом, обмежений прогрес у досягненні всеосяжної торговельної угоди та триваюча суперечка щодо того, чи був Трамп посередником у досягненні перемир'я між Індією та Пакистаном, затьмарили відносини між Індією та США. Водночас, хоча Нью-Делі стверджує, що перемир'я між Індією та Пакистаном було досягнуто на двосторонній основі, визнання Кремлем ролі Трампа викликало в Індії занепокоєння щодо надійності Росії як партнера.
Посилаючись на неназваних чиновників, індійське ЗМІ повідомило, що Нью-Делі «не проти» пропозиції Москви щодо відродження RIC. В умовах зміни глобального та регіонального балансу сил і двосторонніх відносин, Нью-Делі переосмислює свій зовнішньополітичний підхід після операції «Синдур». Участь у RIC - це можливість для Індії продемонструвати свою стратегічну самостійність світовій аудиторії і надіслати сигнал Вашингтону, який неодноразово висловлював своє невдоволення тісними зв'язками Індії з Росією.
Багатовекторна зовнішня політика Індії та її розташування як євразійської держави роблять RIC життєздатною платформою для реалізації глобальних амбіцій Нью-Делі.еалізації Приналежність до «четвірки» та RIC надає Індії величезну стратегічну можливість розширити свій вплив у Центральній Азії та Індо-Тихоокеанському регіоні. Однак це залежить від того, чи зможе Нью-Делі переконати Росію в тому, що його Індо-тихоокеанське бачення є незалежним від Вашингтона і сумісним з концепцією президента Путіна про Велику Євразію, зберігаючи при цьому робочі відносини з Китаєм.
З огляду на те, як на динаміку RIC впливають дії США, багато чого залежатиме від того, як розвиватимуться індійсько-американські відносини в найближчі місяці.
Джерело — The Diplomat
