Огляд книги Романа Іваничука “Країна Ірредента”; “Злодії та апостоли” – Х: “Фоліо“, 2013. –311 с.
Читання політичного роману “Країна Ірредента” видатного майстра історичної прози Романа Іваничука це інтелектуальна праця, тому що для пізнання особливостей сюжету потрібне глибоке розуміння історії України. Роман написано у формі спогадів дисидента Михайла, який є другом автора роману. Прототипом головного героя є Михайло Горинь. Події сюжету відбуваються паралельно: автор читає записки зі спогадів свого друга - багатолітнього в'язня радянських таборів і це читання відбувається у розпал Помаранчевої революції на Майдані Незалежності у Києві. Цей роман - це “мозаїка” з різних часів історії України, в якій автор прагне зрозуміти, чому наш народ змушений постійно виборювати свою свободу, право на життя у самостійній Україні. В романі діють такі історичні постаті як: Роман Шухевич, Євген Коновалець, Степан Бандера, Олена Степанів.
Книга особливо актуальна зараз, тому що боротьба нашого народу за ідентичність та право на життя в рідній країні все ще триває, бо той самий російський загарбник - окупант прийшов на нашу землю, щоб руйнувати міста, села, знищувати, вбивати, щоб підкорити, поневолити. Письменник з болісною правдивістю констатує, що: “...Захід ніколи не бажав розвалу московської потвори, і, на свою голову, захищав її, боячись Москви менше, ніж звільнених з-під її ярма народів…”
Автор спонукає читача до роздумів про важливість історичної пам`яті, показує безперервність боротьби українців, як нації, за незалежність нашої держави, усвідомленість та готовність мужніх воїнів - Захисників віддати життя в боротьбі за волю та європейське, демократичне майбутнє нашої рідної країни.
Важливо, що на сторінках книги змальовано повсякдення в’язня радянських таборів, тортури, жахливі, виснажливі допити, побої, які вчиняли НКВД-исти. Вони прагнули зламати людину, як особистість, не лише фізично, а й морально. Знаковим є епізод зустрічі Михайла зі своєю матір'ю, щоб спонукати чоловіка написати “покаянну записку про помилування”, а мати застерігає сина від цього вчинку, нагадавши йому про вищу мету визволення України від загарбників, заради якої він продовжує терпіти муки далі. Таким чином, Роман Іваничук показує моральну вищість українського політв’язня перед своїми мучителями, адже вони можуть знищити фізично, проте ніколи не зможуть перемогти.
Автор повертає увагу читача до періоду Української Народної Республіки та Акту Злуки нагадуючи, що через брак єдності та внутрішні чвари політичних лідерів минулого, не вдалося зберегти незалежність української держави. Тепер найголовніше - пам’ятати про уроки минулого і не повторити помилок у сьогоденні. На історичному тлі автор застерігає, попереджає про загрозу втрати рідної мови, культури, історичної пам`яті внаслідок постійної імперської політики гноблення.
Наскрізним мотивом роману “Країна Ірредента” є непереборне прагнення українського народу стати творцем власної долі, взяти на себе відповідальність за своє майбутнє.
На завершення тексту огляду наведу цитату, яку можна й потрібно сприймати як настанову для нас сучасників, які так само, як їх предки, стоять за територіальну цілісність та соборність України до останньої краплі крові, останнього подиху.
“І мертві встають і шукають хреста,
І очі розчахнуто тьмяні.
Встає, наче поросль струнка і густа,
Нове покоління титанів.
А встають, брате, таки встають, ми вже бачимо їх, брате! ”
24.07.2026
