Захід повинен показати, що його ворог - Володимир Путін, а не 143 мільйони простих росіян
росія-ізгой загрожує всьому світу, а не лише Україні
Подібно до царя, якого він сам себе моделює, владімір путін збирається бути помазаним як правитель росії ще на шість років. Вибори, які він виграє 17 березня, будуть фіктивними. Але, тим не менш, вони повинні стати тривожним сигналом для Заходу. російський режим далекий від краху, він виявився стійким. А амбіції путіна становлять довгострокову загрозу, яка виходить далеко за межі України. Він може посіяти ще більше розбрату в Африці та на Близькому Сході, підірвати ООН і запустити ядерну зброю в космос. Заходу потрібна довгострокова стратегія щодо росії-ізгоя, яка б виходила набагато далі, ніж допомога Україні. Наразі у нього її немає. Він також повинен показати, що його ворог - путін, а не 143 мільйони росіян.
Багато хто на Заході сподівався, що західні санкції і прорахунки путіна в Україні, включно з безглуздим принесенням у жертву легіонів молодих росіян, можуть приректи його режим на загибель. Але він вистояв. Як показує наше дослідження цього тижня життя у владивостоці, його стійкість має кілька підвалин. російська економіка була реінжинірингована. Експорт нафти в обхід санкцій постачається на глобальний південь. Західні бренди від BMW до H&M були замінені китайськими та місцевими замінниками. У підручниках і засобах масової інформації поширюється спокусливий наратив націоналізму і російської віктимності. Інакомислення вдома придушується. Найбільш харизматичний політичний суперник пана путіна, Олексій Навальний, був убитий в ГУЛАГу в лютому. Досі кремль без особливих труднощів контролював хоробрий натовп, що оплакував його.
З часом режим зіткнеться з новими вразливими місцями. Сукупний ефект відірваності від західних технологій негативно позначиться на продуктивності: згадайте про зношеність літаків "Боїнг" або про необхідність покладатися на піратське програмне забезпечення. Зростаюча залежність росії від Китаю може стати слабкістю. Мілітаризація економіки негативно вплине на рівень життя. Населення скоротиться приблизно на десяту частину протягом наступних двох десятиліть, а в міру того, як 71-річний пан путін старішатиме, назріватиме боротьба за спадкоємність. Завжди важко передбачити, коли впаде тиран. Однак, розумне робоче припущення полягає в тому, що пан путін буде при владі ще багато років.
Під час холодної війни радянський союз становив як військову, так і ідеологічну загрозу для вільного світу. Захід успішно стримував його, а після його розпаду вітав його демократичні та ринкові реформи. Пан путін, який прийшов до влади в 1999 році, згорнув російську демократію, спочатку повільно, але пришвидшився після того, як молоді росіяни влаштували масові акції протесту в 2010-х роках. Він звинувачує Захід у тому, що той кидає виклик його правлінню, і прагне захистити свій режим, намагаючись відгородитися від західного впливу і об'єднати російський народ у боротьбі проти карикатури на Америку і НАТО. Сьогодні росія має лише середню економіку і не має послідовної ідеології, яку можна було б експортувати. Безпосередньою загрозою є поразка України, а після цього - напади на сусідні країни, такі як Молдова та країни Балтії; але на цьому амбіції путіна не закінчуються.
Розглянемо нові або нетрадиційні види озброєнь. Повідомляється, що росія експериментує з виведенням ядерних боєголовок у космос. Її безпілотники і кібер-війська дозволяють їй проектувати силу за межі своїх кордонів. Її індустрія дезінформації поширює брехню і плутанину. Її згубний вплив дестабілізував країни Сахелю і підтримала деспотичні режими в Сирії і Центральній Африці. Вона також може вплинути на деякі з численних виборів, які світ побачить цього року. Багато хто на глобальному півдні вірить у фальшивий наратив росії: що пан путін рятує Україну від нацистів, що НАТО є справжнім агресором і що Захід прагне нав'язати свої занепадницькі соціальні норми всім іншим. Не можна недооцінювати здатність росії підривати глобальні інститути, створені після 1945 року, не в останню чергу Раду Безпеки ООН. Вона перетворилася на нігілістичного і непередбачуваного ворога ліберального світового порядку, схильного до підриву і саботажу. Це як Північна Корея чи Іран на стероїдах, озброєні тисячами ядерних боєголовок.
Що робити Заходу? Америка і Європа зробили ставку на дві стратегії: захист України і санкції. Озброєння і фінансування захисників України залишається найбільш економічно ефективним способом зупинити російську агресію, але рішучість Заходу продовжувати робити це скандально коливається.
Санкції, тим часом, виявилися менш ефективними, ніж очікувалося. Вони можуть бути контрпродуктивними і слугувати виправданням для уникнення важкого вибору. Понад 80% світу, якщо вимірювати за чисельністю населення і 40% за ВВП, не дотримуються їх, дозволяючи росії вільно торгувати і підриваючи сприйняту легітимність санкцій. Якби Захід спробував використати вторинні санкції, щоб змусити світ дотримуватися їх, це призвело б до зворотного ефекту, що змусило б деякі країни відмовитися від фінансової системи, керованої американцями. У довгостроковій перспективі найбільш вірогідний шлях є скромнішим: збереження цільових санкцій проти осіб, пов'язаних з кремлем, і забезпечення того, щоб передові технології, які, як і раніше, є західними, були дорогими або неможливими для отримання росією.
Це означає, що ефективна стратегія щодо росії повинна надавати більшої ваги двом іншим стовпам. Перший — це нарощування військового потенціалу для стримування подальшої російської агресії. В Європі ця слабкість очевидна. Щорічні витрати на оборону становлять менше 2% ВВП, і якщо Дональд Трамп повернеться в Білий дім, відданість Америки НАТО може ослабнути. Європі потрібно витрачати щонайменше 3% свого ВВП на оборону і готуватися до більш ізоляціоністського дядька Сема.
Боротьба ідей
Захід також має задіяти одну з найпотужніших своїх зброї: універсальні ліберальні цінності. Саме вони, а також зоряні війни і долари допомогли повалити радянський режим, викривши нелюдськість його тоталітарної системи. Західна дипломатія повинна прагнути протидіяти російській дезінформації на глобальному півдні. Вона також повинна звертатися до російських громадян, а не ставитися до них як до вигнанців. Це означає висвітлювати порушення прав людини, підтримувати дисидентів і вітати росіян, які хочуть покинути свою країну. Це означає підтримувати сили модернізації, сприяючи потоку реальних новин та інформації в росію. І це означає забезпечення гуманітарних винятків із санкцій, від медичних наборів до освітніх матеріалів. У короткостроковій перспективі мало шансів, що російська еліта чи пересічні громадяни виженуть режим путіна. Але в довгостроковій перспективі росія перестане бути країною-ізгоєм, тільки якщо цього захоче її народ.
