Росія посилює свій вплив у країнах Сахеля, поєднуючи військове співробітництво з доступом до ключових природних ресурсів регіону.
У липні 2024 року Буркіна-Фасо, Малі та Нігер створили Альянс держав Сахеля (АГС), також відомий як Конфедерація держав Сахеля, який став інструментом взаємної оборони та політичної взаємодії. Після виходу з Економічного співтовариства західноафриканських держав на початку 2025 року ці режими дистанціювалися від Заходу і переорієнтувалися на Росію.
У квітні 2025 року міністри закордонних справ трьох країн відвідали Москву для обговорення військового співробітництва, включаючи підготовку кадрів і створення об'єднаних збройних сил. А вже в серпні міністри оборони АГС провели перші офіційні військові консультації з російським міністром Андрієм Білоусовим. Візит завершився підписанням меморандуму про взаєморозуміння в сфері оборони і підтвердженням готовності Росії надати допомогу для забезпечення регіональної стабільності.
Росія робить ставку на формалізацію партнерства з АГС і просування своєї моделі «безпека в обмін на ресурси». На тлі ослаблення впливу Заходу Москва позиціонує себе як нового головного партнера цих країн. Підтримка Росії допомагає легітимізувати об'єднані сили чисельністю 5000 осіб, які повинні боротися з джихадистськими загрозами. Одночасно Росія закріплює військову присутність через розширення Африканського корпусу і двосторонні угоди.
Досвід у Малі та Центральноафриканській Республіці показує, що військова допомога Росії зазвичай супроводжується отриманням доступу до стратегічних ресурсів. У Малі структури, пов'язані з Росією, отримали концесії на видобуток золота, а в ЦАР компаніям, близьким до Москви, були передані права на видобуток золота і алмазів. У країнах Сахеля аналогічна схема може охопити уран Нігеру і золото Малі та Буркіна-Фасо. Військові угоди можуть включати приховані пункти про економічне співробітництво, а російські підрозділи охороняють шахти і транспортні коридори, що фактично дає Москві контроль над потоками ресурсів.
Особливе значення для Росії має уран Нігеру, який може стати альтернативним джерелом для «Росатома» і зміцнити позиції Москви в ядерній сфері. Однак це викликає ризики для країн Сахеля. Посилення контролю Росії над видобутком може призвести до втрати економічного суверенітету, довгострокових непрозорих угод і соціальних протестів. У Нігері вже зафіксовані кризи на підприємствах з видобутку урану, що викликало протести робітників і місцевих жителів. У Малі та Буркіна-Фасо жорсткі заходи влади проти кустарних шахтарів призводять до зіткнень і сприяють вербуванню повстанців.
Джихадистські угруповання активно використовують невдоволення населення, стягуючи податки з шахтарів і конвоїв. В результаті саме охорона ресурсних об'єктів стає осередком напруженості. Жителі все частіше сприймають російську присутність як експлуатацію: ресурси вивозяться, а населення стикається з репресіями і погіршенням умов життя.
Росія не має ресурсів для повного захисту всіх родовищ у Сахелі і концентрується на найцінніших — уранових копальнях у Нігері та промислових золотих шахтах. Це дозволяє Москві посилити свій економічний і військовий вплив, але не гарантує стабільності в регіоні. Для країн АГС така політика означає зростання залежності від зовнішнього партнера і ризик втягнення в нові кризи.
Таким чином, стратегія Росії в Сахелі зводиться до контролю над ключовими ресурсами в обмін на безпеку, що зміцнює позиції Москви, але одночасно підриває суверенітет і стійкість країн регіону.
Джерело — RLI
