У цьому огляді - моє бачення неймовірного «Джокера: Божевілля на двох», який, очевидно, критики не зрозуміли.
▪️Через два роки після того, як Артур Флек (геніальний Гоакін Фенікс) скоїв низку вбивств, в тому числі популярного телеведучого Мюррея Франкліна у прямому ефірі, його закривають у психлікарні Аркгем в очікуванні суду. На гуртку співів він зустрічає чарівну незнайомку Лі (Леді Ґаґа), яка у захваті від Джокера.
▪️Щодо Леді Ґаґи. Вона мене ніколи, мʼяко кажучи, не вражала. Для мене очевидно, що їй не місце на екрані (але коли відсутність акторської майстерності зупиняла хоч одного актора/ку? 🤡). Вона була ніякою у другому «Джокері», але я була надто захоплена грою Фенікса, щоб звертати на це багато уваги.
▪️Щодо Фенікса. Він робить неймовірні речі. Щойно зʼявився в кадрі, все наповнилося болем. Сцена під дощем - одна з найулюбленіших за весь мій досвід перегляду кіно.
▪️Підзаголовок стрічки Folie à Deux - французький вираз, який буквально означає «божевілля на двох» (в психіатрії - індукована параноя). Поняття використовують у тих випадках, коли симптоми аналогічних психічних захворювань спостерігаються одразу у двох пацієнтів і розвиваються паралельно. Іноді у подібних випадках вийде визначити домінантну особу, під вплив захворювань якої потрапляє інша людина. Тоді остання починає думати, що вона також хвора та відчуває симптоми, хоча насправді це лише самоомана. Що ми й спостерігаємо на екрані.
▪️Стрічка не є мюзиклом, у ній просто багато музики та абстрактних виступів, за допомогою яких нам намагаються краще розкрити внутрішній світ Артура Флека. Адже фільм є двогодинним психоаналізом головного героя. Це подорож у його світ, фокус на маленьких деталях та особливостях світогляду Флека.
▪️Звісно ж, це ще й історіях кохання двох настільки неоднозначних людей. Своєрідне сучасне зображення Гарлі Квінн. Дівчина ховає свої секрети та мотиви і майже до кінця стрічки незрозуміло, хто насправді для неї Артур.
▪️У якомусь сенсі «божевілля на двох» – це ще й про глядача з Артуром Флеком, про ту невидиму, але настільки важливу нитку, яка з’являється між вами. У мене зʼявилась.
▪️Автори продовжують використовувати багряні, зеленуваті та жовті кольори, що створюють хворобливу атмосферу, підкреслюючи зміни у світі Джокера яскравим блакитним та червоним відтінками.
▪️Насильство у кадрі. Цього разу над Артуром знущаються не випадкові бандити з вулиці, а охоронці. В одній із таких сцен, що передує фіналу фільму, Артура ґвалтують. Глядачам не показують сам процес, лише те, як охоронці роздягають Артура, і як він лежить у своїй камері.
▪️Наступного дня після зґвалтування Артур (у костюмі Джокера) заявляє у суді, що Джокера не існує і це лише плід його уяви, і бере відповідальність за всі злочини на себе.
▪️Фільм ставить багато запитань про моральність, справедливість та природу зла. Ти буквально задумуєшся над тим, що робить людину такою, якою вона є, і чи є шанс на порятунок.
▪️Фінал. Абсолютно логічний і завершений. Сцена під Френка Сінатру «That’s life». Надто багато сенсів, щоб їх описати. Краще подивіться. Подивіться вдумливо, як людина.
