Хліб я почала пекти в перший карантин. В цілях економії грошей. А так як тоді ніхто не працював, почала пекти хліб сама, щоб не ходити в магазин.
На той час ми ще жили з мамою в селі, а в неї запаси такого плану як борошно, крупи стояли мішками. І так три місяці. Потім я поступово почала повертатися на роботу. Готель в якому я працювала помаленьку відновлював роботу.
Але хліб для сім'ї я продовжувала пекти.
В вересні 21 року ми з дітьми переїхали в орендовану квартиру. І тоді я зацікавилася закваскою. До того, пекла різні хліби на дріжджах. Вивести закваску з першого разу мені не вдалося. Десь з п'ятого разу нарешті все вийшло.
Тема хліба мене настільки затягнула, що я почала вчити хлібну теорію, щоб краще розуміти всі процеси і розуміти як ними керувати.
Потім почалася війна. Було якось не до хліба. Я забула за закваску. Вона вмерла. І +- півроку я не пекла.
В серпні 2022 я зрозуміла, що довго працювати в BaboGardens не буду. І відповідно, мені треба було придумати, що робити далі. Підготувати собі якийсь міст для відходу)))
Шукати нову роботу в ресторані в осінньо зимовий сезон, це марна трата часу. Тому що, саме в цей сезон роботи в ресторанах стає менше і більшість ресторанів навпаки скорочують штат.
Тоді я знову згадала про хліб. І почала виводити нову закваску. Знову з першої спроби нічого не вийшло. Але...4 жовтня нарешті народилася моя нова пшенична закваска, яку я назвала Українка. Так, всі пекарі дають імена своїм закваскам))
З 6 по 9 жовтня я була вихідна і повністю присвятили ці чотири дні проробкам різних рецептур. Так було цілий жовтень. В листопаді подруга з роботи побачила мій хліб в інсті і попросила принести спробувати. Я принесла. Вона захотіла заплатити. Я гроші не взяла, "це ж для проби"))
Через тиждень вона замовила спельтовий хліб для тата. І знову захотіла заплатити. Я ламалася, але вона все таки вмовила, що за роботу треба брати гроші. Ок. Я взяла плату за хліб.
Потім вона запитала, чи не буду я робити пампухи на Різдво. Я відповіла відмовою))
Але...своїм питанням вона мене зацікавила. І я почала пророблять рецепти пампухів. Найвдаліші я гарно запакувала і передала мамі. Фото коробки з пампухами опублікувала в інстаграмі. Через кілька днів мені написав банк "Чи можна зробити корпоративне замовлення? 20 коробок по 6шт?"
Я тоді пересрала. І відмовила їм. Проговорила про це з подругою на роботі, вона сказала, що я дурепа. Одним словом я написала банку, що виконаю замовлення.
Те що я переживала як це буде, це нічого не сказати. Я взяла додаткові вихідні і 23 грудня банк отримав замовлення.
Саме з пампухів почався “Хлібний поцілунок”
І саме з пампухів почався мій пекарський щоденник, в якому я записую всі рецепти, які пророболяю і всі свої коментарі щодо того чи іншого рецепту. І якось автоматично в цей щоденник вписалася стратегія розвитку)
В січні 2023 стало трохи важко поєднувати основну роботу з домашнім пекарством. Крім того, деякі обставини на роботі несила вже було терпіти. І я вважала, що міст для відходу з основної роботи було вже досить добре побудовано, і я звільнилася.
Створила окрему сторінку "для зручності". Мені ще не виходить її якось креативно цікаво вести. Але трохи згодом я займусь її контентом...
В березні 2023 через цю сторінку мене знайшов магазин здорової їжі. Вони замовили на дегустацію темний хліб, без яєць, без цукру, без білого борошна. Для цього мені треба було нову закваску. Так народилася моя житня закваска Мальва;) і цього разу вона вийшла з першого разу.
Я запропонувала на дегустацію в магазин шість видів хліба. І саме в цей момент мені запропонували роботу в кафе пліч о пліч з кращим пекарем Львова. Ну і звісно довелося робити вибір))) в глибині душі я чекала, що магазин відмовиться від співпраці…бо дуже хотіла попрацювати разом з тим пекарем, але...магазин затвердив до продажу чотири види хліба з шести. Таким чином вибір автоматично було зроблено) бо для магазину я печу через день і поєднувати такий графік з роботою в закладі, не реально.
Я не є прихильницею надмірно димічного розвитку. Тим більше я поки не вважаю своє хлібопекарство бізнесом. Робила я це все щоб деякий час перекантуватися без роботи після звільнення, і на весну шукати роботу в ресторані. Тобто, творча пауза)))
А ще, в той момент коли робота мене сама знайшла, я відчула, що насправді вже не хочу повертатися в ресторанний бізнес. Принаймі не зараз. Але вірю в те, що з тим пекарем у нас буде якась спільна колаба, обмін досвідом, чи щось таке)))
Тому наданий момент я трохи в розгубленості але...продовжую пекти хліб, шукаю варіанти приміщень під оренду, консультуюся з бухгалтером та юристом, щодо подальшого розвитку. Роблю це все дууууже повільно щоб не перегоріти, і щоб все було зважено і усвідомлено.
Ну і ще один великий нюанс, стартовий капітал. Його в мене немає, все що робиться стосовно цієї хлібної історії, воно робиться з моїх заощаджень та з оборотних грошей (які на разі є ще не великими, я б сказала мізерними). Бо мені все ще страшно щось починати і розвивати
Далі буде…
