Не грім гримить
То серце неба б'ється,
Схвильоване, коли на землю ллється
Його журба.
І за куліси хмар
Ховається зніяковілий місяць.
І зляться, зляться, зляться блискавиці,
Палахкотять - хочуть злякати нас…
Утім, самі налякані ще дужче,
Бо знають: люди -
найстрашніша з рас.
І білим сяйвом прозріває ніч.
Й творіння темряви тікають з усіг ніг,
Вмить викриті, ховаються по норах.
І жоден жаский, моторошний шорох
Не сміє зазіхнути на твій сон.
Як загудить небесна колискова,
Хай змиє злива
Старих страхів
Гніт.
07.07.2023
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 9 червня
Більше від автора
відбитки дат
поезія із самого дна воєнно-зимової апатії
Теми цього довгочиту:
Віршіскутий лютим
актуалізація сумнівів у власній необхідності та реалізованості в ролі поета
Теми цього довгочиту:
Поезіясвідчити
весь оцей зайвий і трохи притягнутий за вуха фаталізм
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
“ Бабусині двері “
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
Теми цього довгочиту:
ПоезіяІрпінь
Якщо не піднімати очі вгору То ніби все так само, як було Є магазини, мафи, є городи, І панорамне у стіні вікно...
Теми цього довгочиту:
Явл ВіршіТеми цього довгочиту:
Вірш
