Нічна зустріч

Зглянься, юначе, вибач, що плачу.

Вітер холодний пробрав до кісток.

Лиця довкола байдужі, неначе

Двері, зачинені на замок.

Я не хотіла тебе турбувати,

Але коли вже ти сам запитав -

Можу історію я розказати,

Аби свій час не дарма витрачав.

Якось зустріла шалене кохання,

Хоч і була ще зеленим дівчам.

Він був дотепним, красивим і сильним,

Вдень і вночі всьому мене навчав.

Очі його - бірюзові озера,

Ніби мелодія - ніжні слова.

Тільки в обіймах його відчувала,

Що я кохана, жадана, жива.

Гадки не мала, що в світі можливе

Щастя велике, мов небо в зірках.

Як і не знала, що доля зрадлива

Кожному щастю готує вже крах.

*

Все рухається до кінця

В ім'я Духу, Сина й Отця.

*

Думав, що сплю - та я чула ночами

Плакати гірко коханий мій став.

Чи каяття його душу шарпало,

Чи то майбутнє він передчував.

Сплів в його серці гніздо чорний смуток,

Став він самотній і став мовчазний.

І на ножах, що стояли на кухні,

Довгий затримував погляд сумний.

Може він бачив в холодних тих лезах

Крові відбиток й безумних очей?

Безліч разів себе потім питала

Кожної ночі при світлі свічей.

В ніч рокову не було мене вдома,

Коли ж на ранок нарешті прийшла -

Тіло кохане, посічене лезом

В крові калюжі холодним знайшла.

Хтось замотав його очі і руки,

Хтось в його рота ганчірку запхав.

Хтось упивався стражданням і жахом,

Поки коханий мій кров'ю спливав.

Довго поліція вбивцю шукала,

Що довгий список життів обірвав.

Та до сьогодні його не спіймала -

Далі гуляє він, як і гуляв.

Я залишила порожню оселю,

Досі блукаю між чорних лісів.

Жах причаївся в сичанні гадюки,

В вовчому вої і в норах кротів.

*

Так падають мертвими мрії

В ім'я Діви Марії.

*

Вітер стає крижайним, невблаганним.

Сповідь моя добігає кінця.

Бачу, що слухав з цікавістю, хлопче.

Тож, пригости і бокалом винця.

Може, запросиш до себе у гості?

І подаруєш дещицю тепла?

Може, згадаю ще шал і бажання.

Може, згадаю якою була...

*

Жінка ступає в тепло за порогом,

Збуджено тіні в кімнаті дрижать.

Очі безумні на мить відбиває

Гостре, як бритва, лезо ножа.

*

Візьме життя і в нього

В ім'я всього святого.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Максим Сальва
Максим Сальва@maxsalva

1.2KПрочитань
4Автори
21Читачі
Підтримати
На Друкарні з 16 квітня

Більше від автора

  • Дім

    У жовтневому саду, в сутінках бузкових,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Лицар

    Кажуть, він не закладав храмів,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Сумнів

    коли не легко,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається