Тихі пагорби й ховми,
заспівали у вогні.
Все горить і там і тут.
В небі зимнім — сонця Крут.
Тихий вечір, зимній вечір,
долунає шепіт з печі.
Палять дрова і слова,
тиха магія села.
Всі здолаєм — пережитки,
адже жито — має жити.
Душевні пагонці зростуть.
Здіймуть попіл й розквітуть.
