Ви вже обрали, як почнете свою книгу? Чи буде це “Я ніколи не уявляла, що цей день пройде саме так?” або “Наталі ніколи не уявляла...”? А може взагалі “Ти”? Давайте розбиратися в тому, які у вас є варіанти!
Що таке види оповіді?
Види оповіді, точка зору, особи (вони ж Narrative Point of View, вони ж — усім відоме pov із письменницьких ТікТоків) — це “око” або “голос” вашої історії, персонаж або інструмент, за допомогою якого ви ведете оповідь. Коли ви пишете твір (а будь-який твір — це історія), ви повинні вирішити, хто її розповідає (а в деяких випадках — ще й кому ця історія розповідається). Її може розповідати персонаж, який бере безпосередню участь. Або оповідь може вестися з такої авторської точки зору, яка бачить і знає всіх персонажів, залазить до них у голову і читає думки, але не є одним із них.
Найпростіше їх можна пояснити на прикладі точок зору в іграх!
Існує три основні типи оповідей (які усім відомі ще зі школи!):
1. Оповідь від першої особи
Найпоширенішою є побудова речень у першій особі однини (тобто від “я”; значно рідше — множини, тобто “ми”). Оповідь від першої особи може забезпечити глибше занурення читача у свідомість персонажа, його думки та переживання, але вона також сильно обмежена сприйняттям цього ж героя.
Наратори у такому типі оповіді поділяються на гомодієгетичного та гетеродієгетичного.
Якщо оповідач гомодієгетичний, то він є одним із персонажів історії; зазвичай — протагоністом. Він впливає на сюжет, відіграє певну роль у подіях.
Наприклад: Катніс Евердін, головна героїня “Голодних ігор”:
Коли я прокинулася, місце біля мене було холодне. Пальці інстинктивно потягнулися вперед, шукаючи тепла, яке завжди випромінювало тільце Прим, але не намацали нічого, крім цупкого жорсткого покривала, недбало кинутого на ліжко.
Якщо наратор є гетеродієгетичним, то він також, свого роду, є персонажем історії — він існує в художньому світі, але знаходиться поза діями. Гетеродієгетичний автор є спостерігачем та обсерватором.
Прикладом такого типу наратора є оповідач із книги “Великий Гетсбі” Фіцджеральда:
Я не міг ні простити йому, ні поспівчувати, але я зрозумів, що він вважає свій вчинок виправданим. В усьому цьому було стільки недбалості, стільки безглуздя! Вони були недбалі люди, вони ламали речі й людей, а тоді тікали й ховалися в безмежжі свого багатства, чи нерозважності, чи ще чогось такого, що тримало їх разом, полишаючи іншим прибирати за ними.
2. Оповідь від другої особи.
Вона будується навколо займенника “ти” і є менш поширеною в прозі. Друга особа може допомогти вам окунути читача в саму історію, тому що наратор звертається до нього безпосередньо. Писати від другої особи — це виклик, який вимагає від вас певних навичок письма.
Наприклад, “Нічний цирк” Ерін Моргенштерн містить описи в другій особі:
Звісно ж, і ти серед них. Цікавість заволоділа тобою, зрештою так зазвичай і трапляється. Ти стоїш в останніх сонячних променях, закрутивши довкола шиї шарф, аби врятуватися від прохолодного надвечірнього вітру, і хочеш побачити на власні очі, що ж це за цирк такий, що відчиняється після заходу сонця.
3. Оповідь від третьої особи.
Якщо коротко — автор розповідає історію про персонажів, але не є ні учасником описаних подій, ні навіть частиною художнього світу. Він використовує імена або послуговується займенниками третьої особи однини “він/вона”. Такий оповідач поділяється на всезнаючого та обмеженого.
Також у третій особі ведеться оповідь, коли наратор є екстрадієгетичним. Його можна співставити із всезнаючим.
Всезнаючий автор знає все про історію та її персонажів. Цей оповідач може “залізати у голову” будь-якого персонажа, вільно переміщатися в часі та ділитися з читачем власними думками і спостереженнями. По суті, всезнаючий автор бачить художній світ, як Бог — йому відомо те, що невідомо жодному із персонажів (наприклад: “Він був інфікований вірусом, але ще не знав про це”).
Таким є оповідач “Путівника по Галактиці для космотуристів” Дуґласа Адамса:
Далеко від центральних магістралей, на західній околиці Галактики, у глушині є непримітне жовте світило. А за дев'яносто два мільйони з невеликим лишком миль від нього по геліоцентричній орбіті обертається нічим не показна блакитна планета. Вершини еволюції на ній сягнула біологічна форма, що походить від приматів. Яскравим свідченням примітивності цієї біоформи може бути хоча б той факт, що її представники й досі вважають найбільшим досягненням технічного прогресу електронні годинники.
Обмежений автор (він же “фокальний автор”) — це автор, який пов’язується із одним персонажем, але залишається у третій особі. Цей стиль дає можливість проникнути в думки, почуття і відчуття персонажа, що дозволяє читачеві глибше відчути персонажа і місце дії, але при цьому не давати почуття приналежності до героя через займенник “я”.
В наш час це найбільш популярна точка зору, яскравим представником є “Гра Престолів”:
POV: Бран
Тривав дев’ятий рік літа, сьомий рік Бранового життя.Чоловіка, присудженого до страти, схопили в горах, неподалік маленької тверджі. Роб гадав, це дикун, який присягнув Мансу Рейдеру, Королю-за-Стіною. На саму думку про це у Брана шкіра вкривалася сиротами. Пригадувалися легенди, які біля коминка розповідала йому стара Нан.
Як обрати тип оповіді?
Буває важко зрозуміти, який тип автора та особа підходять саме вашому тексту. Найкращий спосіб вирішити цю проблему — спробувати кілька і подивитися, що підходить. Від першої особи чи від третьої? Чи буде оповідь від третьої особи достатньою, або ж потрібна більш інтимна, одноосібна оповідь від першої?
Пробуйте. Єдиний спосіб визначити найкращу оповідь для вашого роману — це спробувати різні. Швидше за все, ви зрозумієте, яка саме підходить для вашої історії, тому що процес написання почне просуватися швидше, і ви відчуєте імпульс. Перша особа дозволяє створити інтимність, надаючи читачеві доступ до внутрішнього монологу вашого персонажа. Друга особа часто використовується як стилістичний вибір; це потужний, але потенційно перевантажений наративний прийом. Оповідь від третьої особи є більш гнучким вибором, ніж від першої чи другої особи. Вона дозволяє перемикатися між точками зору персонажів. Ви навіть можете збільшувати і зменшувати масштаб від повного всезнання до обмеженості.
Творіть із задоволенням!
Авторка: Софія Гудовсек
