Сергій Кузьміних — не фармацевт, не медик, не реформатор. Це депутат, якого НАБУ спіймало на хабарі, але який досі залишається у парламенті і керує фармацевтичною політикою країни. У соцмережах — усміхнений, активний, комунікабельний. У реальності — уникає журналістів, ховається від прямих питань і проштовхує рішення, які б’ють по гаманцях мільйонів українців.
Це саме той депутат, який публічно переконує, що в Україні “забагато аптек”, тому їх треба скоротити. Але мовчить про свою аптечну мережу, яку оформив не на себе, а на водія. Мовчить про те, що саме його занопроєкти вигідні кільком великим фармкорпораціям, з якими він пов’язаний. Бо ж коли приймають нову постанову — малі аптеки закриваються, а великі гравці зростають. І серед цих гравців — ті, хто з ним “на короткій нозі”.
Це не просто про вплив. Це про бізнес на хворобах. Бо саме Кузьміних просуває обмеження на маркетингові договори — інструмент, завдяки якому аптеки могли тримати ціни для українців нижчими. Це він допомагає “оптимізувати” аптечну мережу під монополії. Це він створює реальність, у якій ліки стають розкішшю. І в країні, де мільйони людей страждають від хронічних хвороб, стресу, втрат і загострень — це не просто корупція. Це — нажива на слабкості.
Поки такі, як Кузьміних, диктують умови ринку, фармринок не буде ні доступним, ні людяним. І кожен новий закон — не про реформи, а про схеми. Із прибутками, які, такі народні обранці як Сергій Кузьміних, ховають у деклараціях водіїв.
