Над кордоном пливли важкі свинцеві хмари. Зривався рвучкий вітер. Біля вогню в центрі селища новачків сидів Вовк. Його улюблена літрова чашка парувала гарячим чаєм. Польова кухня Ковша вже диміла, показуючи що кухар бази новачків знає свою справу. Двоє жовторотих пацанів рубали дрова неподалік.
Навпроти Вовка сидів сталкер трохи за тридцять та їв консерву.
Вовк сьорбнув чаю і промовив:
- Так куди ти зібрався, хлопче?
Сталкер махнув рукою:
- На північ. Я думаю недарма мені дали другий шанс.
Вовк уважно глянув на співрозмовника і промовив:
- Тобі дали шанс почати життя заново. Пам'ятай, ти з ренегатів і тут живий тільки з однієї причини.
Сталкер пам'ятав. В його голові, як в телевізорі, прокотився той день, коли одиночка застрелив двох його корешів, а його зламав. Колишній ренегат раніше не зустрічався з такими сталкерами. Але одинак не вбив його. Навіть більше. Дав шанс. Сталкер пригадав, як в ту темну, як смола, ніч він повз з тунелю на кордоні, втиснувшись в грязюку і молячи богів всіх релігій і Чорного сталкера, щоб солдат на блокпосту його не помітив. Йому пощастило. Він зміг. На заставі одиночок його мало не застрелили. Ім'я Арта зупинило вартових. Вовк тоді вислухав ренегата і пожалів його. Хоча в зоні жалість зайва. Місяць колишній ренегат працював на кухні у Ковша і виконував найбруднішу роботу. І не сперечався. За деякий час новачки в таборі викреслили факт, що він колишній бандит і відносились до нього як і до всіх.
Вовк навчив його виживати. Шукати артефакти. Полювати на живність. Тепер він був не просто новачок, а Дімка Пазур, через поранення від плоті. На одному з полювань плоть своїм пазуром мало його не вбила. Благо, що було близько до бази і Глорія його залатала. Після того до нього і приклеїлося прізвисько - Пазур.
- То що ти хочеш на півночі, хлопче?
Вовк очікувально дивився на сталкера. Пазур трохи подумав і промовив:
- Я розумію, як це звучить, але хочу комусь допомогти. Так хочу виправити своє минуле.
Вовк вибухнув сміхом
- Ти це серйозно? Хлопче, сталкер сталкеру вовк. Там, на півночі, дорога веде тільки вперед. Назад нема.
- Ти ж повернувся...
- Так, бо вчасно зупинився. Ця нашивка - Вовк показав ветеранську нашивку - символ того, що треба вміти прийняти важке рішення. Я міг свого часу і в Прип'ять піти. І не повернутися. Звісно, вибір за тобою. Але це дорога в один бік. Подумай про це.
Пазур не відповів. Він дивився у вогнище. Тріск сухих гілок в багатті навіював спокій і впевненість. Які одразу закінчувались за селищем. Там вже була зона. Страшна і невблаганна.
Його думки переривало калатання рейки Ковша. Сніданок був готовий. Новачків в таборі було набагато.
З підвалу виліз Шуруп, взяв пайку, невдоволено подивився на небо і шмигнув до себе. Зрозуміло, вік, кістки старі. В тепло треба.
Прийшла Глорія. Дівчина після останньої зустрічі з Артом замкнулася ще більше. Пазур підійшов до неї:
- Привіт красуне. Зголодніла?
Глорія зміряла його важким поглядом:
- Так... Настільки, що тебе зараз на паштет пущу, недоумок. Згинь з очей!
Пазур слухняно відійшов. Глорія була не в настрої. А сваритися з нею - собі дорожче...
На блокпосту кордону підполковник Коваль інструктував пошукову групу. Четверо бійців, його довірені підлеглі. Офіцер, старлей, сержант і два контрактника. Задача їм ставилася майже нереальна. Але вони про це не здогадувалися. Коваль був службістом і мріяв перебратися з цього гиблого місця в більш тепле, в штаб, де можна вже не носити бронежилет постійно і не чекати чергову хвилю мутантів. Але для цього потрібно було зробити щось неймовірне. І оперативна інформація про зникнення гелікоптера генерала Ковальського була якраз тим, що треба. Підполковник довго думав, але врешті зважився. В разі успіху йому майже гарантовано додадуть ще одну зірку на погон і нову посаду. А в разі провалу.... Він не хотів про це думати. Заради своєї мети він готовий був йти по головах.
Підполковник інструктував групу:
- Задача, знайти місце падіння гелікоптера і генерала.
Офіцер запитав:
- Яким маршрутом він рухався?
- Від Агропрому на південь. Вірогідний район пошуку - Кордон, Смітник, Болото, Темна Долина. Озброюйтесь по максимуму.
- Так точно.
За кілька хвилин старлей розмовляв з групою.
- Ну що, орли. Ось така задача перед нами. За виконання - звання, премії, відпустки.
- Угу, або дірка в голові.
Сержант Капітонов його оптимізм на розділяв. 27 річний контрактник в зоні був не перший рік, ходив навіть в рейди і супроводи вчених. Бачив стільки принад зони, що на все життя вистачить. І, чесно кажучи, він один мав найбільше шансів вижити в цій експедиції.
- Старлей, ми не сталкери. В нас нема детекторів, нема екіпіровки відповідної. З чим ти хочеш йти?
Сержант знав, про що казав. Солдати теж уважно слухали.
Офіцер трохи розгубився. Потім відповів:
- Можемо в сталкерів купити.
- Як? Карткою Ощадбанку? Тут не Київ, гроші з-за периметру не діють. Головне, нам потрібні чисті сталкерські КПК, бо без них ми і до смітника не дійдемо. Де їх взяти?
Старлей взагалі розгубився. Прибувши з частини під Києвом кілька днів тому, він взагалі не знав, як працює тут все. Коваль, який і за блокпост не виходив - теж.
- То що робити?
- Підемо на болото. Треба дійти до Дока, через нього на базу Чистого неба. Там ми отримаємо КПК.
- Просто так дадуть?
Старлей далі не розумів, що робити.
Сержант зло плюнув під ноги.
- Ні, блять, тебе в сексуальне рабство продамо. На зброю і бк обміняємо. Візьмемо побільше. Головне дійти до Дока. Далі подивимось.
- Сержант! Не забувай про субординацію. Я офіцер.
- Вибачте, тваришу старший лейтенант. Вирвалось.
Сержант розвернувся кругом і пішов. Солдати так нічого і не зрозуміли. А Капітонов, закурюючи цигарку, присів на стос старих покришок. З боку зони долинав гавкіт сліпих собак. Сержант зрозумів, що експедиція в один бік. А ці троє з великою вірогідністю здохнуть на першому ж марші. Непогана військова підготовка це добре, але в зоні не рятує. Сержант пригадав, як рік тому наряд, що ніс припаси під міст повернувся з втратами. Один солдат відійшов на грибочок подивитися. Гравіконцентрат, якого він не помітив, відірвав йому ногу. Солдат помер від больового шоку і крововтрати майже миттєво. Капітонов думав, що йому дасть ця експедиція. За наслідки для себе він не боявся. Сирота, все життя в дитбудинку, потім строкова служба, контракт. Миротворчі місії. З вищою освітою, майором вже б був, не менше...
Цигарка тліла в пальцях. Думки були важкі, як і хмари на небі. Сержант докупив цигарку і різко під
вівся. Завтра, на болоті, він вирішить, що робити...
