Раніше ми з вами поговорили про довгий та непростий шлях України до членства в Північноатлантичному альянсі, який триває й досі. Проте, як відомо, НАТО - це не єдина організація, яка є запорукою миру та безпеки на європейському континенті. Європейський Союз, який, фактично, було створено у 1957 році, а в сьогоднішньому його вигляді він існує з 1992 року - це одна з організацій, яка, як вважається, має на меті забезпечити вільне пересування людей, тісну економічну співпрацю, створення законодавчих актів, які б гарантували справедливість та дотримання європейських цінностей, а також підтримка спільної торгової політики, сільського господарства та регіонального розвитку.
Відносини України та Європейського Союзу розпочались у грудні 1991 року, коли ЄС прийняв Декларацію щодо України, в якій підтверджував результати волевиявлення українського народу на референдумі. У 1992 році відбулась перша зустріч представників України та Європейського Союзу. У вересні 1993 року було відкрито представництво Європейської комісії у Києві. Вже у 1994 році український уряд заявив, що інтеграція держави в ЄС є головною метою зовнішньої політики. 16 червня 1994 року було підписано Угоду про партнерство та співробітництво, яка передбачала співпрацю в економічних та соціальних сферах.
У 1996 році Європейський Союз визнав Україну, як країну з перехідною економікою. У Києві у вересні 1997 року відбувся перший саміт Україна-ЄС. У жовтні 1998 року відбувся другий саміт, на якому українська сторона заявила про бажання отримати асоційоване членство в Європейському Союзі. У 1999 році ЄС заявив про плани сприяти вступу України до Світової організації торгівлі. У 2002 році президент Леонід Кучма заявив, що Україна хотіла б підписати угоду про асоціацію до 2004 року, після чого могла б виконати всі вимоги щодо членства до 2011 року.
В листопаді 2004 року розпочалась Помаранчева революція, яка означала високий рівень підтримки проєвропейського кандидата на посаду президента серед українського населення. В грудні 2004 року Віктор Ющенко попросив в європейської сторони чітких вказівок щодо перспектив членства України в ЄС. На початку 2005 року Європейський парламент проголосував за встановлення міцніших відносин між Україною та Європейським Союзом. Того ж року ЄС надав Україні статус країни з ринковою економікою. У березні 2005 року міністр закордонних справ Польщі заявив, що його країна підтримуватиме кроки України до членства в ЄС та вступу до Світової організації торгівлі.. Водночас, вже в листопаді 2005 року Європейська комісія у своєму документі заявила, що вступ країн колишньої Югославії до Європейського Союзу заблокує таку можливість для України та інших країн колишнього Радянського Союзу. Європейський комісар з питань розширення Оллі Рен наголошував, що потрібно уникати надмірного розширення.
У 2007 році Україна та Європейський Союз розпочали переговори про нову угоду, яка б стала основою для тіснішої співпраці та політичного діалогу. У лютому 2008 року розпочались переговори про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Через кілька місяців, в липні 2008 року, Португалія заявила, що підтримує вступ України в ЄС. У жовтні 2008 року президент України Віктор Ющенко заявив, що угода про асоціацію буде готова найближчим часом. Наприкінці жовтня 2008 року розпочались переговори про підписання угоди про безвізовий режим. У 2009 році Німеччина, а, якщо точніше, то лише одна з партій, заявила, що Україна має право на членство в Європейському Союзі. 7 травня 2009 року Україна стала учасницею "Східного партнерства". У червні 2009 року сторонами було прийнято Порядок денний асоціації Україна-ЄС. У грудні 2009 року президент Європейської комісії заявив, що Україна повинна робити більше, якщо хоче отримувати більшу допомогу. Крім того, він виключив можливість подальшого розширення ЄС найближчим часом.
У травні 2010 року новообраний президент Віктор Янукович заявив, що очікує скасування віз до 2011 року та пообіцяв прийняти законодавство про зону вільної торгівлі. У червні 2010 року прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що інтеграція України до Європейського Союзу була й залишається головною метою зовнішньої політики. 22 листопада 2010 року було узгоджено План дій для України щодо встановлення безвізового режиму для короткострокових поїздок.
11 жовтня 2011 року суд визнав винною Юлію Тимошенко у перевищенні службових повноважень. Такі переслідування та арешти політичних опонентів владою Януковича були холодно сприйняті Європейським Союзом, що стало причиною для напруження відносин. 27 лютого 2012 року люди Януковича засудили Юрія Луценка до чотирьох років позбавлення волі. Як наслідок, дійшло до того, що представники країн Європейського Союзу бойкотували чемпіонат з футболу Євро-2012. У грудні 2012 року Рада закордонних справ ЄС заявила, що підтримає підписання Угоди про асоціацію, якщо Україна продемонструє прогрес в виборчій, судовій та конституційній реформах. 22 лютого 2013 року Верховна Рада проголосувала за резолюцію, в якій сказано, що парламент забезпечить виконання рекомендацій Ради закордонних справ ЄС. Тоді ж Янукович заявив, що зробить все можливе для того, щоб Україна задовольняла всі вимоги Європейського Союзу. На початку 2013 року уряд України прийняв План першочергових заходів щодо європейської інтеграції України на 2013 рік, виконання якого було однією з умов для підписання Угоди про асоціацію до 29 листопада 2013 року. Саме на цей день запланований саміт Східного партнерства у Вільнюсі.
У березні 2013 року уповноважений Європейського Союзу з питань розширення заявив, що останні інциденти в Україні (тобто, переслідування опозиції та відхід від європейських та демократичних норм) можуть затримати підписання Угоди про асоціацію. У квітні 2013 року Віктор Янукович, своїм указом, помилував Юрія Луценка, чим звільнив його від подальшого відбування покарання. 3 вересня 2013 року Янукович закликав парламент прийняти закони, які необхідні для того, щоб Україна змогла підписати Угоду про асоціацію. Вже 18 вересня Верховна Рада схвалила проект угоди. Наприкінці вересня 2013 року голова Верховної Ради заявив, що парламент, окрім Комуністичної партії, об'єднався навколо прийняття законів, необхідних для підписання Угоди про асоціацію.
21 листопада 2013 року уряд України, головою якого був Микола Азаров, заявив, що призупиняє підготовку для підписання Угоди про асоціацію, аргументуючи це забезпеченням національної безпеки України та врахуванням можливих наслідків торгівлі з росією. Натомість, уряд Азарова запропонував створити тристоронню комісію між Україною, Європейським Союзом та росією, яка мала б вирішити питання торгівлі між сторонами.
Тоді ще ні Янукович, ні Азаров, ні їхні куратори в Кремлі не розуміли, що вони розпочали. Не сумніваюсь, що Янукович та його злочинне оточення розраховували на швидке придушення протестів. Можливо, на те саме сподівались в Кремлі, але, як показують подальші події, вони вже готували плани та війська для подальшої агресії проти України. Зокрема, мова йде про окупацію Криму та південних й східних областей України.
2 грудня 2013 року президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу дав згоду на зустріч з українською делегацією, але зазначив, що не може бути мови про відновлення переговорів про асоціацію. 5 грудня Україна та Європейський Союз розпочали підготовку для створення діалогу між обома сторонами. 15 грудня єврокомісар з питань розширення заявив, що європейська сторона припиняє переговори з Україною.
17 грудня 2013 року Україна та росія підписали договір про покупку росією українських єврооблігацій на 15 мільярдів доларів, а також про знижку на російський природний газ. Можна припустити, що саме цей договір став приводом для призупинення європейської інтеграції України та, як наслідок, саме через нього та подальше рішення українського уряду почалась Революція Гідності.
20 грудня європейська сторона заявила, що готова підписати з Україною Угоду про асоціацію, коли Україна буде до цього готова. Того ж дня про таку можливість говорив голова Верховної Ради України Володимир Рибак. 24 грудня міністр закордонних справ України заявив, що українська сторона продовжуватиме роботу для підписання Угоди про асоціацію.
Зрештою, після кривавих протистоянь на вулицях Києва та багатьох містах України, в лютому 2014 року українському народу вдалось захистити свою свободу та змусити втікати Януковича і його оточення. Приблизно в цей же час, росія розпочала окупацію Криму та, відповідно, російсько-українську війну. 27 лютого 2014 року Європейський парламент ухвалив резолюцію, якою надавав Україні право подати заявку на членство в ЄС при умові дотримання основних прав та свобод людини та дотримання принципу верховенства права. В березні 2014 року Європейський Союз засудив окупацію Криму росією та порушення суверенітету та територіальної цілісності України російськими військами. Країни ЄС прийняли рішення про запровадження санкцій проти росії, зокрема заморозили активи та заблокували в'їзд в ЄС росіян та українців, які винні в початку збройної агресії проти України.
21 березня 2014 року новий прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк підписав політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС. В квітні Європейський Союз тимчасово скасував митні збори за український експорт. У травні Україна отримала фінансову допомогу від ЄС в розмірі 1 мільярда євро. 27 червня 2014 року новообраний президент України Петро Порошенко підписав економічну частину Угоди про асоціацію з ЄС. 16 вересня 2014 року Угода про асоціацію була ратифікована Верховною Радою України. 1 грудня розпочала свою роботу Консультативна місія Європейського Союзу в Україні. 18 грудня 2015 року Європейська комісія підтвердила готовність України до безвізового режиму. 1 січня 2016 року набула чинності Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС. У травні 2017 року Нідерланди, які були останньою країною, яка не ратифікувала Угоду про асоціацію України та ЄС, нарешті, закінчили цей процес. 11 червня 2017 року вступила в дію Угода про безвізовий режим. У червні 2018 року президент України Петро Порошенко заявив, що очікує на вступ України в ЄС до 2030 року. З лютого 2019 року вступ України в Європейський Союз закріплено в Конституції України.
У червні 2019 року пройшла Міжпарламентська асамблея України, Польщі та Литви. Було визначено, що Україна приєднається до ЄС до 2025 або до 2027 році (у 2027 році Литва буде головувати в ЄС). 23 липня 2020 року Україна, Литва та Польща створили тристоронню платформу для політичної, економічної, культурної та соціальної співпраці, яку назвали "Люблінським трикутником". Однією з цілей платформи є підтримка вступу України в ЄС та НАТО. У серпні 2020 року президент України Володимир Зеленський заявив, що європейська сторона повинна назвати конкретні вимоги, що Україна повинна зробити. В лютому 2021 року кандидат на посаду канцлера Німеччини Армін Лашет підтримав розширення Європейського Союзу та надання Україні статусу кандидата. 12 жовтня 2021 року, за участю прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля, було підписано угоду між Україною та Європейським Союзом про Спільний авіаційний простір.
24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. Європейський Союз одразу засудив такий акт агресії та наклав додаткові санкції на росію. 28 лютого президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Україна є членом європейської родини і блок хоче, щоб Україна приєдналась, але для цього потрібен час. Того ж дня Україна подала заявку на членство в ЄС. 1 березня Європейський парламент схвалив резолюцію, яка пропонує країнам-членам ЄС надати Україні статус кандидата на членство в союзі. 8 квітня Урсула фон дер Ляєн передала Володимиру Зеленському анкету-опитувальник, заповнення якого є обов'язковою умовою для вступу в ЄС. 18 квітня Володимир Зеленський передав голові представництва Європейського Союзу в Україні Мааті Маасікасу першу частину анкети-опитувальника, а 9 травня - другу. 29 травня уряд України розпочав комунікаційну кампанію, метою якої є надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС. 17 червня Європейська комісія рекомендувала надати Україні статус кандидата. 23 червня 2022 року Україна та Молдова отримали статус кандидатів на вступ до Європейського Союзу.
Саме ось таким довгим та непростим був шлях України до членства в Європейському Союзі. І він триває досі. Вороги та недоброзичливі сусіди намагаються завадити нам жити у мирі та безпеці, будучи членами Північноатлантичного альянсу та Європейського Союзу. Проте, весь час, особливо, починаючи із зими 2014 року, ми показували, що український народ буде відстоювати право на вільне майбутнє. І ніхто, абсолютно ніхто, не зможе у нас це право забрати.
