Альтернативний світовий порядок Китаю

Джерело

Зараз амбіції китайського диктатора Сі Цзіньпіна переробити світ є беззаперечними. Він хоче зруйнувати мережу альянсів США та очистити міжнародні інституції від того, що він називає західними цінностями. Він хоче скинути долар США з лідерства та позбутись тиску Вашингтона на важливі технології. У китайському світобаченні глобальні інституції та норми будуть підкріплені китайськими уявленнями про спільну безпеку та економічний розвиток, китайськими цінностями політичних прав, які визначаються державою, а також китайськими технологіями. Пекіну більше не доведеться боротись за лідерство, адже його центральна роль буде гарантованою.

Слова Сі є загальнодоступними. На Центральній конференції у грудні 2023 року, Сі Цзіньпін похвалився, що Китай є впевненою, самозабезпеченою, відкритою та інклюзивною великою країною, яка створила найбільшу у світі платформу для міжнародного співробітництва та проклала шлях у реформуванні міжнародної системи. Сі стверджував, що його концепція глобального порядку (“спільнота зі спільним майбутнім для людства“) еволюціонувала від китайської ініціативи до “міжнародного консенсусу“, який буде реалізовано шляхом виконання чотирьох китайських програм: “Один пояс, один шлях“, “Глобальна ініціатива розвитку“, “Глобальна безпекова ініціатива“ та “Глобальна цивілізаційна ініціатива“.

За межами КНР подібні самовихвальні заяви, зазвичай, ігноруються або відкидаються. Зокрема, американськими офіційними особами, які схильні закривати очі на привабливість китайської стратегії. Загалом, їх легко зрозуміти: більшість планів Китаю, здається, або провалюється, або мають зворотній ефект. Багато сусідів КНР зближуються зі США, а китайська економіка починає занепадати. Конфронтаційний стиль дипломатії, можливо, подобається Сі, але створює небагато друзів в інших державах. Соціологічні опитування показують, що Китай, загалом, не дуже популярний у світі. Дослідження Pew Research Center 2023 року показало, що 28% опитаних позитивно ставляться до Китаю та 23% вважають, що Пекін робить внесок у глобальний мир. Щодо США, то позитивне ставлення до Вашингтона мають 60% опитаних, а 61% респондентів вважають, що Сполучені Штати сприяють миру та стабільності.

Бачення Сі, насправді, є набагато серйознішим, ніж може здаватись. Пропозиції Пекіна дадуть владу багатьом країнам, які розчаровані або відсторонені у нинішньому світовому порядку. При цьому, ті країни, які зараз надають перевагу Штатам, отримають цінні міжнародні ролі. Ініціативи КНР підкріплені комплексною, забезпеченою ресурсами та дисциплінованою стратегією, яка передбачає зв’язок з урядами та громадянами у, здавалося б, кожній країні. Особливо, у деяких багатосторонніх організаціях та недемократичних державах. Китай робить себе “агентом бажаних змін“, а Сполучені Штати зображує захисником статус-кво, який мало кому подобається.

Замість того, щоб відкидати дії Китаю, американським політикам варто було б винести з цього уроки. Щоб перемогти у довгостроковій конкуренції, Сполучені Штати повинні розпочати зміни, які намагається перетягнути на себе Китай. Вашингтон повинен сформулювати та просувати власне бачення трансформованої міжнародної системи та Сполучених Штатів у цій системі, яка б включала країни з різними економічними рівнями розвитку та різними політичними системами. Як і Китай, США повинні серйозно інвестувати в технологічні, військові та дипломатичні ініціативи, які гарантують безпеку всередині країни та лідерство у зовнішній політиці. Проте, оскільки країна бере участь у конкурентній боротьбі, американські політики повинні зрозуміти, що короткострокова стабілізація двосторонніх відносин з КНР сприяє, а не перешкоджає кінцевим цілям США. Їм слід спиратись на минулорічний саміт Джо Байдена та Сі Цзіньпіна, змінивши провокаційну антикитайську риторику та створивши більш функціональні дипломатичні відносини. У цей час Сполучені Штати зможуть зосередитись на більш важливому завданні: виграти в довгостроковій грі.

———

Стратегія Пекіна починається з чітко визначеного бачення трансформованого світового порядку. Китайський уряд хоче створити систему, яка була б побудована не лише на багатополярності, але й на абсолютному суверенітеті. Безпека мала б ґрунтуватись на міжнародному консенсусі та Статуті ООН. Права людини були б визначені державою та залежали б від обставин кожної країни. Розвиток декларується “головним ключем“ до всіх рішень. Пануванню американського долара мав би настати кінець. Декларується зобов’язання “не залишати жодної країни позаду“. Це бачення, як каже китайська влада, різко контрастує з системою, яку підтримують Сполучені Штати. У звіті міністерства закордонних справ Китаю за 2023 рік стверджується, що Вашингтон, нібито, “чіпляється за менталітет Холодної війни“ і з’єднує невеликі блоки через свою систему альянсів, щоб “створити розкол у регіоні, розпалити конфронтацію та підірвати мир“. Сполучені Штати, йдеться у китайському звіті, втручаються у внутрішні справи інших країн, використовують статус долара як міжнародної резервної валюти, щоб змусити інші країни служити політичній та економічній стратегії Америки. Окремо наголошується на просуванні Сполученими Штатами своєї “культурної гегемонії“.

Справжня зброя в США — культурна експансія. Це виробничі лінії Mattel Company та Coca-Cola.
— йдеться у звіті.

Пекін, як стверджують китайські чиновники, навпаки, просуває інтереси більшості людей у світі. Він займає центральне місце, але кожна країна, включно зі Сполученими Штатами, відіграє свою роль. Наприклад, на Мюнхенській безпековій конференції в лютому 2024 року міністр закордонних справ Китаю Ван І заявив, що КНР і США відповідають за глобальну стратегічну стабільність. Тим часом, Китай і росія шукають нові моделі відносин між великими країнами, а Китай і ЄС є двома основними світовими ринками та цивілізаціями, тому їм слід протистояти створенню блоків на основі ідеології. КНР, як каже Ван І, є найбільшою країною, що розвивається, що сприяє солідарності та співпраці з Глобальним Півднем, що дозволяє збільшити представництво у глобальних справах.

Бачення Китаю створене бути переконливим для більшості країн. У китайському світопорядку вибір недемократичних держав буде підтверджено. Ті країни, які є невеликими демократичними державами, отримають більший голос у міжнародній системі та більшу частку переваг глобалізації. Навіть великі демократичні держави можуть подумати про те, чи достатня нинішня система для вирішення сучасних викликів, чи, можливо, Пекін може запропонувати щось краще. Спостерігачі в США та інших країнах можуть проігнорувати такі ризики, але невдоволення поточним міжнародним порядком створило глобальну аудиторію, яка є більш сприйнятливою до пропозицій Китаю, ніж це могло б бути раніше.

———

Більше двох десятиліть Китай посилається на “нову концепцію безпеки“, яка охоплює такі норми, як спільна безпека, різноманітність систем та багатополярність. Останнім часом, КНР вважає, що держава набула спроможності просувати своє бачення. З цією метою, протягом першого десятиліття свого перебування при владі, Сі оголосив про створення трьох глобальних програм: у 2013 році ініціативу “Один пояс, один шлях“ (BRI), у 2021 році Ініціативу глобального розвитку (GDI), у 2022 році Ініціативу глобальної безпеки (GSI). Кожна з них певним чином сприяє трансформації як міжнародної системи, так і центральної ролі Китаю в ній.

“Один пояс, один шлях“, спочатку, був платформою для задоволення Китаєм потреб в інфраструктурі в країнах з економікою, що розвивається, і з середнім рівнем доходу. При цьому, використовувався надлишок потужностей китайської будівельної галузі. З тих пір, ініціатива розширилась, ставши одним з головних носіїв стратегічних цілей Пекіна: глобальне впровадження екосистем цифрових технологій, охорони здоров’я та чистих технологій Китаю; просування моделі китайського розвитку; розширення охоплення своїх військових та поліцейських сил; просування своєї валюти.

Ініціатива глобального розвитку зосереджується на розвитку в більш широкому плані. Вона ставить Пекін на центральне місце. Співпрацюючи з ООН, GDI підтримувала невеликі проєкти, спрямовані на подолання бідності, цифровізацію, боротьбою зі змінами клімату, а також розвиток охорони здоров’я та продовольчої безпеки. Це сприяє тому, що КНР, нібито, надає перевагу економічному розвитку, як основі прав людини. В одному з урядових документів про GDI було озвучено звинувачення інших країн у “маргіналізації питань розвитку, наголошуючи на правах людини та демократії“.

Пекін позиціонує Ініціативу глобальної безпеки як систему, яка, за словами китайських експертів, “забезпечує китайську мудрість і китайські рішення“ для сприяння миру та спокою у всьому світі. За словами Сі, GSI виступає за те, щоб країни “відкидали менталітет Холодної війни“, виступали проти односторонності та групової політики й блокової конфронтації. На думку Сі, кращий курс передбачає побудову збалансованої, ефективної та стійкої архітектури безпеки, яка вирішує розбіжності між країнами шляхом діалогу та консультацій, а також підтримує невтручання у внутрішні справи інших. За цією риторикою, ініціатива покликана покласти край системам альянсів США, а також встановити безпеку як передумову розвитку та сприяти абсолютному суверенітету та неподільній безпеці (ідеї, що безпека однієї держави не повинна відбуватись за рахунок інших).

Китай і країна-терорист використовували це поняття, щоб виправдати російське вторгнення в Україну, говорячи, що, нібито, російський напад був необхідним, щоб зупинити НАТО, яке розширювалось.

Ще одна стратегія Сі почала діяти у минулому році, коли у травні 2023 року було оприлюднено Глобальну цивілізаційну ініціативу. GCI висуває ідею про те, що країни з різними цивілізаціями та рівнями розвитку матимуть різні політичні та економічні моделі. Китайці стверджують, що держави самі визначають права громадян і жодна країна чи модель не мають повноважень контролювати дискурс прав людини. Наприклад, Греція з її філософсько-культурними традиціями та рівнем розвитку може мати іншу концепцію та практику прав людини, ніж Китай. І в китайській системі вони обидва однаково дійсні.

Китайські політики наполегливо працюють над тим, щоб країни та міжнародні інституції прийняли їх бачення світу. Їхня стратегія є багаторівневою: укладання угод з окремими країнами, інтеграція китайських ініціатив або окремих компонентів у багатосторонні організації та вбудовування своїх пропозицій у глобальні інститути управління. “Один пояс, один шлях“ є моделлю для цього підходу. Близько 150 країн стали учасниками програми, яка відкрито виступає за цінності, які формують позитивне бачення Китаю: пріоритет розвитку, суверенітет, забезпечення державних політичних прав та спільної безпеки. Такі двосторонні угоди супроводжувались зусиллями китайських політиків, щоб пов’язати ініціативу з іншими зусиллями із регіонального розвитку. Наприклад, з Генеральним планом підключення до 2025 року, який був розроблений Асоціацією держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).

Китай успішно впроваджує BRI у десятки агентств та програм ООН. Пекін особливо старанно працював над узгодженням “Один пояс, один шлях“ та Порядку денного сталого розвитку ООН на період до 2030 року. Департамент ООН з економічних та соціальних питань, який вже більше 10 років очолюється китайським чиновником, підготував звіт про узгодженість китайської інфраструктурної ініціативи та порядку денного сталого розвитку ООН. Сам звіт був частково профінансований Трастовим фондом миру та розвитку ООН, який було засновано за рахунок наданих Китаєм 200 млн доларів. Така підтримка сприяє ентузіазму, який високопосадовці ООН, зокрема генеральний секретар, виявляють до BRI.

Прогрес з GDI, GSI та GCI, зрозуміло, був скромнішим. До сьогодні лише кілька лідерів таких країн, як Сербія, Південна Африка, Південний Судан та Венесуела, висловили свою підтримку ідеї GCI про те, що слід поважати різноманітність цивілізацій і шлях розвитку.

GDI отримав більшу міжнародну підтримку. Після того, як Сі оголосив про проєкт перед Генеральною асамблеєю ООН, КНР створила “Групу друзів GDI“, до якої зараз входять більше 70 країн. Китайська ініціатива просунула 50 проєктів і обіцяє 100 тисяч можливостей навчання для офіційних осіб та експертів з інших країн для поїздок у Китай та вивчення його систем. Ці навчальні можливості призначені для просування передових китайських технологій, його управлінського досвіду та моделі розвитку. Крім того, Пекіну вдалось прив’язати GDI до Порядку денного сталого розвитку ООН на період до 2030 року, а також провести семінари з одним з управлінь ООН. Це дозволяє стверджувати, що КНР вплітає свою ініціативу в структуру міжнародної системи.

Підтримку GSI, за словами Китаю, висловила ще більша кількість країн. За даними МЗС КНР, більше 100 країн, регіональних та міжнародних організацій підтримали ініціативу, а офіційні представники Пекіна заохочували БРІКС, АСЕАН та ШОС прийняти концепцію. На зустрічі країн-членів Шанхайської організації співробітництва у вересні 2022 року, GSI була підтримана всіма членами, окрім Індії і Таджикистану.

———

На відміну від Сполучених Штатів, Китай інвестує значні кошти в дипломатичні ресурси, які необхідні для просування потрібних ініціатив. КНР має найбільше посольств та дипломатичних представництв у світі, а китайські дипломати часто виступають на конференціях і публікують статті про різні ініціативи Китаю.

Ця дипломатична мережа підтримується настільки ж розгалуженими китайськими медіа-мережами. Китайська міжнародна мережа новин CGTN має вдвічі більше закордонних бюро, ніж CNN, а офіційна китайська служба новин Сіньхуа має більше 180 бюро по всьому світу. На Заході китайські ЗМІ часто сприймаються інструментами грубої пропаганди, але вони також можуть сприяти формуванню позитивного іміджу Китаю та його керівництва.

У дослідженні, яке було опубліковано у 2024 році, команда міжнародних вчених опитала більше 6000 респондентів у 19 країнах, щоб дізнатись: Сполучені Штати чи Китай ефективніше “продають“ свою політичну та економічну модель, а також свою роль світового лідера. На початку, 83% віддавали перевагу американській політичній моделі, 70% — економічній, а 78% підтримували світове лідерство США. Втім, після перегляду китайських медіа, все більше учасників віддавали перевагу китайським моделям.

Значною мірою Китай спирається на силу державних компаній і приватного сектора, щоб просувати свої цілі. Китайські технологічні компанії не лише забезпечують цифрове підключення до різних країн, а й дозволяють державам наслідувати елементи політичної моделі Пекіна. Представники 36 країн взяли участь в навчаннях від уряду Китаю щодо того, як контролювати ЗМІ та інформацію в Інтернеті. Після прийняття “китайського шляху“ управління Інтернетом, у Замбії було ув’язнено кількох замбійців за критику президента в мережі. Експерти Німецької ради з міжнародних відносин заявили, що пристрої Huawei блокували веб-сайти в 17 країнах. Чим більше держав приймають китайські норми та технології, які пригнічують політичні та громадянські свободи, тим більше Пекін може підривати визнання прав людини в нинішній міжнародній системі.

Окрім цього, Сі посилив роль апарату безпеки КНР як дипломатичного інституту. Народно-визвольна армія Китаю проводить навчання з дедалі більшою кількістю країн і пропонує навчання військовим у всьому світі. Минулого року Китай відвідали більше 100 високопоставлених військових з майже 50 африканських країн. Китай і його африканські партнери погодились проводити більше спільних військових навчань, але також вони долучились до BRI та GSI, прийнявши їх разом з планом розвитку Африканського союзу “Порядок денний 2063“, вбачаючи у цьому спосіб продовження економічного розвитку, сприяння миру та забезпечення стабільності на континенті. Всі ці домовленості допомагають створити спільну систему безпеки, якої хоче Китай: таку, де він був би центральним елементом.

Китай посилив свою стратегію, будучи терплячим та опортуністичним. КНР виділяє величезні ресурси на свої ініціативи, переконуючи інші країни у своїй довгостроковій підтримці. Китай дозволяє своїм чиновникам діяти швидко, коли це дозволяють обставини.

У 2015 році КНР пропонувала створити “Health Silk Road”, але тоді ця ідея не отримала популярності. Нове життя проєкт отримав у 2020 році, під час пандемії COVID-19. Сі виступив з промовою у Всесвітній організації охорони здоров’я, називаючи Китай центром медичних ресурсів. Китайська влада об’єднала китайські провінції з різними країнами та змушувала перших передавати засоби індивідуального захисту і своїх медичних працівників в інші країни. Китай використовував пандемію для просування своїх цифрових технологій охорони здоров’я та традиційної китайської медицини.

Китай використав повномасштабне російське вторгнення в Україну та антиросійські санкції, щоб розпочати дедоларизацію світової економіки. Торгівля Китаю з росією зараз, здебільшого, відбувається в юанях. Пекін працює через BRI та міжнародні організації (наприклад, БРІКС), щоб просувати дедоларизацію.

“Щовечора я запитую себе, чому всі країни повинні будувати свою торгівлю на доларі. Чому ми не можемо торгувати на основі наших власних валют?“
— заявив президент Бразилії Лула да Сілва, під час візиту в Китай у 2023 році.

———

На словах, Пекін досяг значних результатів в отриманні підтримки з боку інших країн, а також міжнародних організацій та високопосадовців ООН. Проте, щодо здійснення реальних змін, отримання підтримки громадян інших країн та впливу на реформи міжнародних інституцій, результати Китаю є більш неоднозначними.

Водночас, GDI показує непогані результати. У звіті про прогрес за 2 роки, який було підготовлено аналітичним центром інформаційного агентства Сіньхуа, вказано, що 20% з початкових 50 програм було завершено і запропоновано ще 200 нових. Деякі проєкти є локальними та довгостроковими, але інші мають більш негайний вплив. Одним з таких є проєкт вітроелектростанції в Казахстані, який дозволить задовольнити енергетичні потреби більше мільйона домогосподарств.

Незважаючи на те, що GSI є новою ініціативою, міністр закордонних справ Китаю Ван Ї заявив, що врегулювання відносин між Саудівською Аравією та Іраном у 2023 році за посередництва Пекіна, є прикладом роботи GSI щодо сприяння діалогу. Проте, меншого успіху КНР досягла у своїх спробах зупинити військові дії в Україні та на Близькому Сході. Крім того, деякі країни висловлюють стурбованість тим, що GSI може бути, свого роду, військовим альянсом. Наприклад, Непал став першим бенефіціаром від GDI, але категорично відкидає можливість приєднання до GSI.

Ініціатива “Один пояс, один шлях“ змінила геостратегічний та економічний ландшафт більшої частини Африки, Південно-Східної Азії та, все більше, Латинської Америки. Наприклад, Huawei забезпечує 70% усіх компонентів телекомунікаційної інфраструктури 4G в Африці. Інвестиції Китаю у 2023 зросли у порівнянні з попереднім роком. Втім, є ознаки, що вплив BRI може зменшуватись. Італія, найбільша економіка ініціативи, після Китаю, відмовилась від подальшої участі. Лише 23 лідери країн-учасників відвідали форум BRI у 2023 році. Для порівняння, у 2019 році форум відвідали 37 лідерів країн-учасників. Фінансування ініціативи, після піку у 2016 році, різко знизилось, а багато країн-учасників намагаються погасити позики перед Китаєм.

Опитування громадської думки показують таку ж неоднозначну картину. Вони показують, що країни із середнім рівнем доходу, особливо в Африці та Латинській Америці, більш позитивно ставляться до Китаю, ніж громадяни країн з вищим доходом, зокрема в Азії та Європі. Проте, навіть там популярні погляди на Китай не такі вже й однозначно позитивні.

Наприклад, опитування 1308 представників у країнах АСЕАН у 2023 році показало, що Китай вважається найвпливовішим суб’єктом економіки та безпеки в регіоні, але більшість у всіх країнах, окрім Брунею, висловлюють занепокоєння щодо зростання впливу КНР. 7 з 10 країн вважають, що GSI не принесе користі їхньому регіону, а, відповідаючи на питання, чи приєдналися б вони до США чи до КНР, 7 з 10 обрали Сполучені Штати.

Опитування Afrobarometer у 2019-2020 роках показують, що в Африці Китай має більш позитивну репутацію. 63% опитаних у 34 країнах вважають, що Пекін має позитивний зовнішній вплив. У той же час, тільки 22% вважають, що КНР є найкращою моделлю для майбутнього розвитку, а саме схвалення Китаю знизилось, порівнюючи з результатами 2014-2015 років.

Опитування 2021 року у 23 країнах Латинської Америки показує, що 78% вважають загальний вплив Китаю в регіоні високим, але лише 35% позитивно ставляться до цього. Опитані представники підтримують співпрацю з КНР у питаннях торгівлі та прямих іноземних інвестицій, але прохолодніше ставляться до взаємодії в рамках багатосторонньої співпраці, міжнародної безпеки та прав людини.

Так само неоднозначною є підтримка Китаю в рамках ООН. Наприклад, детальне дослідження інвестицій КНР у “Цифровий шовковий шлях“ виявило, що, хоч 8 африканських країн підтримали нову ініціативу Китаю щодо посилення державного контролю за Інтернетом, але більшість африканських країн не підтримали цього.

Голосування в лютому 2023 року щодо засудження повномасштабного російського вторгнення в Україну, коли 141 країна висловила свою підтримку, а Китай та інші члени ШОС (окрім росії) утримались, свідчить про широке неприйняття принципу неподільності безпеки в рамках GSI.

При цьому, Пекін заручився підтримкою 25 з 31 країни у Раді ООН з прав людини, успішно заблокувавши початок дебатів щодо ставлення китайської влади до уйгурської меншини.

———

Підтримка китайських зусиль може здаватись незначною серед міжнародного співтовариства, але лідери КНР висловлюють значну впевненість у своєму баченні трансформацій. Існує імпульс щодо базових принципів та політик, які були запропоновані в GDI, GSI, GCI серед членів БРІКС та ШОС, а також серед недемократичних та африканських країн. Перемоги Китаю в міжнародних організаціях, таких як ООН, накопичуються, що дає Пекіну значний авторитет у інституціях, які цінуються країнами з середнім рівнем доходу та тими, що розвиваються. КНР має потужну стратегію для досягнення бажаної трансформації, а також має здатність координувати політику на багатьох рівнях уряду протягом довгого періоду часу.

Зусилля Китаю отримали успіхи й через те, що нинішня система під керівництвом США непопулярна у більшості країн світу. Вона не має хороших результатів з різними глобальними проблемами: пандемія, зміни клімату, боргові кризи та нестача продовольства. Все це непропорційно впливає на найбільш вразливі верстви населення планети. Чимало країн вважають, що ООН та Рада безпеки ООН не відображають належним чином розподіл влади у світі. Міжнародна система виявилась неспроможною вирішити давні конфлікти та запобігати новим. Сполучені Штати все частіше йдуть в обхід тих самих міжнародних інституцій, які допомагали створити: розгортають широкомасштабні санкції в обхід Ради безпеки ООН, створюють тиск на міжнародні органи (наприклад, на Світову організацію торгівлі), а під час президентства Трампа, Штати вийшли з кліматичної угоди. Формування Вашингтоном світової системи як такої, що відокремлює автократії та демократії, відштовхує деякі країни, зокрема й демократичні.

Навіть якщо китайська стратегія не буде повністю реалізована, а у світу не буде надійної альтернативи, Китай користуватиметься незадоволенням інших країн, щоб досягти прогресу у погіршенні поточної міжнародної системи. Хорошим кроком вирішення проблеми до її виникнення є важка робота США з іншими країнами, щоб переконати їх відмовитись від телекомунікаційного обладнання Huawei. Очевидно, буде набагато важче зруйнувати світовий порядок, який знецінив права людини, дедоларизував фінансову систему, впровадив контрольовані державою технологічні системи та зруйнував військові альянси під керівництвом США.

———

Тому Сполучені Штати повинні діяти більш активно, щоб позиціонувати себе як силу, яка здатна на зміни в системі. Вони повинні перейняти хороші практики Китаю та шукати стратегічної переваги, адже, як відомо, китайська економіка похитується, а політична система переживає стрес. Слід визнати те, що говорив Сі: “У світі відбуваються зміни, подібних яким ми не бачили 100 років“. Проте, потрібно чітко дати зрозуміти, що ці зміни не означають занепад США, а відповідають власному баченню майбутнього.

Американське бачення повинне починатись із просування економічних та технологічних змін, які трансформують світові цифрові, енергетичні, сільськогосподарські та медичні сфери так, щоб вони були інклюзивними та сприяли спільному глобальному розвитку. Це вимагатиме нових норм та інституцій, які будуть об’єднувати нові та середні економіки в стійкі та диверсифіковані ланцюги поставок, інноваційні мережі, чисті виробничі екосистеми та режими управління інформацією. США повинні сприяти глобальній дискусії щодо свого бачення технологічно передових змін, які б ґрунтувались на високих стандартах, верховенстві права, прозорості, офіційній підзвітності та стійкості. Все це є нормами належного управління, які не є ідеологічно обтяженими. Така дискусія стала б популярною.

Вашингтон вже запровадив деякі початки цього бачення через Раду з торгівлі та технологій США-ЄС, Індійсько-тихоокеанську економічну структуру та Партнерство для глобальних інвестицій в інфраструктуру. При цьому, з цієї системи виключено держави, які є найбільш відкритими до китайських трансформацій — більшість членів БРІКС, ШОС, а також недемократичні країни з середнім рівнем доходу. Сполученим Штатам варто, разом з цими країнами, вивчити регіональні домовленості, які були б подібними до тих, що були укладені з нинішніми партнерами. Слід залучити більше країн до мереж, які Вашингтон створює для будівництва міцніших ланцюжків поставок. Таким країнам, як Камбоджа та Лаос, які залишились “за бортом“ існуючих домовленостей (наприклад, Індійсько-тихоокеанської економічної структури), слід відкрити шлях до членства. Це дозволить розширити вплив Штатів на розвиток, що дозволить їм забезпечити траєкторію розвитку, яка відрізнятиметься від китайських BRI та GDI. І, на відміну від Китаю, Сполучені Штати пропонують країнам-учасницям можливість допомогти розробити правила співпраці.

Штучний інтелект надає Сполученим Штатам унікальну можливість продемонструвати новий, більш інклюзивний підхід. У міру того, як буде оцінено використання штучного інтелекту, він потребуватиме нових міжнародних норм та, потенційно, нових інституцій, які б використовували його позитивні сторони та обмежували негативні. Сполучені Штати, які є провідним інноватором штучного інтелекту у світі, мають співпрацювати з іншими країнами, окрім традиційних союзників та партнерів, для розробки правил. Наприклад, співпрацю США та ЄС з підготовки навичок для наступного покоління робіт у сфері штучного інтелекту слід розширити, щоб охопити більшість у всьому світі. Крім того, Сполучені Штати можуть підтримувати взаємодію між своїм потужним приватним сектором та організаціями громадянського суспільства та їхніми партнерами в інших країнах. Це підхід із залученням багатьох зацікавлених сторін, якого Китай, зазвичай, уникає.

Ці зусилля вимагатимуть від Вашингтона ефективнішого залучення приватного сектору та громадянського суспільства США. Це має бути подібним до того, як Китай залучив свої державні підприємства та приватний сектор до BRI, шляхом сприяння активному, ініційованому державою, але діловому міжнародному партнерству під контролем суспільства. У більшості країн світу, зокрема в Африці та Латинській Америці, США є більш бажаним джерелом прямих іноземних інвестицій та допомоги, ніж Китай. І Сполучені Штати залишили невикористаним значне узгодження інтересів між його стратегічними цілями та економічними цілями приватного сектора. Наприклад, створення політичного та економічного середовища за кордоном, що дозволило б американським компаніями процвітати.

При цьому, американські компанії та фонди є приватними акторами, тому уряд США не отримує від таких інвестицій значної вигоди. Інституціоналізація державно-приватного партнерства може краще пов’язати американські цілі з силою американського приватного сектору, а також допомагає гарантувати, що ініціативи не будуть відкинуті під час політичних змін у Вашингтоні. Робота приватних фондів у США, які інвестують мільярди доларів у країни з економікою, що розвивається, повинні бути посилені американськими чиновниками.

Більш інклюзивне глобальне управління вимагає від Сполучених Штатів розглядати потенційні компроміси, адже економіки та збройні сили інших країн зростають. У найближчій перспективі, наприклад, більш чітке визначення меж політики санкцій США може допомогти уповільнити імпульс, який стоїть за зусиллями Китаю щодо дедоларизації. Втім, Вашингтон повинен використати цей час, щоб оцінити життєздатність домінування долара в довгостроковій перспективі та розглянути, які кроки, якщо такі є, повинні вжити офіційні особи США, щоб спробувати зберегти його. Бачення Вашингтона також може потребувати включення реформ у поточну систему альянсів. Суворі реалії зростаючої військової сили Китаю та його економічної підтримки російського вторгнення в Україну чітко показують, що американцям та союзникам варто заново подумати про структури безпеки, які необхідні для управління світом, у якому Пекін та його партнери діють як м’які та потенційно жорсткі військові союзники.

———

Як і у випадку з Китаєм, Сполученим Штатам варто витрачати більше на основи своєї конкурентоспроможності та національної безпеки, щоб досягти успіху в довгостроковій перспективі. Хоча оборонна політика часто необхідна, вона забезпечує лише короткочасний захист. Це означає, що Вашингтон повинен набрати персонал, щоб відповідати зовнішньополітичну апарату Пекіна. Близько 30 посольств та дипломатичних місій США не мають постійних очільників. Кожна з цих вакантних посад повинна бути заповнена. Сполучені Штати зробили перші кроки для підвищення своєї економічної конкурентоспроможності за допомогою таких програм, як Закон про зниження інфляції, але їм потрібні постійні інвестиції в дослідження, розробки та сучасне виробництво. Американському уряду також варто прийняти імміграційну політику, яка б залучила та утримувала найкращі таланти з усього світу. І Вашингтону потрібно знову взяти на себе зобов’язання інвестувати в основи свого довгострокового військового потенціалу та модернізацію. Без двопартійної підтримки основних складових американської конкурентоспроможності та глобального лідерства, Китай продовжить просуватись у зміні світового порядку.

Нарешті, щоб уникнути непотрібних суперечок, США повинні продовжувати стабілізувати американо-китайські відносини, визначаючи нові сфери співпраці, розширюючи залучення громадянського суспільства, придушуючи непотрібну ворожу риторику, стратегічно керуючи своєю політикою на Тайвані та виробляючи чітке повідомлення щодо економічних інструментів, які уряд США використовує для захисту своєї економічної та національної безпеки. Це дозволить Вашингтону підтримувати відносини з тими в Китаї, хто стурбований поточною траєкторією розвитку своєї країни, а також дасть Штатам можливість зосередитись на нарощуванні економічних та військових можливостей, просуваючись вперед з власним глобальним баченням.

Китай має рацію: міжнародна система дійсно потребує реформ. Втім, основу цих реформ варто шукати у відкритості, прозорості, верховенстві права та офіційній підзвітності, які є характерними рисами ринкових демократій світу. Глобальні інновації та креативність, необхідні для вирішення світових проблем, найкраще процвітають у відкритих суспільствах. Прозорість, верховенство права та офіційна підзвітність є основою здорового, стійкого глобального економічного зростання. Нинішня система альянсів, хоча й недостатня для забезпечення глобального миру та безпеки, допомогла запобігти вибуху війни між великими державами світу протягом більше 70 років. Китаю ще не вдалось переконати більшість в тому, що його наміри та можливості потрібні для формування 21-го століття, але Сполучені Штати та їхні союзники повинні створити позитивну та переконливу альтернативу.