Що могло замінити Call of Duty? 2.

Вступ.

Початок нової декади у ігровій індустрії з 2010 року ніяк не втамував бажання розробників виїхати на горбу успішної серії ігор. Ось і вийшло, що ігри, які завжди позиціонували себе як мультиплеєрні проекти, вирішили спробувати себе у одиночній кампанії, щоб показати, як дійсно треба писати сюжет.

Battlefield

Без сумніву, легендарна серія ігор. Серія відома більше за свої мультиплеєрні режими, проте були й часи, коли EA робили чудові одиночні кампанії до своїх ігор. В своєму роді, Battlefield досі залишається унікальним мілітарі-шутером, в якому не має жодних аналогів. На піку популярності Call of Duty 4: Modern Warfare, великі боси в компанії вирішили додавати у кожну свою нову гру сюжетну складову, щоб зацікавити нових та старих гравців і спробувати їхні ігри.

Battlefield 3

Розпочнемо з третьої номерної частини. Чому? Хіба ж не виходили кампанії у цих іграх раніше? Авжеж, виходили, але у підсерії Bad Company, яка зробила прорив у багатокористувацьких іграх, ці кампанії були виставлені у гумористичному характері, де розробники відверто глузували зі своїх колег по цеху. У 3-й же частині все змінилося, і на зміну кумедному загону, який рятує світ, з’явився серйозний бойовик про ядерну загрозу.

У грі можна зустріти алегорії на сучасні конфлікти, як-от вторгнення США в Ірак у 2003 році. Морпіхи США стикаються з проблемою зникнення ядерних боєголовок диктатора, і тепер їм доведеться їх віднайти. Ну і, звісно, в цьому всьому бардаку замішані росіяни, куди ж без них.

В першій половині гри можна знайти багато референсів на бойові дії 1991 року в Іраку. Наприклад, танкову битву, яка мала місце у реальній історії, коли танкісти США у пустелі розібрали елітні частини гвардійських бригад Хусейна. Але це вже інша історія.

Всю гру браві американці ганяються за боєголовками, попутно відправляючи десятки терористів на той світ. Доведеться морпіхам і битися з російськими десантниками.

У грі з’явилося багато кінематографічних сцен, які у зв’язці з руйнуванням навколишнього середовища дещо відрізняли гру від Call of Duty. Гравцю давали і керувати танком, і літаком — все для того, щоб максимально вразити гравця.

Battlefield 3 гравці зустріли дуже тепло. Звісно, у більшій мірі через мультиплеєр, проте й кампанія гри не оминула критики. На фоні Modern Warfare 3, яка не припала гравцям до душі, її конкурент виглядав цікавіше та жвавіше. Саме тоді "Батлу" та "Колду" почали зрівнювати, звісно, не в останню чергу через саму EA, яка назвала свою серію "вбивцею Call of Duty". Скільки тоді видавець заніс усім цим кишеньковим блогерам, вже ніхто не скаже, але всі, як один, “лідери думок” почали облизувати "Батлу" і порівнювати її з "Колдою". І все це на фоні закінчення трилогії Modern Warfare та загальної імпотенції у Infinity Ward, з якої багато розробників пішли до ЕА, в тому числі й Зампелла, який згодом створить Titanfall вже під крилом ЕА.

Скандали, пов’язані з Activision, дали певну фору, тому на деякий час Battlefield могла видихнути.

Без сумніву, 3-тя частина була успішним релізом, що принесла мільйони доларів своїм творцям, тому, розправивши плечі, вже впевненіше гравців чекала наступна частина під номером 4.

Battlefield 4

Цій грі не потрібне представлення, адже вона занесена в аннали історії як одна з найкращих ігор минулого десятиліття. Звісно, мультиплеєру ми торкатися не будемо, з яким теж на початку релізу не все було так гладко, а одразу підемо розглядати кампанію гри.

У цьому випадку 4-та частина стала унікальною, тому що виставила головним противником не заїжджену росію та терористів, а сам Китай. Для розуміння ситуації, західні компанії всім своїм виглядом вилизують п’яту точку східному дракону через великий ринок Піднебесної, який може принести колосальні кошти для їхніх продуктів. Історії про те, як китайці дозволяють реліз західних блокбастерів у своїй країні тільки якщо в ньому буде хоч один китаєць, нікого вже не здивують. Як і те, що вони на постерах замальовують темношкірих акторів. Китай — це окремий ринок, який диктує свої правила, а не підкоряється чужим, чим і можна їм тільки позаздрити і наслідувати.

Ось і тут уряд Китаю показав свою позицію і заборонив гру у своїй країні через показ Китаю як злодіїв та “культурної інтервенції”, що складала поганий вплив на молодь держави.

Але зараз про 4-ту частину Батли.

А там, до слова, й була вперше “сіра мораль”, про яку так багато товкли Infinity Ward у своєму жахливому перезапуску Modern Warfare.

Головним героям доводилося битися і проти росіян (ну куди ж без них), і проти китайців, які були під керівництвом “генерала”, що хотів підставити Америку та узурпувати владу.

Тут були і інтенсивні вуличні бої в китайському мегаполісі, і відбивання штурму на кораблі, ну і, звісно, втеча з в’язниці десь у засніжених горах.

У грі, ще до всіх “трендів” з толерантністю, з’явилася жінка-боєць — Ханна, яка була у складі армії КНР та допомагала битися проти заколотників. До слова, персонаж канонічно виглядав у грі та не викликав жодних сумнівів, чого не можна сказати про теперішні тенденції в іграх, що викривляють дійсність.

4-та частина гралася жваво та цікаво, а фінал гри, у якому ти міг вирішувати долю своїх напарників, міг пробити на сльозу.

Це була остання повноцінна одиночна кампанія у Battlefield, після того у грі з’являлися тільки огризки під назвою “воєнні історії”, які розповідали окремі епізоди, не пов’язані одні з одним.

Вже у крайній Battlefield 2042 взагалі зникла кампанія. Можливо, вона ще повернеться у наступних частинах, але хто його знає.

Enemy Front

Це була проба пера польської студії CI Games, що базувалася у Варшаві, створити свій блокбастер.

Гра розповідала про події Другої світової війни, зокрема вперше, на моїй пам’яті, екранізувала Варшавське повстання 1944 року. Це повстання бійців Армії Крайової проти нацистських окупантів є дуже цікавою сторінкою в історії цієї війни, тому раджу з нею ознайомитися самостійно.

Мемний вираз “польський шутан” вдало підходить до цієї гри, адже геймплейна сторона у Enemy Front була доволі посередньою. Штучний інтелект противників був на рівні статистів, а відсталий геймдизайн сильно кидався в очі.

Історія ж гри розповідала про американського журналіста, який за час гри встигне і у Франції побувати, і світ врятувати у Норвегії, знищивши завод з “важкою водою” для ядерної програми Рейху, і повстання польське підтримати. Одним словом, роботяга на всі руки, який у перервах між написанням своїх статей пачками шинкує окупантів.

Під час сюжету будуть як м’ясні перестрілки з ордами нацистів, так і стелс-місії в тилу ворога. Що те, що інше гралося вкрай сумнівно, але не настільки жахливо, щоб плюнути і забути про гру. У грі була й жорстока драма, і важкі вибори, втрати та перемоги, але це все більше походило на дешеву підробку, ніж на самобутній проект.

Як і часто буває з такими експериментальними проектами, гра провалилася у фінансовому плані. Enemy Front не витримував жодної критики як від журналістів, так і від простих гравців, що висвітлювалось у жахливих оцінках на Metacritic. Переважно гравці сварили гру за нерозкритий потенціал геймплею та технічні проблеми, але водночас хвалили за нелінійні місії та різноманітність підходів для досягнення цілей.

На цьому поки що все. Перша частина зібрала дуже багато переглядів, тому третя обов’язково вийде, якщо вам далі буде цікава ця тема. Підходящих ігор ще достатньо.

Ну, а якщо ви ще не знайомі з першою частиною, можете поглянути її за посиланням.

Що могло замінити Call of Duty? №1.