Візит Путіна до Пекіна став ще одним свідченням розвитку нового холодного конфлікту. Гуго фон Ессен та Андреас Умланд, аналітики Стокгольмського центру досліджень Східної Європи (SCEEUS) при Шведському інституті міжнародних справ, аналізують наслідки цього союзу.
Протягом років Пекін і Москва поступово створювали антиамериканський та антіліберальний глобальний фронт, об'єднаний бажанням переглянути не лише статус України та Тайваню, а й світовий порядок.
Отже, Росія може продовжувати отримувати значну, а можливо, навіть більшу підтримку від Китаю, що може підтримувати її економіку та тривалу війну проти України.
Звичайно, інтереси Пекіна все ще відрізняються від інтересів Москви в кількох аспектах. Більша підтримка Росії ризикована для китайської економіки, якщо Захід поширить санкції на китайські банки та компанії. У березні та квітні 2024 року китайський експорт до Росії впав порівняно з тими ж місяцями минулого року, відображаючи зростаючу обережність та проблеми з оплатами через тиск США.
Попри ці події, варто скептично ставитися до офіційної пацифістської риторики Пекіна. Систематична підтримка Росії вказує на бажання підтримувати конфронтацію та отримувати економічні та геополітичні вигоди.
Зрештою, війна в Європі зав'язує ресурси Заходу та відволікає увагу Вашингтона від дій Пекіна в інших частинах світу. Залежність Росії від Китаю зростає, оскільки китайські компанії замінюють колишніх західних торгових і інвестиційних партнерів Росії.
Фактично, відносна сила Китаю щодо Росії зростає з кожним місяцем війни. Китай імпортує російські ресурси за знижками, насичуючи російський ринок своїми товарами.
Крім того, Москва поступово дозволяє передавати Китаю свої новітні військові технології. Хоча Росія не є васальною державою, вона змушена задовольняти зростаючі вимоги Пекіна, які стосуються знижок на енергоносії, присутності в Центральній Азії та підтримки гегемоністичних амбіцій у Південній та Східній Азії.
Пекін не хоче, щоб Москва повністю виграла чи програла в Україні. Перемога Росії з підтримкою Китаю зміцнить Москву, але глибоко відчужить Захід від Пекіна. Поразка Росії дестабілізує режим Путіна та може призвести до політичних змін або навіть руйнування. Це призведе до зниження доступу до дешевих енергоресурсів, ринків Росії, Арктики та військово-технологічних секретів, а також втрати основного партнера в стратегічному суперництві з США.
У світлі таких інтересів не варто серйозно сприймати заклики Китаю до миру. Протягом більше десятиліття Пекін порушує свої зобов'язання за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (NPT), підтримуючи Росію. З 2014 року, офіційно нейтральний Пекін надає економічну допомогу Москві, що є вирішальним фактором у радикальному перегляді державних кордонів у Європі.
Помітно, наскільки далеко зайшов Пекін у підтримці Москви, незважаючи на негативні наслідки для відносин із Заходом і можливі економічні наслідки. Сьогодні Пекін і Москва демонструють образ єдиного антидемократичного, антиамериканського союзу, до якого також належать Іран, Північна Корея та Сирія. Однак потенційні тріщини в цьому неформальному союзі також очевидні. Наприклад, зростаючі зв'язки Росії з Північною Кореєю можуть призвести до складного тристороннього конфлікту, оскільки Пекін давно намагається контролювати Північну Корею.
Останнє, але не менш важливе, як зазначає Меттью Кроенінг у своїй книзі "Повернення суперництва великих держав", не слід забувати, що автократичні режими страждають від нестабільності у своїх зовнішніх і внутрішніх справах. Світова історія показує, що відкриті політичні системи з верховенством права та плюралізмом є більш ефективними у внутрішній політиці та в управлінні міжнародними конфліктами.
На цьому фоні важливо, щоб Захід зберігав рішучість та єдність. Конкретно це означає надання Україні всієї необхідної підтримки сьогодні. Перемога України на полі бою за підтримки Заходу та відновлення її території буде найкращим способом стримування ревізіонізму Росії та Китаю.
Джерело Politico
