В українському народному весіллі вінок відіграє ту ж роль, яку в інших народів відіграє фата. Цей предмет вбрання повинен охороняти наречену від «поганого ока».
«Київські вінки» — це весільні вінки, створені з паперових та воскових квітів. Плели їх черниці православних монастирів і продавали на київських базарах. На вигляд вони зачаровували своєю красою, були справжніми витворами мистецтва.
«Київські вінки» купувалися тільки перед шлюбом, як шлюбні вінки.
Такий виріб був крихким, його часто одягали один раз, а потім зберігали в іконах, як оберіг для жінки та всієї родини.
Воскові вінки були поширені й в інших регіонах, та мали свої локальні особливості. З яких би квітів вінок не був, він повинен охайно прилягати до голови нареченої. Кепсько зроблених вінків ніколи собі на голову не клали.
