Солідарність (братство) чи взаємна допомога – ключова ідея анархізму. Це зв'язок між особистістю і суспільством, засіб, за допомогою якого люди можуть працювати разом на користь кожного в середовищі, що підтримує і живить свободу і рівність. На думку анархістів, взаємна допомога – фундаментальна особливість людського життя, джерело сили та щастя, основна умова повноцінного людського існування.
Еріх Фромм, видатний дослідник гуманістичного напрямку психології, стверджував, що “однієї з найсильніших мотивацій поведінки людини є властиве йому прагнення єднання з іншими, обумовлене специфікою існування людського роду”. (To Be or To Have, стор. 107)
Тому анархісти вважають прагнення формувати "союзи" (термін Макса Штірнера) з іншими людьми природною потребою людини. Ці союзи чи асоціації мають бути засновані на рівності та індивідуальності з метою повного задоволення своїх членів; вони мають бути організовані в анархічній манері, тобто добровільно, децентралізовано та неієрархічно.
Солідарність – співпраця між людьми – необхідна умова існування людини та аж ніяк не обмежує її свободу. Солідарність, як вважав Малатеста, “єдине середовище, в якому людина може висловити свою індивідуальність, домогтися її оптимального розвитку та насолоджуватися найбільш можливим своїм добробутом… завдяки тому, що один за добробут всіх, і все за добробут одного”, тому “свобода кожного не обмежується, але доповнюється, знаходячи необхідний *raison d'etre, свободою інших”. (Anarchy, стор. 29) Інакше кажучи, солідарність і співробітництво означає ставитись до інших людей, як до рівних собі, а не розглядати інших людей як засіб для досягнення своїх цілей, і створювати відносини, які підтримуватимуть свободу для всіх, а не лише для меншості, що панує над більшістю. Емма Гольдман, розвиваючи цю тему, зауважує, що “яких тільки чудових результатів ця унікальна сила індивідуальності людини не досягала, коли вона була посилена співпрацею з іншою індивідуальністю... співпраця – на противагу міжусобній боротьбі та ворожнечі – завжди працювала на виживання людини та розвиток його здібностей… лише взаємна допомога та добровільний союз… можуть створити основу для свободи людини та суспільного життя”. (Red Emma Speaks, стор. 118)
Солідарність – це взаємодія людей на рівних задля задоволення інтересів та потреб кожного. Форми організацій, не засновані на солідарності (тобто такі, що засновані на нерівності) руйнують індивідуальність людей, що перебувають у них. На думку Рета Марута, свобода потребує солідарності та визнання спільних інтересів:
“Найблагородніша, найщиріша і щира любов в історії людства – це любов до самого себе. Я хочу бути вільним! Я сподіваюсь бути щасливим! Я хочу перейнятися всією красою світу. Але моя свобода захищена лише тоді, коли всі інші люди довкола мене вільні. Я можу бути щасливим лише тоді, коли всі інші люди навколо мене щасливі. Я можу радіти тільки тоді, коли всі люди, яких я бачу і зустрічаю, дивляться на світ очима, сповненими радості. І тільки тоді можу я їсти зі щирим задоволенням і досхочу, коли я точно знаю, що інші люди, також можуть наїстися досхочу, як і я. З цих причин це питання мого власного задоволення, тільки мого, коли я повстаю проти кожної небезпеки, яка загрожує моїй свободі та моєму щастю ... “(Ret Marut (a.k.a. B. Traven), The BrickBurner magazine, цит.: Karl S. Guthke, B. Traven: The life behind the legends, част. 133-4)
На практиці солідарність означає усвідомлення нами, що, як помічено в девізі Індустріальних Робітників Світу, “несправедливість для одного — несправедливість для всіх”. Солідарність тому є засіб захисту індивідуальності та свободи людини й вираження її особистих інтересів. Як писав Елфі Коен:
“Коли ми говоримо про співпрацю… ми часто пов'язуємо це поняття з невираженим ідеалізмом… Це може випливати з уявної схожості співпраці з альтруїзмом… Структурована співпраця кидає виклик стандартній дихотомії егоїзму/альтруїзму. За допомогою співпраці ми створюємо такі відносини, за яких, допомагаючи вам, я водночас допомагаю собі. Навіть якщо мій мотив, можливо, спочатку був егоїстичний, наші долі тепер пов'язані. Ми вирушаємо у спільне плавання. Співпраця – дуже вигідна і вкрай успішна стратегія, прагматичний вибір, який дозволяє досягти мети й на роботі, і в школі набагато ефективніше за змагання… Також очевидно, що співпраця більш сприятлива щодо психічного здоров'я людини та симпатій один до одного”. “(No Contest: The Case Against Competition, стор. 7)
В ієрархічному суспільстві солідарність необхідна не тільки для задоволення потреб, але й тому, що необхідно чинити опір владі. Слова Малатести тут набувають особливої сили:
“Ті пригноблені маси, які ніколи повністю не підкорялися гнобленню та бідності, і хто... демонстрував спрагу правосуддя, свободи та добробуту, почали усвідомлювати, що вони не зможуть звільнити себе без спілок та солідарності з усіма пригнобленими та експлуатованими у світі”. (Anarchy, стор. 33)
Разом ми можемо багаторазово збільшити нашу силу і досягти того, чого ми хочемо. Зрештою, організуючи групи, ми можемо почати керувати нашими власними колективними справами разом і усунути начальників раз і назавжди. “Кошти ж поодиноких особистостей помножаться за допомогою спілок, і ці спілки охоронятимуть їхню власність”. (Max Stirner, The Ego та Its Own, стор. 258) Діючи солідарно, ми зможемо замінити чинну систему ту, яка нам більше подобається: “У союзі сила”. (Alexander Berkman, What is Anarchism?, стор. 74)
Солідарність, таким чином, засіб, яким ми можемо досягти своєї свободи та захистити її. Ми погоджуємося працювати разом так, щоб нам не довелося працювати на когось. Погоджуючись ділитися з іншими ми збільшуємо наші колективні можливості, тому ми можемо насолоджуватися більше, а не менше. Взаємна допомога в моїх власних інтересах, так і є, я відчуваю незаперечну перевагу в угодах з іншими людьми, які ґрунтуються на взаємній повазі та соціальній рівності; якщо я підкоряю когось, то це означає, що існують такі умови, які дозволяють підпорядкування, а значить, ймовірно, мене також підкорять.
Макс Штірнер говорив, що солідарність – засіб зміцнювати нашу свободу та захищати її від влади, від тих, хто захоче керувати нами.” Хто ж каже, що кожен може все робити?” - Запитує він. – “На те ти й існуєш, щоб не допускати до себе всього, що завгодно! Оберігай себе, і ніхто нічого тобі не зробить!... Якщо ж за тобою стоять мільйони, то ви є великою силою і здобуте легку перемогу”. (цит.: Luigi Galleani's The End of Anarchism?, стор. 79, інший переклад The Ego and Its Own, стор. 197)
Солідарність необхідна для анархістів, тому що в ній засіб, яким свобода може бути завойована та захищена від влади. Солідарність – сила та продукт людини як соціальної істоти. Однак солідарність не треба плутати з “вождизмом”, адже він має на увазі пасивне слідування за вождем. Справжня солідарність має створюватися вільними людьми, котрі співпрацюють разом на рівних. "Великий Брат" - не солідарність, хоча бажання мати "вождя" теж продукт нашої потреби в солідарності та союзі. Але така “солідарність” перекручена ієрархічним суспільством, в якому люди приречені сліпо підкорятися господарям.
*Raison d'être [ˌreɪzɒ̃ ˈdɛtrə] — це французький вислів, який зазвичай використовується в англійській мові, що означає "причина існування" або "причина бути".
Текст взято з A.F.A.Q.
Анархізм українською - https://t.me/anarchukr
Чат для обговорення - https://t.me/anarchukrchat
